Постанова № 64571881, 30.11.2016, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/734/67/16 Справа № 734/2892/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

30 листопада 2016 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Анохіна А.М.,

при секретарі - Музиченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Андруши Валентина Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Андруши Валентина Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), за вчинення якого на позивача було накладено штраф в розмірі 255 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

В судовому засідання позивач, пояснив, що він 14.09.2016 зупинив автомобіль НОМЕР_1 біля магазину «Свіжий хліб» за адресою: вул. Комсомольська, 18 для вивантаження хлібобулочних виробів. На всій полосі встановлено знак 3.34 ПДР «зупинку заборонено». Після повернення до автомобіля, до нього підійшов інспектор Козелецького відділення поліції Андруша В.М. для того, щоб скласти постанову про адміністративне правопорушення.

На заперечення позивача стосовно того, що він не вчиняв дій, які б порушували ПДР України, а зробив вимушену зупинку відповідно до цих правил, інспектор попросив надати посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та страховий поліс, після чого виніс постанову про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що на думку інспектора, позивачем було порушено вимоги п.п. 3.34 дод. 1ПДР України, а саме: зупинка в зоні дії дорожнього знаку 3.34 дод.1 «Зупинку заборонено», за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач, просив позов задовольнити.

Інспектор Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітан поліції Андруша В.М., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ПС2 № 581676, складену інспектором Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Андрушою В.М.

14 вересня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Згідно даної постанови, 14.09.2016 о 14 год. 10 хв. по вул. Комсомольської,18 водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», чим порушив п. 3.34. Додатку 1 до ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до розділу 33 ПДР України Дорожні знаки, дорожній знак 3.34 «зупинку заборонено» визначає, що забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Як встановлено у судовому засіданні, автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, який згідно договіру куплі-продажу використовує приміщення за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, вул. Комсомольська, 18 та здійснює підприємницьку діяльність з продажу хлібобулочних виробів у магазині «Свіжий хліб»(а.с.11).

14 вересня 2016 року, позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, зупинився біля магазину «Свіжий хліб» для розвантаження із вказаного автомобіля хлібобулочних виробів. Через декілька хвилин до позивача підійшов інспектор Андруша В.М. та повідомив про порушення п.3.34 дод.1 ПДР з боку ОСОБА_1 та виніс відносно останнього постанову.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема постановою про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами.

Суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення не надано суду жодних об'єктивних даних: фотографій, схем або іншого, щоб свідчило про вказання на спірну обставину, а саме на порушення позивачем вимог п. 3.34 додатку 1 ПДР України немає.

Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 70 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Пленум Верховного Суду України у свої постанові № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів (пункт 24).Відповідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена зокрема за порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано пояснення, що зазначеного правопорушення не здійснював та не порушував вимоги п. 3.34. Додатку 1 до ПДР України, оскільки здійснював розвантаження хлібу до магазину.

Натомість відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача у судовому засіданні не надав.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, суд дийшов висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів порушення позивачем, ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, про які йдеться в постанові, тому суд дийшов до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 6, 17, 18, 19, 100, 104, 122,128 Кодексу адміністративного судочинства України

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та інспектора Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Андруши Валентина Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 581676 від 14.09.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень - скасувати.

Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області Анохін А.М.