Рішення № 6456957, 19.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.09р. Справа № 1/311-08 За позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 362", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору №7471 від 09.08.1999р.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Гармаш Н.М, голова, довідка № 6296, інд. код 23068822 Звольска Т.Ю., дов. б/н від29.09.09р.;

від відповідача: Слєпкова М.М. довір. № 28/28-06 від 06.10.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 362" звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить розірвати договір № 7471 від 09.08.1999р. на відпуск води та послуги каналізації, укладений між позивачем та Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал", як такий, що втратив чинність та не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечує та просить у позовних вимогах відмовити. У відзиві на позов вказує, що позивачем не доведено того факту, що положення договору № 7471 від 09.08.1999р. суперечать положенням чинного законодавства України; господарські відносини між сторонами врегульовані належним чином та здійснюються на підставі спірного договору.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

09.08.1999р. між Міським комунальним виробничим підприємством “Дніпроводоканал” (відповідач) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 362" (позивач) укладено договір № 7471 на відпуск води та послуги каналізації (надалі - Договір), відповідно до якого Водоканал надає Абоненту послуги з відпуску та прийняття господарсько-питної води, прийняття стічних вод в мережу міської каналізації, а Абонент сплачує за надані послуги за діючими тарифами, в терміни і в порядку, які встановлені Договором.

За умовами п. 4.1.Договору встановлено, що “…договір діє до 09.08.2000р…Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про свою відмову від цього договору, строк дії його продовжується на наступний рік”.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач неодноразово звертався до МКВП “Дніпроводоканал” із пропозиціями щодо укладення окремих договорів із мешканцями будинку та переведення розрахунків на абонентські книжки безпосередніх споживачів послуг Водоканалу та із заявою про відмову від спірного договору, як такого, що на теперішній час не відповідає вимогам чинного законодавства.

Мотивуючи необхідність розірвання вищевказаного договору, позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що спірний Договір укладений до набрання чинності Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, не приведений у відповідність із ним до 01.01.2006р., як це передбачено приписами ч. 1 Розділу VІІІ згаданого Закону, відповідно до яких договори, що не приведені у відповідність із цим Законом зазначений строк, втрачають чинність.

Крім того, як зазначає позивач, він як сторона Договору –Абонент –є неналежною стороною, оскільки не відповідає вимогам Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин між виробником, виконавцем та споживачем по наданню та споживанню житлово-комунальних послуг.

Позивач у листах, направлених на адресу відповідача вказує правові підстави для відмови від спірного договору та просить розірвати вказаний договір. Однак, на думку позивача, відповідач безпідставно, порушуючи положення чинного законодавства України, залишив вищевказані заяви без задоволення.

Факт звернення позивача щодо розірвання спірного договору підтверджується матеріалами справи, а саме: листами позивача № 8210 11.08.08р. та № 48 від 02.09.2008р. та відповідача - № 7023/9-16 від 01.09.2008р. та № 7487/28-06 від 12.09.2008р. (т. 1, а.с.12-20).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” споживач питної води –юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно визначення Держкомітетом України по житлово-комунальному господарству - “абонент- це громадянин, підприємство тощо, водоспоживання та водовідведення яких оформлені у Водоканалі”(наказ №65 від 01.07.1994р.).

Статтею 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що виконавець житлово-комунальних послуг-це суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово - комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Однією із комунальних послуг –є послуга по водопостачанню та водовідведенню. Відповідно до Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 60 від 25.04.05р., виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч.2ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (далі Закон).

Крім того, за умовами п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону встановлено, що виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

На підставі п.1 розділу 8 Заключних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, який набрав чинності з 01.01.2005р., “… договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідності із ним до 01.01.2006р. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність”.

Як вбачається із тексту Договору № 7471 від 09.08.1999р. на відпуск води та послуги каналізації, він не переукладався у відповідності до вимог Закону та не відповідає положенням типового договору, тобто не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до довідки № 6296 від 05.09.2006р. про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видом діяльності позивача є “управління нерухомим майном”.

З урахуванням викладеного, позивач не може надавати (бути виконавцем) послуги з водопостачання та водовідведення субспоживачам –мешканцям будинку, оскільки він не є підприємством водопостачання та водовідведення в розумінні ст.1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”.

Крім того, відповідно до рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 23.05.07р.№25/15 “Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді територіальної громади м. Дніпропетровська”, долученого позивачем до матеріалів справи, виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого холодного водопостачання та водовідведення визначено –Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал”.

Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживачем є особа, яка безпосередньо використовує воду та водовідведення, у даному випадку мешканці будинку № 50 по вул. Немировича-Данченка в м. Дніпропетровську.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 362" про розірвання договору № 7471 від 09.08.1999р. на відпуск води та послуги каналізації - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір № 7471 від 09.08.1999р. на відпуск води та послуги каналізації, укладений між Міським комунальним виробничим підприємством “Дніпроводоканал” (49101 м. Дніпропетровськ, вул.. Красна, 21-а, код ЄДРПОУ 03341305) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 362" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Немировича-Данченка, 50, код ЄДРПОУ 23068822).

Стягнути з Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 21а, код ЄДРПОУ 03341305) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 362" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Немировича-Данченка, 50, код ЄДРПОУ 23068822) 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п’ять грн. 00коп.) –витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) –витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Рішення підписано –20.10.2009р.