Рішення № 64569394, 06.02.2017, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1113/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Любашівський районний суд Одеської області

у складі : головуючого судді Гнатюка В.О.

при секретарі Гончар В.В.,

за участю представника позивача адвоката

ОСОБА_1М, представника відповідачки

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Любашівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя ,

встановив:

12.08.2016 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом , обгрунтовуючи свої вимоги тим , що 20 жовтня 2001 р. він уклав шлюб з відповідачкою.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2015 р. шлюб між ними було розірвано.

Під час спільного проживання ними за договором купівлі продажу від 15.03.2002 р. був придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вулиці Гайдара , 1 , в смт Любашівка Одеської області

Посилаючись на те , що він з відповідачкою не дійшов згоди щодо поділу зазначеного будинку , просив суд винести рішення про поділ даного будинку , визнавши за ним право власності на ? частку житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями, визначеного на плані літ. «А» , загальною площею 100,5 кв. м., житловою площею 57,1 кв.м., літньої кухні - «Б» , гаража «б» , прибудови - «б І», тераси «бІІ» , сараю - «В» , навісу - «в» , вбиральні - «Г» , сараю - «г» . погреба з шиєю «Е» , колодязя - «№1» . огорожі - № 1-4 , розташованих в смт Любашівка Одеської області по вулиці Гайдара , 1 та за ОСОБА_4 право власності на ? частку житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями, визначеного на плані літ. «А», загальною площею 100,5 кв. м., житловою площею 57,1 кв.м., літньої кухні - «Б» , гаража «б» , прибудови - «б І», тераси «бІІ» , сараю - «В» , навісу - «в» , вбиральні - «Г» , сараю - «г» . погреба з шиєю «Е» , колодязя - «№1» . огорожі - № 1-4 , розташованих в смт Любашівка Одеської області по вулиці Гайдара , 1, а також стягнути з відповідачки на його користь судові витрати у справі : судовий збір у розмірі 1744, 65 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та пояснив , що 20.10.2001 р. він уклав шлюб з відповідачкою зразу після того як прийшов з армії , де відбував строкову військову службу. На момент укладання шлюбу ні він , ні його дружина відповідачка у справі , ніде не працювали. Оскільки свого житла у них не було , то після весілля вони стали проживати у будинку батьків відповідачки. У березні 2002 р. вони за спільні кошти придбали спірний житловий будинок за 4000 доларів США. Частину сплачених за будинок коштів , а саме 2000 доларів США їм подарували на весілля запрошені гості . Його рідний брат , який ніде на працював на час придбання будинку , але тримав домашнє господарство , дав йому особисто на придбання спірного будинку приблизно одну тисячу доларів США , а мати , яка також ніде не працювала, дала йому на придбання будинку приблизно 200-300 доларів США. Інша сума коштів була надана батьками відповідачки. Вперше він влаштувався на роботу у 2004 р. інспектором ДПС. Його дружина відповідачка у справі , взагалі не працювала , доглядаючи за дітьми , які народились у 2002 та 2005 році.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила , що після укладення шлюбу вона та позивач проживали в будинку її батьків . ЇЇ батьки підшукали спірний будинок. Через п»ять місяців після укладення шлюбу вона купила будинок у ОСОБА_5 Гроші за даний будинок в сумі чотири з половиною тисячі доларів США її мати ОСОБА_6 в присутності нотаріуса особисто від її імені передала ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_7 Під час укладання угоди позивач не був присутній. Після укладення угоди мати попередила позивача , що , якщо він не буде проживати з її донькою , то права на будинок мати не буде.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнала та пояснила , що спірний будинок був придбаний через 5 місяців після укладення шлюбу між сторонами за кошти батьків відповідачки, які були надані продавцеві будинку під час укладання угоди купівлі-продажу безпосередньо матір»ю відповідачки від імені відповідачки. Позивач не довів у судовому засіданні, що спірний будинок був придбаний за кошти , набуті подружжям під час шлюбу. Тому просила у позові відмовити.

Вислухавши сторони , представників сторін , допитавши свідків , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що у позові належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності .

Судом безспірно установлено , що 20 жовтня 2001 р. сторони уклали шлюб .

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2015 р. шлюб між ними розірвано.

Як видно зі спірного договору купівлі продажу будинку , останній був укладений між ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_4 15.03.2002 р. гр.. ОСОБА_5 продав , а ОСОБА_4 купила цілий житловий будинок з прилеглими господарчими будівлями , що знаходиться в смт Любашівка по вул.. Гайдара під номером один Одеської області , розташований на земельній ділянці 1184 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташований один житловий будинок , позначений на плані літерою «А» , господарчі будівлі , позначені на плані літ.: «Б»- літня кухня, «В»- сарай , «Г» - вбиральня , № 1-2-3 огорожа. Продаж будинку вчинено за 20800 грн.( а.с.- 7 )

Як пояснила , допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідачка ОСОБА_4 , після укладення шлюбу вона та позивач проживали в будинку її батьків . ЇЇ батьки підшукали спірний будинок. Через п»ять місяців після укладення шлюбу вона купила будинок у ОСОБА_5 Гроші за даний будинок в сумі чотири з половиною тисячі доларів США її мати ОСОБА_6 в присутності нотаріуса особисто від її імені передала ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_7 Під час укладання угоди позивач не був присутній. Після укладення угоди мати попередила позивача , що , якщо він не буде проживати з її донькою , то права на будинок мати не буде.

Крім того , відповідачка пояснила , що на весілля подружжю було подаровано близько 3000 гривень і 200 доларів США. Дані кошти були витрачені на одежу , харчування , навчання позивача у школі міліції. Шлюб між нею та позивачем був розірваний у зв»язку з тим , що позивач заявив , що втратив почуття до неї і перестав спільно проживати з нею. В даний час двоє малолітніх дітей , які народились під час шлюбу з позивачем, знаходяться на її утриманні і проживають у спірному будинку. Будинок продавати ніхто не збирається.

Пояснення відповідачки узгоджується з поясненням свідка ОСОБА_6- матері відповідачки , яка в судовому засіданні пояснила , що позивач та її донька уклала шлюб після того як позивач повернувся з армії. У березні 2002 р. був придбаний спірний будинок. Вона спочатку хотіла , щоб донька стала власником даного будинку на підставі договору дарування. Але через небажання показати недовіру до зятя все ж таки був оформлений договір купівлі продажу на ім»я доньки. Гроші на будинок в сумі 10000 доларів США позичив її чоловік у свого знайомого . Будинок був придбаний за 4500 доларів США в занедбаному стані. Тому залишок коштів був витрачений на ремонт та облаштування будинку. Гроші за будинок вона у присутності доньки та нотаріуса особисто передала продавцеві будинку. Колишній зять - позивач у справі , під час укладання угоди присутнім не був. Вона після укладання угоди сказала зятю , що якщо він покине її доньку , то щоб на будинок не розраховував. Однак внаслідок того , що позивач заявив про втрату почуття до доньки і небажання з нею проживати шлюб між сторонами у 2015 р. був розірваний.

Крім того , даний свідок пояснила , що весілля було організоване за її з чоловіком кошти. Навіть матері і сестрі позивача вони дали кошти , щоб ті подарували їх подружжю. Гроші , які були подаровані подружжю на весілля дарувались у гривнях. Вона пам»ятає , що тільки її брат , який приїхав з м. Миколаєва , подарував подружжю 100 доларів США. Скільки саме коштів було подаровано подружжю вона не пам»ятає. Але подарована сума коштів покривала приблизно половину коштів , які були витрачені нею та її чоловіком на організацію весілля. На подаровані кошти була придбана одежа для позивача як літня так і зимова , оскільки у нього нормальної одежі не було , інша частина коштів була витрачена на потреби молодої сім»ї , оскільки ні позивач, ні відповідачка не працювали.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила , що батьки відповідачки запропонували її колишньому чоловіку ОСОБА_5 купити , належний йому будинок. У 2002 р. ОСОБА_5 продав , а ОСОБА_4 купила спірний будинок. Гроші за будинок в сумі чотири з половиною тисячі доларів США. особисто сплатила її колишньому чоловіку та їй ОСОБА_6 мати відповідачки , в присутності нотаріуса під час укладення угоди купівлі- продажу будинку. Позивач під час укладання угоди присутнім не був. Її чоловік ОСОБА_5 помер.

Свідок з боку відповідачки ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила , що між нею та сторонами кумівські відносини. Тому, не маючи нічого особистого, вона може повідомити , що колишній тесть позивача та батько відповідачки за власні кошти організував весілля , влаштував позивача на роботу , подарував на весіллі молодій сім»ї автомобіль. Батьки відповідачки позичили 10000 доларів США , частина з яких була витрачена на придбання будинку для сторін , а частина , що залишилась, на ремонт та облаштування будинку.

Суд критично відноситься до твердження позивача , що його рідний брат ОСОБА_9 надав йому особисто на придбання спірного будинку приблизно одну тисячу доларів США , оскільки допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив , що він особисто не надавав гроші позивачеві на придбання спірного будинку. Він також пояснив , що йому невідомо яку саме суму коштів надала на придбання вказаного будинку їх мати. Даний свідок також пояснив , що зі слів позивача йому відомо , що сума коштів , яка була подарована подружжю запрошеними на весілля та родичами становила 2000 доларів США. Після придбання будинку він надавав допомогу брату - позивачу у справі, у будівництві погреба , криниці , сараїв , ванної кімнати та придбанні батерей.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку , що позивачем не доведено те , що спірний будинок був придбаний за кошти набуті подружжям під час шлюбу. Суд враховує правові позиції Верховного Суду України , викладені у справах № 6-79 цс 13 , № 6-38цс15, № 6-612цс15.

Як зазначено у правовій позиції у справі № 6-79 цс 13 , із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сімї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя

Відповідно до правової позиції (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року № 6-38цс15) , належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:

1) час набуття такого майна,

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.

Як вказується у правовій позиції у справі № 6-612цс15 , норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного , для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Суд не приймає до уваги аргумент представника позивача про те , що кошти на будинок були подаровані батьками відповідачки сім»ї , а тому спірний будинок можливо вважати спільною сумісною власністю сторін , виходячи зі слідуючого.

Судом встановлено , що кошти за будинок під час укладання угоди купівлі продажу відповідачкою продавцеві будинку в присутності відповідачки були надані матір»ю останньої. Тому суд вважає , що спірний будинок фактично був куплений за особисті кошти відповідачки , які їй під час укладання угоди надала мати.

На думку суду , можливо було б вважати , що кошти , за які було придбано спірний будинок , були подаровані сім»ї в тому випадку , якби ці кошти знаходились у сімейному бюджеті подружжя і подружжя могло ними розпоряджатись на власний розсуд.

На підставі викладеного , керуючись ст. 10,60,61,88,212,213,215 ЦПК України , ст.57,60 СК України , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб , розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд

вирішив:

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Любашівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя В.О. Гнатюк

.