Рішення № 64568682, 08.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/712/16-ц 08.02.2017 08.02.2017 08.02.2017

Провадження №22-ц/784/197/17

Справа №469/712/16ц

Провадження № 22ц/784/197/17 Головуючий у 1-ї інстанції Тавлуй В.В.

Категорія 3 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

8 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю.,

із секретарем: Шагаєм О.А.,

за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Заступника прокурора Миколаївської області

(далі - прокурора)

в інтересах

Миколаївської обласної державної адміністрації

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року

за їх позовом

до Березанської районної державної адміністрації

(далі - Березанської райдержадміністрації),

ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання незаконним та скасування розпорядження,

визнання недійсним та скасування свідоцтва про права власності

і витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року прокурор звернувся до суду в інтересах Миколаївської облдержадміністрації із позовом до Березанської райдержадміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації від 2 жовтня 2015 року №241 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1га на території Рибаківської сільської ради для ведення індивідуального дачного будівництва, та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, виданого 22 жовтня 2015 року на зазначену земельну ділянку, та витребування земельної ділянки площею 0,1га, яка належить державі із незаконного володіння ОСОБА_4.

На обґрунтування позову посилався на те, що спірна земельна ділянка, власником якої є держава, розташована за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради, в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, та входить в зону рекреації, у зв'язку з чим індивідуальне дачне будівництво на вказаній території забороняється.

Тому розпорядження, та видане на його підставі свідоцтво на ім'я відповідачки ОСОБА_3 підлягають скасуванню, із визнанням їх відповідно незаконним та недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, а земельна ділянка, власником якої є держава, з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, повинна бути витребувана із володіння останнього набувача ОСОБА_4 на користь Миколаївської облдержадміністрації як представника власника.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2016року позов задоволено частково, ухвалено про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації від 2 жовтня 2015 року №241 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності №46069983, видане 22 жовтня 2015року на ім'я ОСОБА_3. У задоволенні решти вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність рішення суду в частині відмови у позові, просив його скасувати і ухвалити нове рішення в цієї частині, яким задовольнити вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_4.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції керувався тим, що правовою підставою для набуття права власності відповідачкою ОСОБА_4 є договір купівлі-продажу, укладений з ОСОБА_3, який є дійсним. Тому, визнання незаконним та скасування розпорядження і свідоцтва про право власності, виданого на ім'я відповідачки ОСОБА_3, не є підставою для витребування майна у набувача ОСОБА_4, при наявності не оспореного нотаріального договору.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки до нього суд першої інстанції дійшов з порушенням закону.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ст. 203 ЦК України наведені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а в ст. 658 цього ж Кодексу - закріплено право продажу товару за його власником.

При наявності підстав для застосування положень ст. ст. 203, 658 ЦК України для визнання такого правочину недійсним, сторона такого правочину або інша заінтересована сторона може його оспорити.

В той же час, норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчуженого третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (Постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-67цс15).

За правовою позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі №6-107цс12, при встановленні наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту.

Тобто права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньою волі іншим шляхом.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права власності є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

За матеріалами справи речове право на спірну земельну ділянку площею 0,1га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, відповідачка ОСОБА_4 набула від ОСОБА_3, яка його отримала на підставі незаконного розпорядження Березанської райдержадміністрації від 2 жовтня 2015 року №241, та виданого на його підставі свідоцтва про право власності №46069983.

У подальшому видані на ім'я відповідачки ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку площею 0,1га визнані судом недійсними та скасовані.

Отже, відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку за відплатним нотаріально посвідченим договором від особи, яка не мала права її відчужувати, а тому набуте таким чином майно підлягає витребуванню із її володіння.

Тобто, після скасування правовстановлюючих документів, за якими було набуте право власності на це майно попереднім власником ОСОБА_3, на даний час наявні підстави, передбачені ст. ст. 387, 388 ЦК України, ст. ст. 90, 152 ЗК України для задоволення вимог про віндикацію.

З огляду на вищенаведені мотиви, рішення суду в оскаржуваній частині про відмову у задоволенні вимог в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення названих вимог.

Рішення суду в частині задоволення позову прокурора не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку згідно з ч.1 ст.303 ЦПК.

На підставі статті 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_4 на користь прокурора слід стягнути судові витрати в розмірі 1 515 грн. 80 коп. за розгляд справи в апеляційної інстанції

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування землі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про витребування землі - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_4 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Прокуратури Миколаївської області судові витрати в розмірі 1 515 грн. 80 коп. за розгляд справи в апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді