Постанова № 64566672, 02.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1461/16

Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу - автомобілю НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz д/н НОМЕР_2, під час рейдової перевірки 05.04.2016року на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський 202 км. + 450м. відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та визначення йому суми плати за проїзд, згідно розрахунку №02л від 05.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, дії працівників Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю та проведення рейдової перевірки є протиправними, оскільки останні здійснені в період дії мораторію на їх проведення. Крім того, зазначив, що він не є перевізником, оскільки фактично не володіє та не використовує вказаний транспортний засіб.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що дії фахівців Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо проведення перевірки та оформлення її результатів вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки транспортний засіб з причепом перебуває у власності та зареєстрований за позивачем.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.04.2016 року на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський 202 км. + 450м., фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено рейдову перевірку, в ході якої було встановлено факт перевезення автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz д/н НОМЕР_2, який згідно реєстраційних документів належить ОСОБА_4, вантажу з перевищенням нормативних вагових параметрів, за відсутності відповідного дозволу.

За результатами проведеної перевірки, складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2016 року №094522, та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів №02л від 05.04.2016 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо оформлення результатів рейдової перевірки відносно нього, ОСОБА_4 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе перевізник, а не власник транспортного засобу. Оскільки позивач не є перевізником зазначеного вантажу, він не несе відповідальності за виявлені порушення.

Однак колегія суддів вважає зазначений висновок суду помилковим, з огляду на наступне.

Згідно п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку №1567).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо проведення рейдової перевірки та складення за її за результатами акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також розрахунку плати за проїзд великовагових, та (або) великогабаритних транспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені акт перевірки та розрахунок є лише одним із етапів розгляду та вирішення справи щодо виявленого правопорушення, і за своїм характером не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки фіксують певні фактичні обставини, пов'язані з вчиненням правопорушення, та не породжують ніяких прав та обов'язків для правопорушника, тому не вважаються рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України.

В свою чергу, аналізуючи наведені приписи Порядку №1567, колегія суддів дійшла висновку, що фахівці Укртрансбезпеки законно в межах наданих повноважень провели рейдову перевірку, результати якої оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача на проведення відповідачем рейдової перевірки в період дії мораторію, з посиланням на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ.

Згідно абз.1 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Оскільки, зазначеним Законом внесені зміни до податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що мораторій на проведення перевірок розповсюджується на податкові органи, та не стосується перевірок, які проводяться Укртрансінспекцією.

Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З наданих водієм транспортного засобу до перевірки документів вбачається, що власником транспортного засобу та перевізником вантажу є саме ОСОБА_4 Інші документи у спростування цієї інформації у фахівців Укртрансінспекції на час проведення перевірки були відсутні, а отже посилання позивача на неправомірність дій контролюючого органу по оформленню результатів перевірки щодо нього є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, обрав невірний спосіб захисту порушених на його думку прав, оскільки Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області законно, в межах наданих повноважень, провела рейдову перевірку, результати якої оформила шляхом складення акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також, розрахунку плати за проїзд великовагових, та (або) великогабаритних транспортних засобів, а отже підстави для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відсутні.

Оскільки, в процесі розгляду справи, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 206, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: Косцова І.П.

Суддя: Турецька І.О.

Суддя: Стас Л.В.