Ухвала суду № 64564203, 31.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Київ К/800/23759/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року

у справі № 806/5394/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (далі - позивач, ТОВ "Перша логістична компанія") звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, Коростенська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 06.10.2015 р. № 0000852202.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Коростенська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Перша логістична компанія", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Коростенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Перша логістична компанія" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ "Маджестік Лайн" за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., ТОВ "Зертранс" за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р., за результатами якої складено акт № 904/22-01/37678031 від 25.09.2015 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 256 367,00 грн., в тому числі: за квітень 2015 року на суму 291495,00 грн., за травень 2015 року на суму 964872,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2016 р. № 000085220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 884 551,00 грн., у тому числі: за основним платежем на суму 1 256 367,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 628 184,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 березня 2015 року ТОВ "Перша логістична компанія" (Клієнт) і ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп" (Експедитор) укладено договір № 03-15, за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів вказаних Клієнтом, по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

15 березня 2015 року між позивачем (Клієнт) і ТОВ "Маджестік Лайн" (Експедитор) укладено договір № 1503, за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів вказаних Клієнтом, по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

01 листопада 2014 року між позивачем (Клієнт) і ТОВ "Зертранс" (Експедитор) укладено договір № 1, за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта надавати послуги по організації перевезення зернових та олійних культур, зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за цим Договором і узгоджених з Клієнтом.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актами про надання послуг, податковими накладними, звітами експедитора, банківськими виписками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун