Ухвала суду № 64563798, 02.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/1448/17 Головуючий у 1 інстанції -Журавська О.В.

Унікальний №754/15288/14-ц Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого - Панченка М.М.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Гаражного кооперативу «Зв»язківець» на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Зв»язківець» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач ОСОБА_1, керуючись ст.ст.116,117 КЗпП, звернувся з позовом до Гаражного кооперативу «Зв»язківець» (далі - ГК «Зв»язківець») і, з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128.622 грн.34 коп., за період з дня звільнення з роботи - 22.11.2010 року по день повного розрахунку - 12.11.2014 року /а.с.1-4, 82-83/.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року позов задоволено /а.с.160-163/.

Судовим рішенням стягнуто з ГК «Зв»язківець» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128.622 грн.34 коп.

В поданій апеляційній скарзі ГК «Зв»язківець» просить скасувати рішення суду першої інстанції, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, оскільки не вбачає своєї вини у невиплаті позивачу нарахованих йому коштів на день звільнення /а.с.215-218/.

Скаржник послався на те, що позивач в день звільнення був відсутній на своєму робочому місці, і в подальшому він не звертався до гаражного кооперативу про виплату йому повного розрахунку.

Зазначив також, що позивач проігнорував письмове повідомлення ГК «Зв»язківець» про необхідність з»явитись до кооперативу для отримання нарахованих сум на день звільнення.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 09.12.2015 року рішення Деснянського районного суду м.Києва від 21.07.2015 року залишене без змін /т.1 а.с.244-248/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2016 року скасована ухвала Апеляційного суду м.Києва від 09.12.2015 року, а справа повернута на новий розгляд до апеляційної інстанції /т.2 а.с.30-33/.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 09.12.2015 року, касаційна інстанція звернула увагу суду на те, що апеляційний суд не врахував розмір невиплаченої заробітної плати, істотність цієї частки порівняно з середнім заробітком позивача, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Крім того, як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, апеляційний суд не звернув уваги і не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо відсутності вини роботодавця у невиплаті належних позивачу сум в день його звільнення, не з»ясував чи звертався ОСОБА_1 з вимогою про проведення з ним розрахунку, оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження указаного факту.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2008 року ОСОБА_1 відповідно до рішення зборів уповноважених і членів ГК «Зв»язківець», оформленого протоколом від 20.12.2008 року №1, був обраний на посаду голови кооперативу.

22.11.2010 року його було звільнено із займаної посади з підстав, встановлених п.2 ст.40 КЗпП України.

Згідно з Індивідуальними відомостями Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва про застраховану особу ОСОБА_1, йому було нараховано заробітну плату за листопад 2010 року у розмірі 1.681 грн.48 коп.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ГК»Зв»язківець» про стягнення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі за листопад 2010 року у сумі 1.681,48 грн., компенсації за невикористану відпустку за 2010 рік у сумі 2.372,79 грн., вихідної допомоги у сумі 8.106,45 грн., а також просив відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 1.000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19.06.2014 року стягнуто з ГК»Зв»зяківець» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за листопад 2010 року у розмірі 1.681 грн.48 коп., компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік у розмірі 2.372 грн.79 коп. та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позову відмовлено /т.1 а.с.17-21/.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 31.07.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про виплату вихідної допомоги та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ГК»Зв»язківець» на його користь вихідну допомогу у розмірі 2.441 грн./т.1 а.с.22-24/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.10.2014 року рішення Апеляційного суду м.Києва від 31.07.2014 року скасоване, а справа передана на новий апеляційний розгляд /т.1 а.с.42-44/.

В ході повторного розгляду справи в суді апеляційної інстанції рішенням Апеляційного суду м.Києва від 04.12.2014 року рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19.06.2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про виплату вихідної допомоги скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ГК «Зв»язківець» на користь позивача вихідну допомогу у сумі 2.702 грн.15 коп./т.1 а.с.52-53/.

12.11.2014 року позивачу повністю виплачено заборговані виплати на день його звільнення у загальній сумі 6.995 грн.27 коп., з урахуванням заборгованої заробітної плати за листопад 2010 року, компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік, вихідної допомоги та моральної шкоди, а також моральну шкоду у сумі 500 грн. а тому, постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві від 12.11.2014 року закрито виконавче провадження у зв»язку з повним виконанням боржником рішення суду/т.1 а.с.85/.

У вересні 2014 року ОСОБА_1, керуючись ст.117 КЗпП, звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128.622 грн.34 коп., за період з дати звільнення - 22.11.2010 року по день повного розрахунку - 12.11.2014 року /т.1 а.с.1-5,82-85/.

Задовольняючи позов у повному обсязі, Деснянський районний суд м.Києва від 21.07.2015 року погодився з доводами і розрахунком позивача і стягнув на його користь з ГК»Зв»язківець» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128.622 грн.34 коп. за період з 22.11.2010 року по 12.11.2014 року, що складає 47 місяців і 12 робочих днів/т.1 а.с.160-163/.

Дійшовши висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ГК «Зв»язківець», колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено, що в ході цього провадження у суді апеляційної інстанції, син позивача ОСОБА_2, керуючись ст.37 ЦПК України, та на підставі ст.1216 ЦК України представив суду Свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька позивача ОСОБА_1 і, посилаючись на те, що він є його спадкоємцем, звернувся з заявою про заміну позивача, визнавши його, ОСОБА_2, процесуальним правонаступником свого батька.

Оригінал Свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_1 оглянуто в судовому засіданні і його копія долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача ГК»Зв»язківець» у судовому засіданні не заперечував факт смерті позивача.

Протокольною ухвалою апеляційної інстанції від 02.02.2017 року відхилена заява сина позивача ОСОБА_2 про визнання його правонаступником у справі за позовом померлого ОСОБА_1, оскільки такий вид виплати, як середній заробіток особи за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою має особистий характер, оскільки право на цю виплату нерозривно пов»язане з особою, яка має право на таку виплату, яка покликана забезпечити наявність засобів існування для конкретної особи.

Отже, на думку колегії суддів, у разі смерті позивача в ході вирішення спору про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні правонаступництво померлого позивача його спадкоємцями в даному випадку не допускається.

Крім того, відповідно до ст.1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані за життя, передаються членам його сім»ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тобто, із аналізу указаної норми слідує, що спірні суми виплат можуть бути видані членам сім»ї померлого позивача, а потім уже, за відсутності членів його сім»ї, ці кошти можуть бути успадковані спадкоємцями, але за умови, що спадкодавець мав право на ці виплати ще за життя.

Встановлено, що на час розгляду даної справи позивач ОСОБА_1 ще не отримав право на кошти, про виплату яких він звернувся з цим позовом до суду, оскільки не набрало чинності рішення Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року, яким стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128.622 грн.34 коп.

Відповідно до ст.94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

А, згідно до ч.1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до протоколу №1 рішення Загальних зборів ГК «Зв»язківець» від 20.12.2008 року, ОСОБА_1 обраний Головою правління кооперативу та на підставі Наказу №33-к від 22.12.2008 року прийнятий на посаду Голови кооперативу.

А, відповідно до Наказу №2 від 22.11.2010 року, згідно з рішенням Загальних зборів кооперативу, протокол №1, ОСОБА_1 звільнено від виконання обов»язків Голови правління кооперативу на підставі п.2 ст.40 КЗпП з 22.11.2010 року.

Згідно до ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, в порушення ст.116 КЗпП, в день звільнення позивача з роботи, 22.11.2010 року, ГК «Зв»язківець» не виплатив йому нараховану заробітну плату у сумі 1.681 грн.48 коп. за листопад 2010 року, компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік у сумі 2.372 грн.79 коп. та вихідну допомогу у сумі 2.441 грн.

Згідно до ст.116 КЗпП власник підприємства, або уповноважений ним орган зобов»язані провести зі звільненим працівником повний розрахунок в день звільнення. А якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як встановлено судом, позивач в день його звільнення був відсутній на роботі і в подальшому не звертався до відповідача з вимогою про виплату коштів, належних йому на день звільнення.

При цьому, як встановлено судом, відповідач надсилав 01.07.2014 року позивачу письмове повідомлення про необхідність з»явитись до кооперативу для отримання належних до виплати коштів. Факт отримання позивачем указаного поштового повідомлення підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу 16.07.2014 року.

Крім того, як встановлено судом, позивач, користуючись тим, що очолював кооператив, з 01.11.2010 року і мав від імені відповідача право банківського підпису, заблокував у Промінвестбанку поточний рахунок кооперативу, яке тривало 2,5 місяці /а.с.118/.

Як слідує із мотивувальної частини рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19.06.2014 року, невиплата позивачу коштів, як при його звільненні, так і подальшому, сталася з вини самого позивача ОСОБА_1 /т.1 а.с.17-21/.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки указане судове рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19.06.2014 року, яке в цій частині залишене в силі, як судом апеляційної, так і касаційної інстанції, є преюдиційним відносно встановлення спірних обставин, колегія суддів вважає, що судом об»єктивно доведено відсутність вини відповідача ГК»Зв»язківець» у невиплаті позивачу заборгованих при звільненні сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, враховуючи відсутність вини відповідача у невиплаті на користь позивача заборгованих сум, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року, яким стягнуто з ГК»Зв»язківець» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128.622 грн.34 коп., постановлене на неповно з»ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.

Між тим, оскільки, як встановлено судом вище, позивач ОСОБА_1 після ухвалення Деснянським районним судом м.Києва від 21 липня 2015 року, помер, колегія суддів, керуючись ч.1 ст.310 ЦПК України, вважає за правомірне закрити провадження у справі.

Так, відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

А, в силу п.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.307,310 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу «Зв»язківець» задовольнити частково.

Скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 21 липня 2015 року, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Зв»язківець» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, закрити.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді