Ухвала суду № 64563781, 02.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Худика М.П.,

суддів - Балацької Г.О., Сілкової І.М.,

за участю секретаря

судового засідання - Міленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2016 року щодо ОСОБА_2, у кримінальному провадженні №12016100040010622,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

Засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

По провадженню вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_2 26.07.2016 року приблизно о 18 год. 20 хв., перебуваючи біля станції метро «Лівобережна» в м. Києві побачив раніше незнайому ОСОБА_4, у якої в руках знаходився гаманець з грошовими коштами. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. В подальшому, ОСОБА_2 почав переслідувати ОСОБА_4, яка слідувала до свого номеру 1320 (13 поверх) готелю «Турист», розташованого за адресою: вул. Раїси Окіпної, 2 в м.Києві.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2 в цей же день, приблизно

о18 год. 40 хв., переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає проник до вищевказаного готельного номеру, зачинивши за собою двері. При цьому, ОСОБА_4, побачивши ОСОБА_2 почала кликати на допомогу, а

ОСОБА_2 почав наносити ОСОБА_4 удари рукою по голові, шиї та животу, від яких остання втратила рівновагу та впала на підлогу, після чого ОСОБА_2 вирвав з її рук сумочку, з якої дістав грошові кошти в сумі 2930 грн., з місця вчинення злочину намагався зникнути, однак довести злочинні дії до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітником служби безпеки готелю.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, оскільки при призначенні покарання, суд не врахував думку сторони захисту щодо виду та міри покарання та не звернув увагу на обставини, що пом'якшують покарання, зокрема збіг тяжких сімейних обставин та наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Крім цього, зазначає, що під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав вину в скоєному злочині вказавши при цьому, на збіг тяжких сімейних обставин, що виникли у його житті в зв'язку з невиплатою йому заробітної плати та хворобою доньки, на операцію якої він бажав заробити таким чином грошей, а також на те, що зрозумівши, що не зможе довести злочин до кінця повернув викрадені гроші обвинуваченій.

Водночас, зазначає, що під час судового розгляду не було вислухано потерпілу з приводу призначеного ОСОБА_2 покарання, в зв'язку з її неявкою, що свідчить про байдужість потерпілої до вчиненого обвинуваченим злочину.

Тому, на думку захисника, вирок суду винесений з порушенням норм процесуального та матеріального права та є незаконним, в зв'язку з чим підлягає зміні в бік пом'якшення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні судом ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів провадження, суд розглянув кримінальне провадження у вчиненні ОСОБА_2 злочину передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав детальні пояснення з приводу обставин його вчинення, а тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Таким чином дії, ОСОБА_2 виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням до житла, однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, що ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, а тому ці обставини апеляційним судом не перевіряються, згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше скоював злочини (судимість за які погашена), обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, призначив мінімальне покарання в межах санкції статті, яке відповідає ст. 65 КК України і за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому та призначення більш м'якого покарання, в тому числі з урахуванням пом'якшуючої покарання обставини, на яку захисник вказував в апеляційній скарзі, зокрема щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, колегія суддів не вбачає з огляду на те, що вказана обставина в повній мірі врахована при призначенні покарання, та не дає, на думку колегії суддів, підстав для призначення, більш м'якого покарання, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зокрема вчинення тяжкого злочину з проникненням в приміщення, характеру злочинних дій - нанесення обвинуваченим ударів в різні частини тіла потерпілої, а також з врахуванням особи обвинуваченого, який визнається таким, що немає судимості, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, за вчинення корисливих злочинів за вчинення яких відбував покарання у виді тривалого терміну позбавлення волі, та того, що будучи звільненим на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, за одним з попередніх вироків, не виконував покладених на нього судом обов'язків, в зв'язку з чим був направлений для відбування покарання у місцяпозбавлення волі.

Окрім цього, не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про можливість врахування судом як пом'якшуючою обставиною при призначенні покарання, повернення потерпілій викрадених грошей, оскільки згідно фактичних обставин кримінального провадження, після проникнення до готельного номеру та відкритого викрадення майна, ОСОБА_2 намагався зникнути, однак був затриманий співробітником служби безпеки готелю.

Доводи захисника в апеляційній скарзі, про те, що на утриманні обвинуваченого знаходяться двоє малолітніх дітей та в зв'язку зі збігом тяжких сімейних обставин, зокрема необхідністю проведення операційного втручання одному з дітей він вчинив злочин, не є обґрунтованими, оскільки належних доказів апелянтом на підтвердження наявності у обвинуваченого малолітніх дітей, - не подано. Зазначене виключає вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки при врахуванні такої пом'якшуючої обставини суд має встановити наявність зв'язку між цими обставинами і вчиненим злочином, що свідчили б, що наявні на боці винного обставини значною мірою обумовили вчинення злочину.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, з врахуванням вищевказаних обставин, не дають підстав для пом'якшення призначеного покарання.

Тому доводи захисника про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання та можливість звільнення від його відбування з випробуванням є необґрунтованими, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну вироку колегія суддів не встановила.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2016 року щодо ОСОБА_2, у кримінальному провадженні №12016100040010622 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а для ОСОБА_2, що утримується під вартою, з моменту отримання ним копії.

СУДДІ:

____ _______ ______

ХудикМ.П. Балацька Г.О. Сілкова І.М.

Справа № 11-кп/796/45/2017

Головуючий у першій інстанції Федюк О.О.

Доповідач Худик М.П.