Ухвала суду № 64563500, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 876/6556/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В , Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 року у справі за позовом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про стягнення коштів з рахунків у банках,-

В С Т А Н О В И В :

16.05.2016 року Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (далі - відповідач) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача податковий борг в загальній сумі 180 605,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний борг виник в результаті не сплати самостійно задекларованих відповідачем зобов'язань, згідно з поданими деклараціями з плати за землю, та нарахованої у зв'язку з цим пені.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ЄДРПОУ 07361304) відкритих у банках, обслуговуючих цього платника податків на користь бюджету 54303 (п'ятдесят чотири тисячі триста три) гривні 63 копійок податкового боргу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи які стосуються податкового боргу, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положення ПКУ регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із положеннями п. 41.1 та п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до приписів пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДП «Львівський військовий лісокомбінат» самостійно подано податкові декларації з плати за землю за 2015 та 2016 роки, згідно з якими місячний розмір податкового зобов'язання позивача з плати за землю у 2015 році становив 11462,43 грн., у 2016 році - 16425,66 грн..

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що 01.06.2016р. відповідачем подано до податкового органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю на 2015 та 2016 роки, згідно з якими підприємством самостійно зменшено розмір податкового зобов'язання з плати за землю у 2015 році до 2966,42 грн. щомісяця, а у 2016 році до 4250,91грн. відповідно. Вказані уточнюючі декларації прийняті податковим органом, що підтверджується наявними у справі копіями квитанцій про направлення звітності в електронній формі.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що підставою для не прийняття декларації є недотримання вимог ст. 48 та 49 ПКУ, а саме: подання Декларації не за формою та не у встановлені строки.

Проте судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані уточнюючі декларації подані в строк встановлений законом. У позивача відсутні зауваження щодо форми таких.

Разом з цим, вказані в уточнюючих деклараціях зміни в розмірі податкових зобов'язань відповідача по платі за землю, не відображені позивачем по картках особового рахунку ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що визнання уточнюючих податкових декларацій ДП «Львівський військовий лісокомбінат» по платі за землю податковим органом недійсними є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.4.23 Наказу Державної податкової служби України від 14.06.12р. №516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» працівники підрозділів оподаткування юридичних та/або фізичних осіб за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення випадків, зокрема, подвоєння поданої податкової звітності з вини суб'єкта господарювання, готують на направляють за підписом керівника податкового органу платнику податків у терміни, встановлені п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу, повідомлення про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття звітності відповідно до вимог цього кодексу та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок заповнення та подання податкової звітності, з пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

Відтак, оскільки камеральні перевірки не проводились, за результатами яких було б виявлено подвоєння відповідачем податкової звітності по платі за землю, а тому відповідні акти відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога Стрийської ОДПІ про стягнення з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованості по платі за землю в сумі 180 605,35 грн. є необґрунтованою належними та допустимими доказами.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачу надсилалась податкова вимога форми «Ю» від 27.03.14р. №522-25.

Як слідує із матеріалів справи, загальна сума боргу по платі за землю ДП «Львівський військовий лісокомбінат» становить 54 303,63 грн. Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем суду не подано.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаного податкового боргу відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що факт наявності спірного податкового боргу відповідача в сумі 54303 грн. 63 коп. є доведеним, тому судом першої інстанції правомірно частково задоволено адміністративний позов.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 року у адміністративній справі № 813/1618/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 06.02.2017 року.