Постанова № 64563464, 02.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26178/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к позивача Савка В.В.

пр-к відповідача Борозна М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Українська залізнична швидкісна компанія, звернувся в суд з позовом про про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року №0003692202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 червня 2015 року № 0003692202 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого державним підприємством "Українська залізнична швидкісна компанія" у податковій декларації за 2014 рік, на 10176285,90 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" не підлягає до задоволення, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві - задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 травня 2015 року складено акт №3269/26-51-22-02/38137835 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Відповідно до зазначеного акту контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем: пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14, пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146, п. 138.2 і 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму 14935194,00 грн. оскільки ДП "УЗШК" віднесено до складу витрат сум амортизаційних відрахувань (всього 10176285,90 грн.), нарахованих за весь період на предмети лізингу (транспортні засоби), що були повернуті лізингодавцю без викупу наприкінці 2013 року, та у зв'язку з віднесенням до складу витрат сум витрат (4758906,63 грн.) на придбання послуг з комплексного прибирання приміщень у ТОВ "Клімтехінвест", що не підтверджені належними первинними документами.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вказував, що позивач правомірно керувався нормам п. 146.14 і 146.15 ст. 146, п. 153.7 ст. 153 ПК України при нарахуванні та обліку амортизації у складі витрат за користування предметом лізингу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в інший частині суд першої інстанції вказував на безпідставне формування позивачем валових витрат за операціями з ТОВ "Клімтехінвест", з огляду на недоведення факту реальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки повноти визначення амортизаційних відрахувань та правильності обрахунку витрат за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року контролюючим органом встановлено їх завищення на суму 10176285,90 грн.

Так, між позивачем (лізингоодержувач) та ДП "Південна залізниця" (лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу №П/НФ-12901/НЮ від 15 червня 2012 року, згідно якого лізингодавець передав позивачу два двоповерхові міжрегіональні двосистемні шести вагонні електропоїзди виробництва компанії "Skoda Vagonka a.s.". Вартість лізингу складає 488461725,68 грн. (в тому числі ПДВ - 81410287,62 грн.). Винагорода лізингодавця - 8,095% річних.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.6 і 2.7 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п. 6.2 ст. 6 Договору строк фінансового лізингу предмета лізингу складає 102 календарних місяця з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу у лізинг. Закінченням строку фінансового лізингу за цим договором вважається дата останнього лізингового платежу, зазначена у графіку нарахування лізингових платежів, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Предмет лізингу використовується лізингоодержувачем для надання послуг з перевезення пасажирів та багажу.

Господарську операцію по передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони визначають як фінансовий лізинг із відповідним відображенням цієї операції в бухгалтерському та податковому обліку.

Зокрема, після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу у лізинг між лізингодавцем і лізингоотримувачем, предмет лізингу враховується на балансі лізингоодержувача.

Право власності (господарського відання) на предмет лізингу належить лізингодавцю протягом строку фінансового лізингу згідно п. 2.3 цього договору. Право на володіння та користування предметом лізингу в об'ємі і на умовах договору, належить лізингоодержувачу.

В разі виконання лізингоодержувачем своїх обов'язків відповідно до умов цього договору, лізингодавець приймає на себе зобов'язання передати лізингоодержувачу предмет лізингу у власність на підставі договору купівлі-продажу (викупу) після оплати викупної/залишкової вартості.

Згідно п. 3.4 ст. 3 цього договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 15 липня 2013 року, не пізніше 14-ти робочих днів після підписання акта приймання-передачі предмету лізингу в лізинг лізингоотримувач сплачує лізингові платежі загальною сумою, що дорівнює 20% вартості предмету лізингу, шляхом виписки повідомлення (авізо). У подальшому сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до графіків нарахування лізингових платежів грошовими коштами або шляхом виписки повідомлення (авізо).

Передача предмету лізингу (2-х двоповерхових міжрегіональних двосистемних шестивагонних електропоїздів EJ 675 Skoda вартістю 488461725,70 грн. (з ПДВ) здійснювалась на підставі акта прийому-передачі №1 від 20 червня 2012 року.

Позивач у відповідності до ст. 145 ПК України відніс вказані електропоїзди до 5-ої групи основних засобів (транспортні засоби) зі строком використання 50 років: первісна вартість предмету лізингу без ПДВ становить 407051438,66 грн., щомісячні амортизаційні відрахування - 678419,06 грн. Всього за перевіряємий період на предмет лізингу здійснено амортизаційні відрахування на загальну суму 10176285,90 грн. (в тому числі в 4-му кварталі 2012 року у сумі 2035257,18 грн., в 2013 році - 8141028,72 грн.), які були віднесені на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та відображені у бухгалтерському обліку.

Також в перевіряємому періоді ДП "УЗШК" відповідно до графіку нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу були нараховані платежів та віднесено до витрат у частині відсотків та комісій на загальну суму 45914995,98 грн.

24 грудня 2013 роки сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору фінансового лізингу, згідно якої на підставі п. 12.5 розд. 12 Договору домовились про дострокове розірвання договору фінансового лізингу (що відповідає умовам вказаного п. розділу 12 Договору).

Повернення предмету лізингу відбулося на підставі акта приймання-передачі (повернення) предмету лізингу з лізингу від 31 грудня 2013 року загальною вартістю 424685653,77 грн. (в тому числі ПДВ - 70780942,29 грн.).

Всього позивачем за вказаним Договором були нараховані лізингові платежі, які відображені у бухгалтерському обліку, та включено до складу витрат "фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ" декларації з податку на прибуток у сумі 430680160 грн. (в тому числі за 4-ий квартал 2012 року у розмірі 44095014,00 грн., за 2013 рік - 199522046,00 грн., за 2014 рік - 187063100,00 грн.).

Відповідач вважає, що ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» не дотримано вимоги пп. 14.1.97 п.14.1 ст.14, пп.146.17, 12 п.147.17 ст.147 ПК України, оскільки платник податку повинен при поверненні предмету лізингу (транспортних засобів) з лізингу відкоригувати амортизаційні нарахування та зменшити витрати на загальну суму 10176285,90 грн., в тому числі 4 квартал 2012 року в сумі 2035257,18 грн., 2013 році - 8141028, 72 грн.

Розглядаючи спірні правовідносини по суті, колегія суддів враховує те, що пунктом 153.7 ст.153 ПК України визначено, що орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без обліку відсотків, нарахованих або таких, які нараховуватимуться відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації за результатами податкового періоду, у якому здійснено таке передання.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплаченою за такий об'єкт лізингу на дату повернення.

Амортизаційні відрахування на предмет лізингу, згідно із вимогами ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг», обчислюються відповідно до законодавства. Договором лізингу може бути передбачена прискорена амортизація предмета лізингу.

Відповідно до п.п. 146.1, 146.2, 146.15 - 146.17 ст. 146 ПК України, облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

Для цілей цього розділу:

- до продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються: операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду);

- до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі: внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку; отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп, якщо придбані таким чином основні засоби відповідають вимогам, визначеним у розділі I цього Кодексу; отримання в оренду основних засобів та нематеріальних активів у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування; отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс; прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням, а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці.

При цьому, згідно п. 14.18 ст. 146 ПК України виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

Також, у п. 146.20 ст. 146 ПК України передбачено, що у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними п. 146.16 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об'єкта.

Тобто, у випадку повернення орендарем об'єкту фінансового лізингу обов'язок по коригуванню платником податку накопичених за час використання основних засобів амортизаційних відрахувань не передбачений.

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПК України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Фінансовим лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Критерії за наявності яких договори для цілей податкового обліку можуть бути визнані фінансовим лізингом визначено пп. 14.1.97 п.14.1 ст14 ПК України.

Так, лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Разом з тим, в даному випадкк умови визначені пп. 14.1.97 п.14.1 ст14 ПК України за яких лізинг (оренда) вважається фінансовим не виконані.

Наразі, на вимогу суду апеляційної інстанції доказів того, що амортизаційні нарахування щодо предмету лізингу здійснені за умови дотриманням положень пп. 14.1.97 п.14.1 ст14 ПК України позивачем не надано.

Зазначене виключає правомірність застосування позивачем положень податкового законодавства яким визначені умови оподаткування для договору фінансового лізингу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 червня 2015 року №0003692202 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого державним підприємством "Українська залізнична швидкісна компанія" у податковій декларації за 2014 рік, на 10176285,90 грн., задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції в цій частині - скасувати з ухваленням нового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Клімтехінвест" (в особі директора ОСОБА_5.), як виконавцем, та ДП "УЗШК" (в особі директора ОСОБА_6.), як замовником, укладено договір №108/УЗШК від 15 листопада 2013 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з комплексного прибирання приміщень, згідно з переліком приміщень Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця і періодичністю їх прибирання (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Послуги по прибиранню надаються з використанням матеріалів, техніки та обладнання виконавця. Орієнтовна вартість послуг на місяць становить 495300,20 грн. (в тому числі ПДВ - 82550,03 грн.).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду первинні господарські документи: додатки до договору №108/УЗШК від 15 листопада 2013 року - додаток №1 "Перелік приміщень Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця і періодичністю їх прибирання", додаток №2 "Протокол погодження договірної ціни на послуги з комплексного прибирання приміщень", додаток №3 "Кошторис надання послуг по комплексному прибиранню приміщень", додаток №3.1 "Калькуляція вартості прибирання приміщень: одне щоденне прибирання", додаток №3.2 "Калькуляція вартості прибирання приміщень: одне щотижневе прибирання", додаток №3.3 "Калькуляція вартості прибирання приміщень: одноразове на місяць", додаток №4 "Вимоги до якості прибраних поверхонь"; актів здачі-приймання наданих послуг по комплексному прибиранню приміщень та прилеглої території виробничого корпусу №1 сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного центру станції Дарниця, підписаних від імені виконавця керівниками ТОВ "Клімтехінвест" ОСОБА_5 (за місяці листопад-грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року), ОСОБА_7 (за місяці вересень-листопад 2014 року) та ОСОБА_8 (за грудень 2014 року); рахунки на оплату послуг; платіжні доручення; податкові накладні.

Разом з тим, позивачем не надано рахунків-фактур, виставлених ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" виконавцю (ТОВ "Клімтехінвест") на вартість спожитих для виконання послуг обсягів електроенергії, водопостачання та водовідведення, та докази оплати таких рахунків, що є обов'язковим відповідно до умов договору.

Крім того, ТОВ "Клімтехінвест" мало засвідчити перед позивачем документально факт наявності у нього дозволів на виконання послуг на висоті, сертифікатів відповідності чистильних та миючих засобів, висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо дозволу на використання чистильних та миючих засобів.

Також, працівником ДПІ у Дарницькому районі встановлено, що на території Виробничого корпусу №1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 1 обмежено доступ для сторонніх осіб. Між тим, в тексті договору №108/УЗШК від 15 листопада 2013 року питання щодо допуску працівників ТОВ "Клімтехінвест" на вказану територію (місце надання послуг) сторонами не врегульовано.

Позивачем на доведено наявність на ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" інших організаційно-розпорядчих документів, що визначають право представників ТОВ "Клімтехінвест" безперешкодного допуску на територію позивача, надання пропусків окремим особам-працівникам товариства.

Не надав таких доказів позивач і суду апеляційної інстанції. Надані Правила пропускного режиму на територію технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" та Інструкція про контрольно-пропускний режим на територію технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі станція Дарниця державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" не є доказами щодо права представників ТОВ "Клімтехінвест" безперешкодного допуску на територію позивача, а є документами, що визначають правила такого допуску.

Апелянт стверджує, що податковий орган повинен був перевірити ТОВ "Клімтехінвест" для встановлення осіб, що здійснювали прибирання та яким чином доставлялась техніка , оскільки відповідно до умов договору доставка витратних матеріалів, техніки та обладнання здійснєються силами виконавця , а не позивача.

Разом з тим, за результатами перевірки контрагента позивача ( акти зустрічних звірок Західної ОДПІ у м. Харкові від 29 серпня 2014 року №600/20-33-04-07/37762987 та від 07 серпня 2014 року №547/20-33-22-04-07/37762987) встановлено, що ТОВ "Клімтехінвест" не підтвердило документально обставини відрядження своїх працівників до міста Києва для надання послуг за договором №108/УЗШК від 15 листопада 2013 року та транспортування на безпосередні місця робіт відповідних витратних матеріалів, техніки і обладнання (перелік яких обумовлений у кошторисі та калькуляціях).

Отже, аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав висновки відповідача щодо неправомірного завищення ДП "УЗШК" показника витрат на суму 4758906,63 грн. за рахунок декларування господарських операцій з ТОВ "Клімтехінвест" обґрунтованими, а оскаржуване рішення у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого позивачем у податковій декларації за 2014 рік правомірним.

Доводи позивача про той факт, що реальність виконання господарських операцій, рх матеріальних активів між позивачем та ТОВ "Клімтехінвест" підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 в справі № 826/26535/15, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що для спірних правовідносин пріоритетними є саме судові рішення, в яких містяться висновки щодо аналізу господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання. Натомість, зі змісту судових рішень на які посилається позивач, вбачається, що в останніх не досліджувалося питання реальності спірних господарських операцій. Суди, задовольняючи позовні вимоги в справі № 826/26535/15, зазначали, що відповідачем не надано докази, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" та ТОВ "Клімтехінвест", тобто фактично вказує на необґрунтованість доводів відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення в цій частині ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування в цій частині не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 червня 2015 року №0003692202 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого державним підприємством "Українська залізнична швидкісна компанія" у податковій декларації за 2014 рік, на 10176285,90 грн. - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 06.02.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.