Ухвала суду № 64563125, 03.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 лютого 2017 року м. Київ К/800/2905/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 1 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубровицького районного суду від 1 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року в задоволенні клопотання Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Оскільки рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку по суті, у відкритті касаційного провадження на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 1 грудня 2016 року слід відмовити.

Що стосується оскарження ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року про повернення касаційної скарги, слід зазначити наступне.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишено без руху та надано строк до 11 січня 2017 року для усунення недоліків, а саме необхідно було надати докази сплати судового збору.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року заявником одержано 4 січня 2017 року, про що свідчить підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення.

12 січня 2017 року на адресу Житомирського апеляційного адміністративного суду від Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області надійшло клопотання, в якому просили звільнити від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Апеляційна скарга подана 13 грудня 2016 року, що підтверджено реєстраційним штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції.

На момент подачі апеляційної скарги діяв Закон України "Про судовий збір" з врахуванням змін до вказаного Закону, що набрали чинності з 1 вересня 2015 року.

Відтак, суд апеляційної інстанції правильно вважає необґрунтованим клопотання заявника та про звільнення від сплати судового збору з посиланням на приписи Закону України №1774-VIII від 6 грудня 2016 року, який набрав чинності 1 січня 2017 року, оскільки його дія поширюється на правовідносини, що виникли після 1 січня 2017 року, а відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції з 1 вересня 2015 року) пільг щодо сплати судового збору Пенсійним фондом України та його територіальними органами передбачено не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав передбачених пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року в редакції Закону від 6 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Враховуючи викладене, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги, підстави для звільнення апелянта від сплати судового збору відсутні, а тому Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявнику.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 1 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін