Ухвала суду № 64562953, 01.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1546/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

01 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача: Міровського Вадима Анатолійовича,

представника позивача: Яремчука Артура Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Немирівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Немирівська ОДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff») про стягнення податкового боргу в загальній сумі 9564788,50 грн.

02 листопада 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що 22 липня 2014 року ухвалою Господарського суду Вінницької області у справі №902/798/14 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff". Крім того, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у ДП "УГК "Nemiroff" виник податковий борг в загальній сумі 9564788,50 грн., а саме:

1) по податку на додану вартість на підставі в розмірі 9341405,93 грн, на підставі:

- самостійно задекларованих сум згідно податкової декларації з податку на додану вартість №9050765881 від 03.09.2014 року на суму 2693225,00 грн. та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість №9050766406 від 03.09.2014 року на суму 6635627,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0003641500 від 22.09.2014 року в сумі 170,00 грн.;

- в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно уточнюючого розрахунку до декларації №9062285550 від 28.10.2014 року в сумі 1724,00 грн.;

- в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно уточнюючого розрахунку до декларації № 9076036307 в сумі 62,00 грн.;

- нарахованої пені з податку на додану вартість в сумі 10597,93 грн.;

2) з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в сумі 2475,42 грн. в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно розрахунку №9042659870 від 24.07.2014 року;

3) з надходжень від скидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 182,67 грн. в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно розрахунку №9042659870 від 24.07.2014 року;

4) зі збору за користування радіочастотним ресурсом України в сумі 361,06 грн. в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно декларації №9051887511 від 10.09.2014 року;

5) з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 3526,93 грн, що виникла в результаті несплати самостійно задекларованої суми 3389,49 грн. згідно декларації №9046265975 від 11.08.2014 року та штрафної санкції в сумі 137,44 грн згідно уточнюючого розрахунку №9072932047 від 17.12.2014 року;

6) з рентної плата за спеціальне використання води, яка з урахуванням переплати та часткової сплати, становить 19119,98 грн, що виникла в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно розрахунку №9042666724 від 24.07.2014 року;

7) з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі - 197716,51 грн, що виникла на підставі самостійно задекларованих сум згідно податкової декларації №9090379072 від 12.02.2014 року, де щомісячний авансовий внесок становив 106968,00 грн. на березень - грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року. Згідно поданої декларації по податку на прибуток №9276401542 від 29.02.2016 року нараховано до зменшення податку на прибуток в сумі 8230,00 грн.

При цьому, податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом направлення рекомендованим листом податкової вимоги №1052-25 від 01.08.2014 року, однак, податкова вимога залишилась без виконання.

Дані обставини слугували підставою для звернення Немирівської ОДПІ до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні докази про наявність податкової заборгованості відповідача, а відповідачем даний факт не спростовано та не погашено податковий борг в сумі 9564788,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, самостійно визначивши суму грошового зобов'язання у податкових деклараціях або отримавши від контролюючого органу податкове повідомлення - рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання, платник податків протягом 10 днів зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ (Зкон №2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

При цьому, ст. 1 Закону №2343 визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно із ч. 4 ст. 12 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати, після настання встановленого строку, існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм свідчить, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі і штрафних санкцій, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи те, що декларації, уточнюючі розрахунки подавалися відповідачем до котролюючого органу, а податкові повідомлення - рішення приймалися та направлялися платнику податків після 22.07.2016 року, тобто після прийняття ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак дія мораторію на виконання вказаних зобов'язань не поширюється.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність обов'язку у відповідача сплачувати авансові внески по податку з прибутку підприємств, оскільки згідно із податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9090379072 від 12.02.2014 року за 2013 рік об'єкт оподаткування ДП "УГК "Nemiroff" склав 1283616,00 грн., на підставі чого у березні-грудні 2014 року та у січні-лютому 2015 року встановлено авансові внески у розмірі 106968,00 грн. При цьому, відповідач до контролюючого органу декларацію за перший квартал року з відомостями про збиток від господарської діяльності ДП "УГК "Nemiroff" не подав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 лютого 2017 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.