Ухвала суду № 64562848, 01.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/20610/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ан О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

01 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - Куцого Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області № 300 від 19.09.2016 року, якою її визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано протиправною і скасовано постанову від 19.09.2016 2016 року № 300 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-42 КУпАП, про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про необгрунтованість і невмотивованість оскаржуваної постанови.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.02.2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області складено акт № 242-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідно до якого, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_2 (ініціатор будівельних робіт) здійснила будівельні роботи з реконструкції житлового будинку з прибудовою та будівництва фундаменту у 2002 році, без розробленої та затвердження в установленому порядку проектної документації чим порушила вимоги ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність".

На підставі вказаних обставин, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області винесено припис 57-27 від 29.02.2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано позивача: привести вищевказаний об'єкт у відповідність до вимог чинного законодавства в строк до 01.06.2016 року, а у разі неможливості вказаного - привести об'єкт до первинного стану (а.с. 16).

29.02.2016 року інспектором департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області № 62 від 02.03.2016 року визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 170 грн. (а.с. 17-19).

Визначену суму штрафу позивачем сплачено, що підтверджується копією квитанції від 04.03.2016 року (а. с. 20).

05.09.2016 року відповідачем, за виходом на місце, було встановлено, що вимоги припису 57-27 від 29.02.2016 року позивачем не виконано оскільки документація на реконструкцію житлового будинку з прибудовою та будівництва фундаменту за адресою АДРЕСА_1, останньою не виготовлено, що є порушенням вимоги п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, відповідачем був встановлений факт відсутності права власності чи користування позивача на земельну ділянку та неприведення об'єкту до первинного стану. (а.с. 21).

Зазначене стало підставою для складання 07.09.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 22).

Постановою № 300 від 19.09.2016 року департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн. (а.с. 24-25).

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, вирішуючи питання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, не врахував, що для його наявності необхідне існування суб'єктивної сторони, яка в свою чергу передбачає наявність вини, як обов'язкової ознаки, що може бути виражена в формі умислу або необережності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 5, 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. До заяви про отримання дозволу додаються, зокрема і копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право на спадщину від 14.07.2014 року позивачу на праві власності належить 1/3 частки будинковолодіння розташованого за адресою: м. Вінниця, провулок І.Богуна, 8/10. Співвласниками вказаного домоволодіння є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Спадщина, на яку у вказаних частках видано дане свідоцтво, складається із 12/100 часток будинковолодіння, що складається з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, провулок І.Богуна, 8/10, належних померлій на підставі рішення третейського суду м. Вінниці від 02.08.2006 року, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 10.08.2006 року в реєстровій книзі №135 за реєстровим №3151.

Відповідно до відомостей технічного паспорту, виданого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» станом на 02.07.2014 року на земельній ділянці знаходяться: самочинно збудовані веранда «а5», прибудови «а3», «а4», фундамент «Ф», а також самочинно збудовані та переобладнані приміщення, які в свідоцтво про право на спадщину за законом не включено (а.с. 28).

У відповідності до рішення третейського суду м. Вінниці від 02.08.2006 року, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 10.08.2006 року в реєстровій книзі №135 за реєстровим №3151, позивач ОСОБА_2 є власником 12/100 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_6 є власником 12/100 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_7 є власником 9/100 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_8 є власником 67/100 частки домоволодіння, що складається з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_9 є власником 67/100 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 40-41).

В даному випадку, вбачається, що позивач не являється одноосібним власником будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, оскільки останнє належить на праві спільної часткової власності п'яти особам.

На разі, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи про вчинене позивачем адміністративне правопорушення не містять документів, що свідчать про підставність притягнення саме її до адміністративної відповідальності, як єдиного власника будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, не містять доказів наявності саме у неї статусу забудовника, оскільки жодних документів в підтвердження здійснення будівельних робіт ОСОБА_2 до вказаних матеріалів не долучено.

Як було встановлено в ході розгляду даної справи судом першої інстанції, згоди між співвласниками будинковолодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, щодо умов користування своїми частками не досягнуто. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про виділення її частки із спадкового майна.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивачу для проведення реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт необхідно б було подати копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, що на разі нею не може бути виконано в розрізі викладених обставин.

В даному випадку, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача об'єктивної можливості виконати вимоги визначені у приписі від 29.02.2016 року № 57-27 щодо оформлення документації на будівництво.

Відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду, зокрема мають право видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.ст. 277-2, 278 КУпАП при підготовці до розгляду справ про адміністративного правопорушення вповноважений на те орган (посадова особа) зобов'язаний, зокрема, перевірити правильність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, наявність необхідних доказів та матеріалів для об'єктивного вирішення справи, а також, чи повідомлено особу, яка притягається по справі до адміністративного правопорушення про час, місце, дату розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судова колегія звертає увагу на той факт, що обставини, зазначені в приписі 57-27 від 20.02.2016 року стосовно того, що ОСОБА_2 як ініціатор будівельних робіт здійснила будівельні роботи з реконструкції житлового будинку з прибудовою та будівництва фундаменту за адресою: АДРЕСА_2, у 2002 році, в повному обсязі спростовуються матеріалами справи та встановленими судом першої інстанції обставинами, оскільки на разі позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2014 року, належить лише 1/3 частки будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, які, до того ж, не виділено в натурі. Між співвласниками зазначеного будинковолодіння на даний час існує спір щодо виділення часток останнього із спадкового майна.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Однак, порушення вимог закону рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для його скасування, оскільки обов'язковою умовою визнання його протиправним та скасування є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів ним рішенням чи дією.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що з огляду на викладені вище обставини, права апелянта ніяким чином не порушені, а відповідно і підстав для задоволення вимог апеляційної скарги на разі немає.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 лютого 2017 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.