Ухвала суду № 64562826, 02.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/10281/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бар'як А.С.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

02 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,

Позивача: ОСОБА_2

Представника відповідача: Павич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримала у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Як досліджено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці з 1996 року, є інвалідом третьої групи загального захворювання, отримує пенсію за віком.

З 26.08.1959 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до згідно п. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» .

Управління ПФ України в м. Вінниці 10.12.2015 року повідомило, позивача про порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також вказав, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України, «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з чим, на переконання Відповідача, з 01.06.2015 року пенсії у порядку та на умовах, визначених вказаними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

З урахування наведеного, Управління зазначило, що переведення Позивача на пенсію по втраті годувальника можливе лише за умови, якщо її розрахунок буде провадитися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Поряд з іншим, позивача повідомлено, що для умовного прорахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника їй необхідно надати додаткові документи.

Позивач звернулась із заявою до Головного управління ПФ України у Вінницькій області та до Міністерства соціальної політики України, однак отримала відповіді з аналогічним змістом .

На даний час Управління пенсійного фонду України у м. Вінниці з лютого 2016 року почало виплачувати позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника в сумі 1430 грн., що на думку позивача не відповідає дійсності, оскільки померлий чоловік отримував пенсію в значно більшому розмірі, а відтак позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За результатом розгляду справи, суд І інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації); заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, а також, зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, пунктом 2.8 Порядку №22-1 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Отже, враховуючи, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні, де отримує пенсію, а також ОСОБА_4 перебував на обліку у Відповідача та отримував пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру», документи, що вимагаються при призначенні пенсії, в Управління наявні.

Водночас, відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За даних обставин, враховуючи, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 отримував в силу вимог ст. 9 Закону № 1058-IV пенсію за віком, розмір якої, станом на день його смерті становив 9148 грн. 82 коп., з огляду на те, що позивач, після смерті її чоловіка ОСОБА_4, має право згідно вимог ст. 36 Закону № 1058-IV на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, розмір якої згідно вимог ст. 37 Закону № 1058-IV повинен становити 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що в даному випадку становить 4574 грн. 41 коп.

Враховуючи те, що жодна норма чинного законодавства не передбачає необхідності по новому визначати розмір пенсії за віком померлого годувальника, що само по собі уже буде суперечити розумінню поняття «правоздатності», оскільки за таких дій відповідач визначає та встановлює новий розмір пенсії особі, наділяючи її правом на відповідний розмір пенсії та вступаючи з такою особою у відповідні правовідносини, які стосуються її прав та інтересів, що є неможливим в силу того, що померла особа припинила своє існування, а тому не може наділятись правом на визначення пенсії за віком в новому розмірі, відмінному від того, який особа набула та отримувала за життя, а відтак, після смерті особи, можна керуватись та застосовувати лише ті юридичні факти, які були вже встановлені відносно неї та існували на момент її смерті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з зобов'язанням відповідача призначити, починаючи з 23.12.2015 року, згідно приписів ст. 37 Закону № 1058-IV, в редакції чинній станом на 23.12.2015 року, позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 4574 грн. 41 коп., що становить 50 відсотків від розміру фактично отримуваної пенсії за віком померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, здійснивши виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_2

Що стосується посилання апелянта на те, що судом І інстанції зобов'язано встановити конкретний розмір пенсії позивачу в сумі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Власне, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає Позивач та згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі №826/17109/13-а.

Водночас, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.