Постанова № 64562569, 02.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року № 876/7815/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивачів ОСОБА_2,

представника відповідача Роліна Г.Г.,

представника третьої особи Шведи О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 04.09.2015 звернулися в суд з адміністративним позовом до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України, в якому просили визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо неподання головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув 04.09.1992 року під час проходження служби та зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат направити головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, який загинув під час проходження служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що позивачі, як батьки особи, яка загинула під час проходження військової служби, мають право на одноразову допомогу, яке гарантовано ч. 4 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ст. 22 Конституції України «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Вказують, що відносини в частині реалізації механізму оформлення, призначення, виплати і одержання грошової допомоги за померлого в період проходження військової служби військовослужбовця чітко врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи заперечили вимоги апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач - ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, про дату, час і місце апеляційного розгляду була повідомлена належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 18.06.2015 звернулись із заявою до Львівського обласного військового комісаріату про виплату їм як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який загинув 04.09.1992. До вказаної заяви ними додано всі необхідні документи ( а.с.18-19).

Листом від 13.08.2015 за № 7635 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивачам, що підстав розглянути питання щодо виплати одноразової грошової компенсації на даний час не має.

Відповідач вказав, що чинними на момент загибелі військовослужбовця умовами виплати одноразової грошової компенсації було передбачено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть бути пред'явлені НАСК «Оранта» протягом трьох років з дня настання страхової події.

Окрім того, постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 за №488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум» втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ( а.с. 20).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум» від 19.08.1992 № 488 (надалі - Постанова № 488), вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» протягом трьох років з дня настання страхової події, а оскільки позивачі не звертались за отриманням допомоги у визначений час, то, відповідно, дії відповідача є правомірними.

Не заперечуючи проти висновку суду першої інстанції про звернення за грошовою допомогою у встановлені вище строки, колегія суддів вважає, що відповідач порушив встановлений законом порядок призначення грошової допомоги і що стало предметом оскарження його дій.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1992 №2011-XII.

Частиною 4 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця) передбачено, що батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнту індексації грошових доходів.

Постановою Кабінету Міністрів від 28 травня 2008 року №499, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб ( далі - Порядок-1).

Порядок, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок-2).

З матеріалів справи видно, що позивачі звернулись із заявою до Львівського обласного військового комісаріату про виплату їм як батькам військовослужбовця ОСОБА_6 18.06.2015, тобто на час дії вищевказаних Порядків.

З пункту 3 Порядку-1, видно, що уповноваженим органом, якому подаються документи щодо виплати одноразової грошової допомоги в даному випадку виступає військомат.

Відповідно до пункту 4 Порядку-1 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста, подають до уповноваженого органу такі документи:

-заяви кожного повнолітнього члена сім'ї, а в разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

-витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

-копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

-копію свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста;

-довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста;

-копію свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам у разі відсутності сім'ї у загиблого (померлого) та окремого проживання батьків;

-документи, що підтверджують факт перебування особи на утриманні військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста, - для виплати одноразової грошової допомоги утриманцям у разі відсутності сім'ї у загиблого (померлого);

-копію свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

-копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

-копії сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

-копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера всіх повнолітніх членів сім'ї;

-копію посвідчення про призначення особи опікуном чи піклувальником (у разі здійснення опіки чи піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста).

Як видно з матеріалів справи, жодних зауважень щодо поданої позивачами заяви з документами у відповідача не було ( а.с.18-19).

Згідно пункту 7 Порядку-1 керівник уповноваженого органу подає в 15- денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналогічні норми вказані у пунктах 10,13 Порядку -2.

Крім того, згідно п. 12 Порядку-2 призначення та виплата такої одноразової грошової допомоги здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що виключно головний розпорядник коштів (Міністерство оборони України), а не уповноважений орган (в даному випадку - відповідач), приймає рішення про призначення допомоги, а повноваження уповноваженого органу зводяться лише до збору, реєстрації таких документів та дачі висновку щодо можливості призначення такої допомоги.

Як видно з листа від 13.08.2015 за № 7635 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивачам, що підстав розглянути питання щодо виплати одноразової грошової компенсації на даний час не має, тобто, в порушення вказаного вище Порядку-1 відповідач не допустив розгляду заяви позивачів у встановленому законом порядку.

Положення про Львівський обласний військовий комісаріат також не містить норм, які уповноважують останнього вирішувати замість Міноборони призначення такої грошової допомоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не дотримано положень вищевказаного Порядку-1, а саме не надіслано головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Нормою п. 2 Порядку -1 визначено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою (постанова Кабінету Міністрів від 28 травня 2008 року №499 ).

Проте, це стосується саме призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а не порядку та умов призначення такої, що наведена у п. 1 Порядку-1 і не обмежена часовими рамками.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі оскаржили дії відповідача саме із-за порушення ним встановленого законом порядку розгляду такого питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року у справі №813/5197/15 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо неподання головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув під час проходження служби.

Зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат направити головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги як батькам військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув під час проходження служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 07.02.2017 року.