Ухвала суду № 64562490, 02.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 р. № 876/8456/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника третьої особи Городоцької РДА - Несімка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_6, треті особи Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, ОСОБА_3 про зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України 28.03.2016 звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_6, треті особи Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, ОСОБА_3, в якому просила зобов'язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованого фундаменту по периметру будівлі в землі із виступом над землею за адресою АДРЕСА_1

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованого фундаменту по периметру будівлі в землі із виступом над землею за адресою АДРЕСА_1

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про проведення перевірок ОСОБА_6, нічого не було відомо до 20 жовтня 2016 року, тобто до моменту ознайомлення з постановою Львівського окружного адміністративного суду віл 18.04.2016 у справі № 813/996/16. Вказує, що на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності, ніякої комісії не було, згоди про вхід інших осіб до земельної ділянки ОСОБА_6 як власником не надавалось.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, доповнивши, що фундамент позивачка добровільно знесла, а вказаний на документах фундамент споруджено в межах старого знесеного будинку. Чи дотримані забудівником норми ДБН при спорудженні цього фундаменту не знає.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи Городоцької районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 23.07.2015 посадовими особами позивача на підставі звернення гр. ОСОБА_3 проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_6 на об'єкті будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1

За результатами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_6 здійснила у 2015 році будівництво фундаменту під житловий будинок розміром 8,80 * 8,05 м, а саме облаштовано фундамент по периметру будівлі в землі із виступом над землею на висоту 30-50 см, що здійснено на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.12.2011).

Вказане будівництво здійснено із порушенням вимог таблиці 1 Додатку 3.1 «Пожежні вимоги» п. 3.25 та п. 3.25 а* ДБН 306-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме відстань від самочинно збудованого фундаменту до житлових будинків суміжного землекористувача становить 1,90 - 3,75 м.

Дані роботи проведено без документу на право виконання будівельних робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами перевірки складено:

- акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил № 12/05-742 від 23.07.2015.

- протокол про адміністративне правопорушення № 12/05-742 від 23.07.2015.

- протокол про адміністративне правопорушення № 12/06-742 від 23.07.2015.

- припис №12/05-742 від 23.07.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до вищевказаного припису, з метою усунення виявлених порушень ОСОБА_6 зобов'язано усунути в 90-то денний термін з дня отримання припису порушення щодо будівництва фундаменту під житловий будинок, які зазначені у приписі.

В період з 16.11.2015 по 20.05.2015 та з 26.11.2015 по 27.11.2015 здійснювалась перевірка щодо виконання вимог припису від 23.07.2015 № 12/05-742 на об'єкті будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1

За результатами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_6 не виконала вимог припису № 12/05-742 від 23.07.2015 щодо усунення виявлених під час перевірки порушень, чим порушено п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та п. 14 абз. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011, якою затверджено Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки № 12/05-1369 від 27.11.2015 та у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог вищенаведеного припису № 12/05-742 від 23.07.2015 у встановлений строк, орган державного архітектурно-будівельного контролю звернувся до суду про знесення об'єкта самочинного будівництва.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконала у встановлений строк вимоги припису органу державного архітектурно-будівельного контролю, то позовні вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставними та обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Із змісту ст. 19 Конституції України видно, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. «а» п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 був затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.п. 1, 3 п. 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Згідно ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-6 передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Отже, виходячи з наведених норм закону, позовні вимоги про знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування можуть бути пред'явлені Інспекцією до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису

Судом встановлено, що відповідач самовільно без документу на право виконання будівельних робіт та відповідних дозвільних документів провела будівництво фундаменту під житловий будинок на власній земельній ділянці, так як будівельний паспорт та повідомлення про початок будівельних робіт анульовані.

Не заслуговують на увагу також твердження апелянта, що позивачці було не відомо про перевірку 23.07.2015, так як вона проводилась в присутності ОСОБА_6 і акт, протоколи та припис про порушення відмовилась отримати в присутності сільського голови та старшого дільничного інспектора ( а.с.18-25).

Крім того, з часу винесення припису 23 липня 2015 року до повторної позапланової перевірки 27 листопада 2015 року відповідачем в 90-то денний термін з дня отримання припису порушення щодо будівництва фундаменту під житловий будинок, які зазначені у приписі не виконано, тобто не виконано вимог припису № 12/05-742 від 23.07.2015, а саме відповідачем не приведений об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства.

Виходячи зі системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вжиті усі можливі способи реагування на вчинене правопорушення, подальше зведення на існуючому фундаменті житлового будинку є неможливим, так як недотримання забудовником встановлених норм ДБН унеможливить узаконення такого будинку.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову.

Посилання апелянта на те, що позивач добровільно виконала вимоги припису про знесення фундаменту не заслуговують на увагу, так як фундамент, споруджений з порушенням вказаних вище норм ДБН залишився, що стверджується сторонами, графічними матеріалами та фотографіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №813/996/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 07.02.2017 року.