Постанова № 64561754, 25.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа№ 925/818/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Кононець С.Ю. - дов. б/н від 12.04.2016р.

Трюхан В.Г. - адвокат, ордер серія ЧК №005999

від відповідача: Чорний К.О. - дов. №5292/09-03 від 08.08.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву "Райагрошляхбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016р.

у справі № 925/818/16 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому

будівництву "Райагрошляхбуд"

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про визнання дій відповідача такими, що вчинені в порушення умов

договору №126 від 23.03.2001 і зобов'язати відповідача відновити

постачання електроенергії позивачу

В судовому засіданні 25.01.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016р. Золотоніське колективне підприємство по агропромисловому будівництву "Райагрошляхбуд" (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (відповідач) про визнання дій відповідача такими, що вчинені в порушення умов п.1.1, п.2.1 договору № 126 на користування електричною енергією від 23.03.2001р. (далі - Договір) і зобов'язання відповідача відновити постачання електроенергії позивачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що договір від 23.03.2001р. № 126 є чинним; 14.01.2004р. відповідач незаконно демонтував трансформаторну підстанцію; по акту звірки взаємних розрахунків № 715 від 09.03.2004р. дебет позивача становив 4228,59 грн.; на думку позивача лист НКРЕ № 4582/20.2/7-16 і лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 32.4-вих/723-16 від 02.06.2016р. свідчить, що ПАТ Черкасиобленерго" при діючому Договорі № 126 від 23.03.2001р. незаконно припинив поставку електричної енергії на підприємство.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016р. у справі № 925/818/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 04.11.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 25.01.2017р.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.03.2001р. сторони уклали договір №126 на користування електричною енергією (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого електропостачальна організація (відповідач) зобов'язався постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач (позивач) зобов'язався своєчасно оплатити використану електричну енергію (а.с.11-12).

Пунктами 2.1, 4.1 Договору сторони узгодили, що електропостачальна організація (відповідач) зобов'язався відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу (позивачу) в межах приєднаної потужності згідно з визначеними договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності.

Споживач (позивач) зобов'язався сплачувати за використану електричну енергію та за втрати від перетоків реактивної складової електричної енергії, а також вносити інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами.

Пунктом 13 договору передбачено, що договір укладається строком до 31.12.2001р., набирає чинності з дня його підписання, вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" (далі - Закон), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.2009 №28, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442 (далі - Правила; ПКЕЕ); Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж (далі - Правила ПЕЕМ) (затвердженими Постановою НКРЕ від 17.01.2013 №32, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.02.2013 за №236/22768), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТЕЕС), (затвердженими Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1143/13017), Правилами охорони електричних мереж (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209) та іншими нормативними актами.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику":

електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії;

нормативно-технічний документ - норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж;

постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору;

приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику із створення технічної можливості для передачі (прийняття) в місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності;

споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Статтею 26 Закону № 575/97-ВР визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.

Згідно ст. 27 Закону № 575/97-ВР правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються ПКЕЕ.

Правилами ПКЕЕ унормовано, що терміни та визначення вживаються, зокрема в такому значенні:

відключення споживача (від електромережі) - припинення подачі електричної енергії споживачу за допомогою відповідної комутаційної апаратури та/або внаслідок виконання організаційних і технічних заходів, спрямованих на припинення передачі електричної енергії в електроустановку споживача;

межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання;

об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування;

споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух).

За визначенням Правил ПТЕЕС:

комплектна трансформаторна підстанція - підстанція, складена з шаф чи блоків із вмонтованими у них трансформатором та іншим обладнанням розподільної установки, яку постачають складеною чи підготовленою до складання (далі - КТП).

Відповідно до Правил ПЕЕМ:

місце приєднання (точка приєднання) електроустановки - існуюча або запроектована межа балансової належності електроустановок споживача або замовника;

підключення - виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги на електроустановку (електроустановки) замовника;

приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності;

технічні умови на приєднання до мереж (об'єктів) електроенергетики - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід'ємним додатком до договору про приєднання (далі - технічні умови);

транзитна електроустановка - електроустановка, якою електрична енергія, окрім як власнику цієї електроустановки, передається іншим споживачам електричної енергії та/або електропередавальній організації.

Відповідно до п.1.7 Правил ПКЕЕ (в редакції станом на 20.10.2000) користування електричною енергією здійснюється на підставі договору про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі (додаток 1), що укладається між споживачем і електропередавальною організацією, до мереж якої приєднані електроустановки споживача, і договору про постачання електричної енергії (додаток 2), що укладається між електропостачальною організацією і споживачем електричної енергії.

До договору про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі додається акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності споживача і електропередавальної організації.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із даним позовом та апеляційною скаргою, позивач не вказує ні місцезнаходження, ні найменування своїх електроустановок, до яких просить суд зобов'язати відповідача відновити постачання електроенергії, не зазначає, яку саме трансформаторну підстанцію (КТП) «демонтував» відповідач та її ідентифікаційні ознаки, не вказує, чи є він її власником та конкретне місце її розташування.

Доказів того, що трансформаторна підстанція належить позивачу на праві власності, позивачем не надано, тому колегія суддів критично відноситься до посилань апелянта на те, що згідно договору розрахунок втрат електричної енергії на її транспортування в мережі нараховувались споживачу, що на думку позивача прямо вказує, що споживач електроенергії (позивач) є власником ТП, оскільки такі доводи не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того, посилання позивача на інвентарну картку обліку основних засобів (як на доказ права власності на КТП) колегія суддів також оцінює критично, виходячи з того, що інвентарна картка є лише документом внутрішнього обліку. Предметом спору є обставини за 2001 - 2004 роки, а інвентарна картка, на яку посилається позивач, складена 10.02.2011 і не є доказом права власності (а.с.59).

Виходячи з предмету позову, по суті позивач вимагає від відповідача підключити до електропостачання об'єкт - підрозділ позивача - асфальто-бетонний завод (далі - АБЗ, або база АБЗ), розміщений у с. Хвилівка Золотоніського району.

З матеріалів справи вбачається, що попереднім власником майна позивача являлось Черкаське обласне міжгосподарське шляхобудівельне об'єднання "Облагрошляхбуд" (а.с.160).

Позивач є землекористувачем на підставі державного акта на право постійного користування землею від 08.01.1998 серія ЧР 5-70, виданого на підставі розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 23.10.1997 №303 (а.с.61-62).

Із акта приймання-передачі майна від 29 березня 1996 р. вбачається, що акт не містить відомостей про передачу Черкаським "Облагрошляхбудом" будь-яких комплектних трансформаторних підстанцій позивачу (а.с.161).

Надані позивачем документи про наявність у нього на інвентарному обліку чи на балансі трансформаторної підстанції не є належними і допустимими доказами права власності позивача на комплектну трансформаторну підстанцію.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідач здійснював постачання електроенергії позивачу за договором від 23.03.2001 №126 через три трансформаторні підстанції: КТП-417, КТП-672, КТП-740.

Із додатка №1 до договору та пояснень представників сторін у судовому засіданні вбачається, що електропостачання на АБЗ с. Хвилівка здійснювалось через КТП-672, а на Базу по вул. Жашківській,13 м. Золотоноша - через КТП-417 (а.с.56).

Посилання позивача на акти розмежування балансової належності КТП, які є додатками до договорів за 1991-1996 роки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом спору є взаємовідносини сторін за договором №126 від 23.03.2001р.

У відповідності до Акту розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №8 до Договору №126 від 23.03.2001р.) подача електроенергії на підприємство здійснюється через комплектні трансформаторні підстанції КТП-740 і КТП-417, які належать позивачу (а.с.13).

Відповідно до вказаного Акту сторонами встановлено, що "Межа відповідальності за стан та обслуговування електричних мереж та електроустановок встановлена на контактах приєднання шлейфів Р-ТП до проводів ПЛ - 10 кВ. Відповідач відповідає за технічний стан обслуговування ПЛ - 10 кВ до межі відповідальності. Позивач відповідає за технічний стан і обслуговування Р-ТП та електроустановок за межею відповідальності. КТП-740 і КТП-417 належать КП "Райагрошляхбуд"».

Акт містить схему електроустановок та точок розмежування електромереж (а.с.13).

Виходячи з наявних матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідальність за збереження та охорону КТП-417 і КТП-740 згідно умов договору покладена на позивача.

Претензій чи вимог до відповідача з приводу КТП 417 позивач не заявляв.

Доводи апелянта (позивача) з посиланням на переписку із органами МВС України та іншими установами, як на доказ того, що "демонтаж" чи крадіжку його трансформаторної підстанції у с. Хвилівка здійснили працівники відповідача, колегія суддів оцінює критично виходячи з наступного.

Позивач є відповідальним за збереження і охорону КТП-417 і КТП-740, які згідно умов договору належать КП "Райагрошляхбуд".

Довідка Золотоніського МРВ УМВС України №87 від 22.01.2004р. містить відомості про те, що ОСОБА_5, житель м. Золотоноша звертався в Золотоніський МРВ УМВС з приводу того, що 14.01.2014 з території АБЗ с. Хвилівка Золотоніського району при невідомих обставинах зник трансформатор (а.с.14).

Доказів того, що КТП-672 на праві власності належить саме позивачу, позивачем суду не надано.

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.03.2004р. не містить висновків щодо крадіжки саме відповідачем КТП, належної позивачу, та вини відповідача у припиненні постачання електроенергії позивачу за договором №126 від 23.03.2001р. (а.с.130).

За приписами ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Позивач не надав суду доказів наявності вироку суду, яким би були підтверджені обставини крадіжки КТП-740 саме відповідачем.

Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами охорони електричних мереж, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.

За приписами ст.ст. 4, 5, 23 Правил охорони електричних мереж підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.

Охоронні зони електричних мереж встановлюються: за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.

Контроль за виконанням Правил здійснюється енергопідприємствами.

Енергопідприємства мають право припиняти або обмежувати електропостачання споживачів, що порушили Правила.

Відновлення електропостачання здійснюється після усунення порушень та відшкодування підприємствам, які експлуатують електричні мережі, заподіяних матеріальних втрат, а також вартості робіт з ввімкнення до електромережі згідно з укладеними договорами.

Факт зникнення у січні 2004 р. із об'єкта позивача КТП-740, за яку згідно договору №126 від 23.03.2001р. відповідає позивач, визнається сторонами і судом під сумнів не взято.

Колегія суддів вважає, що факт зникнення КТП-740, за яку ніс відповідальність позивач, вказує на те, що позивач не виконував Правил охорони електричних мереж.

Аналізуючи подані сторонами докази, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що зникнення/викрадення КТП-740 невстановленими особами (за яку ніс відповідальність позивач) сталося внаслідок її неналежної охорони споживачем електроенергії - тобто з вини позивача по справі.

Таким чином, зникнення/викрадення КТП-740 невстановленими особами призвело до переривання постачання електроенергії на об'єкт позивача за умовами і схемою електропостачання, визначеного Договором № 126 від 23.03.2001р. та Правилами користування електричною енергією з вини позивача - споживача за Договором.

За приписами ч.15 ст.24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальник не несе відповідальності перед споживачем електричної енергії у разі переривання постачання електричної енергії, якщо на момент настання цієї події схема живлення споживача електроенергії з вини споживача не відповідала вимогам нормативно-технічних документів.

На час виникнення спірних взаємовідносин у сторін (зникнення/викрадення КТП-740), діяли ПКЕЕ в редакції від 18.12.2003р.

За приписами пункту 2.29 ПКЕЕ (в редакції від 18.12.2003) підключення до електричної мережі електроустановок із сезонним характером роботи, а також об'єктів, які більше місяця були знеструмлені, здійснюється після технічного огляду і видачі акта-допуску на підключення електроустановки до електричної мережі.

Доказів того, що позивач у 2004р. надавав відповідачу для технічного огляду електроустановки, через які могло б здійснюватись електропостачання його об'єкта та доказів відмови відповідача від оформлення акта-допуску на підключення електроустановок до електричної мережі в порядку, визначеному нормативно-технічними документами, - позивачем суду не надано.

Крім того, позивачем не надано таких документів і за послідуючі 2005-2016 р.р.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що внаслідок зникнення/крадіжки КТП-740 був знеструмлений об'єкт позивача, а тому відповідач був вимушений демонтувати власну КТП-672 для її збереження від розкрадання та виконання норм безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики.

Відтак, дії відповідача після переривання електропостачання об'єкту позивача по демонтажу належної йому КТП-672 для її збереження (а.с.15) є обґрунтованими і правомірними.

Оскільки доказів припинення дії договору на користування електричною енергією чи його розірвання, матеріали справи не містять, порядок повторного підключення позивача до електромережі визначено п.6.5 Договору.

В даному випадку дії позивача свідчать про намагання обійти загальну процедуру відновлення постачання електроенергії, яка можлива лише на загальних підставах, після здійснення заходів, передбачених Правилами охорони електричних мереж, ПКЕЕ та Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, позивач може звертатись до відповідача за підключенням до електромереж.

Лише після цього позивач може звертатись до відповідача за підключенням до електромереж відповідно до положень п.6.5 договору і нормативно-технічних документів.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно приписів статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Таким чином, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності не підлягає розгляду, оскільки станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, його права не були порушені відповідачем.

За таких обставин, виходячи з наявних у справі доказів у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інших обґрунтованих доводів, які б спростували законність ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Золотоніського колективного підприємства по агропромисловому будівництву "Райагрошляхбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016р. у справі №925/818/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016р. у справі №925/818/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/818/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська