Постанова № 64561734, 01.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа№ 910/15062/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Романова Ю.М.

за участю представників:

від позивача: Кудря С.А. (представник за довіреністю), Яковлева І.А. (представник за довіреністю)

від відповідача: Климкович Ю.Б. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан"

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.11.2016 року

у справі №910/15062/16 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про визнання недійсним п.2 додатку до договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., визнання недійсним п.6.17 договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., визнання недійсним п.13.3 договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., розірвання договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що включення до Договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року умов щодо не повернення авансового платежу, про зарахування лізингового платежу в якості плати за користування об'єктом лізингу та пункту, що лізингоодержувач не має права на відшкодування збитків, завданих внаслідок вилучення (повернення) об'єкта лізингу суперечить положенням Цивільного кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг". Крім того, відповідачем було вчинено дії спрямовані на вилучення об'єкта лізингу, що за твердженням позивача є грубим порушенням відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року.

У поданому суду першої інстанції відзиві відповідач зазначив, що спірні положення Договору жодним чином не суперечать нормам чинного законодавства України, а твердження позивача про зворотне є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Відповідач звернув увагу суду, що з моменту укладення Договору і впродовж тривалого періоду часу позивачем сплачувалися лізингові платежі на виконання умов Договору, при цьому, за цей час позивач жодного разу не звертався до відповідача щодо невідповідності тих чи інших положень Договору нормам чинного законодавства України. Крім того, відповідач вважає, що в частині позовних вимог щодо визнання недійсними окремих положень Договору слід застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Відповідач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору, а отже відсутні будь-які правові підстави щодо повернення позивачу сплачених ним авансового, реєстраційного та лізингових платежів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" задоволено частково. Розірвано Договір про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельбан. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2016 року у справі №910/15062/16 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилається на те, що судом помилково визначено правову природу договору фінансового лізингу, та як наслідок, не застосовано статті 265, 509, 662, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 28.11.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 20.12.2016 р.

20.12.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому останній зокрема зазначив про те, що суд ухилився від оцінки правової природи правовідносин, не встановив, яка норма підлягає застосуванню, проігноровано посилання позивача на ч.2 ст.963 ЦК України. Позивач зазначає, що відповідач як лізиногодавець не виконав своє зобов'язання із передачі предмета лізингу лізингоодержувачу на весь період часу лізингу, тобто у розумінні ч.2 ст.693 ЦК України та ч.1 ст.251 ЦК України не передав товар у встановлений строк, а тому товариство "Мебельбан" на підставі ч.2 ст.693 ЦК України має право вимагати повернення суми попередньої оплати у загальному розмірі в еквіваленті 64780,79 доларів США, сплачену раніше за предмет лізингу, право власності на який не перейде у майбутньому до позивача через вину відповідача.

20.12.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; відповідач посилається на відсутність обґрунтувань позовних вимог та відсутність відповідних доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.12.2016 розгляд справи відкладено на 24.01.2017 р.

23.01.2017 р. через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що доводи, наведені в доповненнях до апеляційної скарги, є безпідставними та необґрунтованими, жодним чином не підтверджують правомірності вимог скаржника та незаконності оскаржуваного рішення суду.

24.01.2017 р. розгляд справи не здійснювався, в зв'язку з певними обставинами, про які зазначено в акті вибухотехнічого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 24.01.2017 р.

24.01.2017 р. на електронну адресу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 24.01.2017 р. задоволено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" у справі №910/15062/16 на п'ятнадцять днів. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2017 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.02.2017 р. представники сторін надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельбан", як лізингоодержувачем, було укладено Договір про фінансовий лізинг №00003797 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого об'єктом лізингу виступав транспортний засіб типу Audi А5 2,0 TFSI (155kWt), шасі НОМЕР_1, рік виробництва - 2011, двигун НОМЕР_2, лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем, поручитель ОСОБА_6, вартість об'єкту лізингу склала 68306,37 доларів США, авансовий платіж 20491,91 доларів США, обсяг фінансування 47814,46 доларів США, залишкова вартість 0,00 доларів США, кількість лізингових платежів: 60, строк лізингу (місяців): 60, лізинговий платіж еквівалент 1379,91 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 1024,60 доларів США, процентна ставка змінна відповідно до пункту 6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Пунктом 6.11 додатку до договору передбачено, якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед Порше Лізинг Україна та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, будуть розподілятися наступним чином (у черговості, як зазначено нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкту лізингу, в тому числі якщо такі витрати не були з будь-яких причин відшкодовані з боку страховика об'єкту лізингу відповідно до умов контракту, в тому числі державний технічний огляд/обов'язковий технічний контроль, технічне обслуговування відповідно до рекомендацій виробника, тощо; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів, в) лізингові платежі (при чому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування), г) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим контрактом.

Виходячи зі змісту пункту 8.3.1 додатку до договору, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо оплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту, сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому викупувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (пункт 8.3.2 додатку до договору).

Відповідно до пункту 12.6 додатку до договору, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контакту та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує тридцять календарних днів.

Підпунктом 20.1 додатку до договору встановлено, що усі зміни, доповнення, відмови або положення цього контракту стають обов'язковими до виконання будь-якою стороною виключно у випадку їхнього оформлення в письмовій формі та письмового підтвердження належним чином уповноваженими представниками.

На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі до договору від 04.11.2011 року.

Як зазначає позивач, за період з 26.10.2011 року по 01.09.2014 року ним здійснено платежів на виконання умов Договору в еквіваленті 64780,79 доларів США, в тому числі 20491,91 доларів США авансовий платіж, 43264,28 доларів США лізингові платежі, 1024,60 доларів США адміністративний платіж.

05.10.2014 року автомобіль Audi А5 2,0 TFSI (155kWt), шасі НОМЕР_1, рік виробництва - 2011, двигун НОМЕР_2 було вилучено у позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. від 11.09.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто", як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля, предметом якого є бувший у використанні автомобіль 2011 року виписку, марки Audi, моделі А5, № кузову НОМЕР_1.

Згідно Акту прийому-передачі автомобілю, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" прийняло автомобіль 2011 року виписку, марки Audi, моделі А5, № кузову НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2015 року у справі №910/15886/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса від 11.09.2014 року № 1488 таким, що не підлягає виконанню позов задоволенозалишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року, визнано виконавчий напис, вчинений 11.09.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., зареєстрований у реєстрі за №1488 таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах свободи договору.

Згідно з вимогами статті 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, враховуючи те, що укладений сторонами Договір передбачений актами цивільного законодавства, сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд в порядку статті 6 Цивільного кодексу України, що не тягне за собою наслідком визнання вказаного договору (його частини) недійсним, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (у розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України) наявності обставин та підстав для визнання недійсними спірних положень Договору, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним п.2 додатку до договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., визнання недійсним п.6.17 договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р., визнання недійсним п.13.3 договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування позовної давності до вказаних вимог, оскільки суд дійшов висновку про те, що права позивача не є порушеними.

Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним авансовий платіж, лізингові платежі та реєстраційний платіж на загальну суму в еквіваленті 64780,79 доларів США на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України («товариство "Мебельбан" вимагає від товариства "Порше Лізинг Україна" повернення виконання грошового зобов'язання, як такого, що набуте за рахунок іншої особи (потерпілого) на підставі, яка згодом відпала»).

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем здійснено платежі на виконання та на підставі дійсного Договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року, то вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд ухилився від оцінки правової природи правовідносин, не встановив, яка норма підлягає застосуванню, судом проігноровано посилання позивача на ч.2 ст.963 ЦК України є безпідставними, оскільки відповідно до ст. ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України позивачем самостійно визначається предмет та підстава позову, законодавство, на підставі якого подається позов.

Також позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року.

Згідно статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що метою укладення позивачем Договору було користування об'єктом лізингу, а також те, що автомобіль Audi А5 2,0 TFSI (155kWt), шасі НОМЕР_1, рік виробництва - 2011, двигун НОМЕР_2 було вилучено у позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. від 11.09.2014 року та в подальшому відчужено об'єкт лізингу на користь товариства "Престиж-Авто" згідно Договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 22.12.2014 року, колегія суддів вважає, що діями товариства "Порше Лізинг Україна" з вилучення об'єкту лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню та відчуження об'єкта лізингу на користь товариства "Престиж-Авто" позивача було позбавлено права на користування об'єктом лізингу.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання Договору про фінансовий лізинг №00003797 від 26.10.2011 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельбан" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2016 року у справі № 910/15062/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/15062/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко