Постанова № 64561684, 02.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року Справа № 904/9499/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Парусніков Ю.Б., Кузнецов В.О.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

ОСОБА_1 участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, нотаріально-посвідчена довіреність №1684 від 27.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №ББУ/ПУ477/ВП/16 від 13.12.2016 р.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі № 904/9499/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

про стягнення штрафу в розмірі 44 445,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/9499/16 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 44 445,00 грн. витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем у залізничній накладній на перевезення неправильно визначено масу вантажу, що підтверджує комерційний акт. Отже за правилами ст. 122 Статуту залізниць України з відповідача як з відправника слід стягнути штраф у розмірі 44 445,00 грн., що складає 5-ти кратну провізну плату по накладній № 47977400 в розмірі 8 889,00 грн. Зворотного відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач оскаржує його на предмет нормам неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

Скаржник посилаючись на Правила оформлення перевізних документів, зауважує про відсутність вимог щодо зазначення фізичного стану вантажу, та необхідність зазначення саме його відмінних ознак, перелік яких не є присічним та може бути доповненим на розсуд вантажовласника. З огляду на вказане, у графі 20 залізничної накладної відправником було зазначено відмінні ознаки вантажу, як такого, що потребує механічному обезводненню та термічній сушці, що на думку скаржника повністю відповідає вказаним Правилам.

Крім того, скаржник вважає, що розбіжності по масі становить 1000 кг, що менше ніж допустимий максимум відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, а тому вважає, що судом було неправильно встановлено межі граничного розходження визначення маси нетто мінерального палива у 1%, оскільки такий показник застосовується лише до вугілля, яке не знаходиться у вологому стані.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, за накладною №47977400 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці відповідач направив на адресу ВАТ "Дікергофф Цемент Україна" (вантажоодержувач), станція призначення Здолбунів Львівської залізниці, тридцять вагонів з вантажем - вугілля кам'яне, зазначивши в накладній масу вантажу 2 080 000 кг, зокрема у вагоні № 57930489 - 68 000 кг, тара - 23 200 кг (а.с.9).

Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної. Так, відповідач зазначив, що у вагоні №57930489 маса нетто - 68 000 кг, тара - 23 200 кг.

24.06.16р. на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 24.06.2016р. на станції Знам'янка Одеської залізниці, складено комерційний акт АА№032765/166/21 ( а.с. 14).

В результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні №57930489 фактична маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній №47977400. Вагон відчеплений на ваги перевірку.

Актами загальної форми №№ 79282, 51738 від 24.06.16р. засвідчено: навантаження рівномірне, на рівні бортів. Поверхня вантажу не марковано, захисне маркування повздовжніми бороздами відсутнє. Каток застосовувався. В вагоні двері заварені, люки щільно закриті. Слідів розкрадання та втрати вантажу немає (а.с. 10).

Згідно з розділом Д комерційного акту АА №032765 від 24.06.2016 зважування вагона здійснене 24.06.2016 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам'янка (держповірка ваг. 11.09.2015), працівником станції Жеребіло в присутності ОСОБА_1 Кирилова. При зважуванні виявилось брутто 90200 кг, тара з документами 23200 кг, нетто 67000 кг, що складає різницю проти перевізного документа в сторону зменшення на 1000 кг. По штатному розкладу зав. вантажним двором відсутній.

У зв'язку з невірно вказаною масою вантажу, в порядку статті 129 Статуту залізниць України, було складено комерційний акт АА № 032765 від 24.06.2016 (а.с.14).

З підстав вище викладеного, позивач звернувся до суду з позовної заявою про стягнення з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 44445,00 грн. відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст.ст. 2, 5, 6 статуту статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, ст.ст. 23, 24 статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ст. 122 статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 129 статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статут не містить чітких приписів щодо того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти залізниці відправлення та призначення або транзитні.

Накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, згідно зі статтею 24 статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, відповідачі за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу (роз'яснення Президії ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зі змінами та доповненнями від 29.09.2008 № 04-5/225).

Отже в комерційному акті зазначено, зокрема, що в вагоні двері заварені, люка щільно закриті, слідів розкрадання та втрати вантажу немає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення на позов.

З огляду на викладене. матеріалами справі підтверджено та не спростовано те, що відповідачем при заповненні залізничної накладної № 47977400 від 23.06.2016 було допущено помилку у масі вантажу в вагоні № 57930489, що підтверджується комерційним актом АА№032765 від 24.06.2016.

Крім того як вірно зауважено місцевим судом, що концентрат вугільний належить до мінерального палива, а тому норма нестачі вантажу повинна розраховуватись з урахуванням 1% маси зазначеної в перевізних документах відповідно до п.27 Правил видачі вантажів. Відповідно до накладної №47977400 від 23.06.2016 було направлено 30 вагонів з вантажем - концентрат вугільний (вугілля кам'яне), тобто відправлено 30 вагонів з однаковим вантажем, зменшення ж маси вантажу було зафіксовано лише в 1 вагоні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Керуючись ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/9499/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 06.02.2017р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Ю.Б. Парусніков