Рішення № 64561308, 02.02.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа № 918/1334/16

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 15 009 грн. 54 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Хмарина О.Р., довіреність № 9575 від 25.10.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_4, договір від 02.02.2017р., ОСОБА_2

від третьої особи - Кириченко О.В., довіреність №36 від 20.12.2016р..

У судовому засіданні 02 лютого 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 15 009 грн. 54 коп., з яких 12 123 грн. 34 коп. - заборгованість, 215 грн. 29 коп. - 3% річних 573 грн. 67 коп. - інфляційні втрати, 2 097 грн. 24 коп. - пеня.

Ухвалою суду від 22 грудня 2016 року позовну заяву №НЮ-1394 від 13.12.2016р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/1334/16, розгляд якої призначено на 12 січня 2017 року. Крім того, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

10 січня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

10 січня 2017 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог (а.с. 102-104).

Ухвалою суду від 12 січня 2017 року розгляд справи відкладено на 02 лютого 2017 року.

У судовому засіданні 02 лютого 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні 02 лютого 2017 представники відповідача та третьої особи позовні вимоги заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди державного майна № 786-2009 (надалі - договір; а.с. 52-56), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину перону (площею 29 кв.м.) залізничного вокзалу станції Здолбунів, розташованого по АДРЕСА_1, що перебуває на балансі ВП "Станція Здолбунів" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

У відповідності до п.п. 1.2., 1.3. договору майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів (крім товарів підакцизної групи). Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786. Враховуючи пропозицію Укрзалізниці (лист від 27.11.2009 року №ЦЗЕ-11/1882, орендну плату за базовий місяць - листопад 2009 року - за домовленістю сторін встановлено у розмірі 580,00 грн..

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

70% - Державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в Здолбунівському районі на р/р 31112094700171, код одержувача 22586360, банк одержувача - УДК в Рівненській області, МФО 833017: код платежу 22080300;

30% - балансоутримувачу.

щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7. договору зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Згідно з п. 3.8. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.03.2010 року до 28.02.2011 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди, та погодження балансоутримувача (п.п. 10.1., 10.4. договору).

24.02.2010 року між сторонами договору підписано акт прийому-передачі приміщення - частину перону залізничного вокзалу (а.с. 58).

Додатковими договорами № 1 від 28.01.2011 року, № 2 від 28.02.2012 року, № 3 від 11.02.2013 року, № 4 від 16.04.2013 року, № 5 від 24.04.2013 року, № 6 від 31.12.2013 року, № 7 від 04.02.2015 року, № 8 від 25.05.2015 року вносилися зміни до договору оренди державного майна, зокрема щодо розміру орендної плати та строку його дії. За останнім із них строк дії договору продовжено на строк до 01.08.2015 року (а.с.59-66).

01.10.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору оренди державного майна № 786-2009 від 30.12.2009 року. Згідно з протоколом розбіжностей, підписаним сторонами у редакції відповідача, вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання, тобто з 01.10.2015 року (а.с. 67).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 направив на адресу ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3" ДТГО "Львівська залізниця", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та станції Здолбунів ДТГО "Львівська залізниця" заяву з проханням припинити нарахування орендної плати згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року до підписання акту приймання-передачі майна, а також просив балансоутримувача негайно підписати акт приймання-передачі орендованого майна згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року (а.с. 105)

25.11.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 направив на адресу ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3" ДТГО "Львівська залізниця" заяву з проханням припинити нарахування орендної плати згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року до підписання акту приймання-передачі майна, а також просив балансоутримувача негайно підписати акт приймання-передачі орендованого майна згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року (а.с. 106)

21.12.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 направив на адресу ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3" ДТГО "Львівська залізниця", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області заяву з проханням ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3" ДТГО "Львівська залізниця" негайно підписати акт приймання-передачі орендованого майна згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року та договору про розірвання договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року, котрі надійшли від Фонду державного майна України по Рівненській області (а.с. 107).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, позивач/балансоутримувач відмовився підписати акт приймання-передачі частини перону залізничного вокзалу станції Здолбунів. Мотивом такої відмови від підписання акту приймання-передачі стала наявність кіоску, що розміщений на орендованій частині перону.

Судом встановлено, що у червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.07.2016 року у справі 918/422/16 у задоволенні позову відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що кіоск, який Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" просило суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 демонтувати, не належить останньому, а є власністю третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства фірма "Інтерфейс", про що свідчать: рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради народних депутатів № 64 від 22.02.1995 року "Про встановлення кіосків на пероні залізничного вокзалу станції Здолбунів", за п. 2 якого Фірмі "Фейс" дозволено встановити кіоск на пероні залізничного вокзалу станції Здолбунів; договір оренди частини перону вокзалу станції Здолбунів від 01.09.1997 року, укладений між залізничною Здолбунів Львівської залізниці та Фірмою "Фейс"; робочий проект електропостачання торгового кіоску в м. Здолбунів, привокзальна площа, замовником за яким є Фірма "Фейс"; висновок експерта про вартість об'єкта експертної оцінки - торгівельного кіоску, виготовлений за замовленням Фірми "Інтерфейс"; довідка № 3 від 10.07.2016 року, підписана директором та головним бухгалтером ПФ "Інтерфейс" про те, що торгівельний кіоск площею 29 кв.м., встановлений на пероні залізничного вокзалу, є власністю ППФ "Інтерфейс".

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини..

19.07.2016 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника підрозділу Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд (балансоутримувач) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) підписано акт прийому-передачі до договору оренди нерухомого майна від 30 грудня 2009 року №786-2009, у відповідності до якого орендар передав, а балансоутримувач прийняв зі строкового платного користування майно за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди нерухомого майна від 30 грудня 2009 року №786-2009, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та орендарем (а.с. 69).

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення боргу по орендній платі за період з листопада 2015 року по липень 2016 р. в сумі 12 123 грн. 34 коп., а також - 3% річних в сумі 215 грн. 29 коп., інфляційних втрат в сумі 573 грн. 67 коп. та пені в сумі 2 097 грн. 24 коп., обрахованих за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідно до умов п. 3.6 договору оренди та ст. 625 ЦК України окремо по кожному рахунку (розрахунок а.с. 14-26).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до норм ст.286 ГК України та ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджено, що орендна плата за період з січня 2015 року по вересень 2015 року повністю сплачена відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 08.10.2015р., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 27).

Крім того, судом встановлено, що орендна плата в жовтні 2015 року не нараховувалась.

Щодо боргу з орендної плати в сумі 12 123 грн. 34 коп., нарахованої позивачем за період з листопада 2015 року по липень 2016 року, слід вказати наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 16.11.2015 року, 25.11.2015 року та 21.12.2015 року звертався до балансоутривувача з проханням припинити нарахування орендної плати згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року до підписання акту приймання-передачі майна та з проханням негайно підписати акт приймання-передачі орендованого майна згідно договору оренди державного майна №786-2009 від 30 грудня 2009 року.

Отже, судом встановлено, що відповідач/орендар діяв відповідно до умов договору та вживав належні заходи до своєчасного повернення орендованого майна та підписання акту прийому-передачі, тоді як балансоутримувач створював перешкоди відповідачеві/орендарю у передачі орендованого майна та підписанні акту прийому-передачі.

Неможливість своєчасно передати орендоване майно за актом прийому-передачі обумовлена саме неправомірними діями балансоутримувача.

Відповідно до норм ч.1, 6-7 ст.1 93 ГК України та ст. 612 ЦК України та прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно з ч.1-2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, нарахування позивачем заборгованості по орендній платі після розірвання договору оренди за період з листопада 2015 року по липень 2016 року є безпідставним та необґрунтованим, оскільки балансоутримувачем здійснювались перешкоди відповідачеві Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 щодо передачі орендованого приміщення за актом приймання-передачі. Тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 12 123 грн. 34 коп. заборгованості по орендній платі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 215 грн. 29 коп., інфляційних втрат в сумі 573 грн. 67 коп. та пені в сумі 2 097 грн. 24 коп., обрахованих за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідно до умов п. 3.6 договору оренди та ст.625 ЦК України окремо по кожному рахунку.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оплату орендної плати протягом січня - вересня 2015 року здійснював несвоєчасно.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками суду здійсненого за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE з урахуванням визначених договором строків оплати орендної плати та визначеного договором строку нарахування пені, а також норм чинного законодавства, належними до стягнення є 3% річних в сумі 9 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 95 грн. 65 коп., пеня в розмірі 187 грн. 66 коп..

Оскільки, за висновком суду, у позивача відсутні підстави для нарахування орендної плати за період з листопада 2015 року по липень 2016 року (після розірвання договору оренди), також не підлягають задоволенню як безпідставні похідні позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за вказаний період.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 26 грн. 91 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (одержувач коштів: виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" м. Рівне, вул. Н. Хасевича, 9, код ЄДРПОУ 40081195, р/р 26002307988007, МФО 333368, АТ "Ощадбанк" Рівненське обласне управління) 9 (дев'ять) грн. 78 коп. 3% річних, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 66 коп. пені та 26 (двадцять шість) грн. 91 коп. витрат по оплаті судового збору.

У решті позовних вимог в частині стягнення 12 123 грн. основного боргу, 205 грн. 51 коп. 3% річних, 478 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 1 909 грн. 58 коп. пені - відмовити.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1);

4 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_2);

5 - третій особі рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77).