Рішення № 64561263, 06.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р.Справа № 916/3348/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 /керівник/;

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Служба безпеки „Троя до товариства обмеженою відповідальністю „Мегалайн глобал юкрейн про стягнення 478 197,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Служба безпеки „Троя (далі по тексту ТОВ „Служба безпеки „Троя) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства обмеженою відповідальністю „Мегалайн глобал юкрейн (далі по тексту ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 478 197,61 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 394 355,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 29 262,60 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5 185,21 грн. та пені у розмірі 49 394,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором №ТР02/0114 про надання послуг з охорони обєкта (цілодобовий режим охорони) від 01.01.2014р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих охоронних послуг.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не зявився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65020, Одеська область, вул. Тираспольська, будинок 27/29, були повернуті суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2014р. між ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн (Замовник) та ТОВ „Служба безпеки „Троя (Виконавець) було укладено договір №ТР02/0114 про надання послуг з охорони обєкта, у відповідності до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання організувати та забезпечити охорону будівельного обєкта Замовника (далі обєкт), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, та матеріальних цінностей Замовника, прийнятих під охорону на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1.4, 3.1.10 договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. Замовник зобовязується забезпечити належні умови для збереження майна та матеріальних цінностей, сприяти у разі необхідності Виконавцеві, у виконанні ним завдань з охорони, а також в удосконаленні організації охорони обєкта і поліпшення пропускного і внутрішніх режимів. Здійснювати оплату послуг Виконавця у строки та на умовах, визначених даним договором.

Положеннями п. п. 3.3.1, 3.3.9 договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. встановлено, що Виконавець зобовязаний здійснювати охорону обєкта в порядку, визначеному цим договором. Забезпечити збереження прийнятих під охорону на умовах даного договору матеріальних цінностей Замовника від розкрадання і своєчасно діяти в разі проникнення сторонніх осіб на обєкт, що охороняється.

Розділом 2 договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. сторони погодили суму договору та порядок розрахунку. Умовами п.2.1 вказаного договору встановлено, що вартість надання послуг Виконавця за цим договором є договірною і визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1).

У відповідності до п. п. 2.4 -2.4.3 договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. Виконавець щомісячно, до 30 числа, надає уповноваженому представнику Замовника два примірника акту надання послуг, підписані зі своєї сторони. Замовник зобовязаний протягом 5 робочих днів підписати акти надання послуг та передати (надіслати) їх Виконавцеві або надати (надіслати) письмове обґрунтування відмови від підпису. У випадку невиконання п. 2.4.1 договору, акт надання послуг без підпису Замовника вважається таким, що підтверджує факт надання послуг належним чином та у повному обсязі, а також є підставою для оплати Замовником наданих йому послуг протягом 10 банківських днів з моменту отримання акту надання послуг. Акт надання послуг вважається отриманим Замовником у випадку його передачі (отримання) уповноваженій особі Замовника або отримання за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7. про таку уповноважену особу Виконавець буде повідомлений відповідним листом (п. 2.4.2 договору). Оплата наданих послуг здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. п. 6.1, 6.3 договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. Зміни у даний договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Додатковими угодами №1 від 01.04.2014р., №2 від 05.07.2014р., №5 від 27.04.2015р., №6 від 17.08.2015р., №7 від 01.10.2015р., №9 від 19.01.2016р., №10 від 19.03.2016р. до договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. сторонами по справі було збільшено кількість постів охорони на обєкті замовника. Окрім того підписанням додаткових угод сторони змінювали вартість наданих Виконавцем Замовникові послуг.

З матеріалів справи вбачається, що сторони неодноразово продовжували термін дії договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами до договору. Так, додатковою угодою №8 від 01.01.2016р. сторонами було продовжено термін дії договору до 31.12.2016р.

23.08.2016р. ТОВ „Служба безпеки „Троя звернулось до ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн з претензією №16 про необхідність погашення заборгованості за надані позивачем у липні 2016р. послуги на суму 575 000,00 грн.

Окрім того, 25.08.2016р. ТОВ „Служба безпеки „Троя повідомило відповідача про відмову від договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. та його розірвання у односторонньому порядку, надало ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн примірник додаткової угоди про розірвання договору та просило підписати акти звірки взаєморозрахунків.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи протягом періоду з січня 2014р. по серпень 2016р. останнім були надані відповідачу послуги з охорони визначених сторонами обєктів, що підтверджується актами наданих послуг (а. с. 179-209) та рахунками-фактурами, підписаними з боку ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн без зауважень. Проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання зі своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 478 197,61 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 394 355,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 29 262,60 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5 185,21 грн. та пені у розмірі 49 394,80 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд вважає за необхідне першочергово надати правову кваліфікацію правовідносинам, які склалися між сторонами по справі.

Так, статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 936, 942 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно ст. 8 Закону України „Про охоронну діяльність від 22.03.2012р. №4616-VI (з наступними змінами і доповненнями) суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем склались договірні правовідносини з надання послуг охорони, до яких підлягають застосуванню положення вищезазначеного законодавства.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобовязання з охорони обєктів відповідно до договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг. Проте, ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн не здійснило остаточного розрахунку за надані позивачем послуги у серпні 2016р. та не підписало акт №26 від 28.08.2016р. на суму 519 355,00 грн., який було відправлено ТОВ „Служба безпеки „Троя на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.09.2016р. та фіскальним чеком про прийняття плати за надсилання поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оплачено вартість наданих позивачем у серпні 2016р. послуг частково на суму 125 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В результаті викладеного, станом на момент розгляду даної справи, за ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 394 355,00 грн., що має наслідком задоволення позовної вимоги ТОВ „Служба безпеки „Троя у вказаній частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих охоронних послуг відповідно до договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати 3% річних у загальній сумі 5 185,21 грн. за період з лютого 2014р. по листопад 2016р., розрахунок якої було здійснено позивачем по кожному акту наданих послуг окремо.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних заявлених до стягнення за період з лютого 2014р. по листопад 2016р., господарський суд зазначає, що розмір трьох відсотків річних за вказаний період складає 4 786,94 грн. Господарський суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку було допущено помилку, яка укладається у помилковому врахуванні 10 числа місяця, до якого в силу положень договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. повинна здійснюватись оплата за надані у попередньому місяці послуги, як дня з якого починається прострочення платежу, оскільки у такому випадку прострочення розпочинається з 11 числа місяця наступного за розрахунковим. Крім того позивачем помилково здійснювався розрахунок, заявлених до стягнення трьох відсотків річних з урахуванням дати платежу, оскільки день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення трьох відсотків річних.

Викладене має наслідком часткове задоволення позовної вимоги ТОВ „Служба безпеки „Троя про стягнення із відповідача трьох відсотків річних на суму 4 786,94 грн.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 29 262,60 грн. через порушення останнім власних зобовязань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції протягом періоду з лютого 2014р. по березень 2015р. господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу за вказаний період складають 29 262,60 грн., що має наслідком задоволення позовної вимоги ТОВ „Служба безпеки „Троя у вказаній частині.

Відповідно до п. 2.4.4 договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. у випадку несвоєчасної оплати послуг, наданих виконавцем за охорону обєкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на умови договору №ТР02/0114 від 01.01.2014р. позивачем було нараховано ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн пеню за порушення строків оплати вартості наданих охоронних послуг за період з травня 2016р. по листопад 2016р. у загальному розмірі 49 394,80 грн. з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилок аналогічних помилкам, допущеним при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних. При цьому, господарський суд зазначає, що правильним розміром пені за період з травня 2016р. по листопад 2016р. є сума 36 274,21 грн.

Викладене має наслідком часткове задоволення заявленої позовної вимоги ТОВ „Служба безпеки „Троя про стягнення пені з ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн у розмірі 36 274,21 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Мегалайн глобал юкрейн на користь ТОВ „Служба безпеки „Троя заборгованість у загальному розмірі 464 678,75 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 394 355,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4 786,94 грн., збитків від інфляції в сумі 29 262,60 грн. та пені у розмірі 36 274,21 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 901, 903, 936, 942, 978 ЦК України, ст. ст. 180, 193 ГК України, ст. 8 Закону України „Про охоронну діяльність, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю „Мегалайн глобал юкрейн /65020, Одеська область, м. Одеса, вул. Тираспольська, будинок 27/29, ідентифікаційний код 37476088/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Служба безпеки „Троя /01042, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 18, офіс 204/ суму основного боргу в розмірі 394 355 грн. 00 коп. /триста девяносто чотири тисячі триста пятдесят пять грн. 00 коп./, три відсотки річних у розмірі 4 786 грн. 94 коп. /чотири тисячі сімсот вісімдесят шість грн. 94 коп./, збитки від інфляції у розмірі 29 262 грн. 60 коп. /двадцять девять тисяч двісті шістдесят дві грн. 60 коп./, пеню у розмірі 36 274 грн. 21 коп. /тридцять шість тисяч двісті сімдесят чотири грн. 21 коп./, судовий збір у розмірі 6 957 грн. 78 коп. /шість тисяч девятсот пятдесят сім грн. 78 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 07 лютого 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна