Постанова № 64558978, 03.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/6985/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась Роздільнянська обєднана державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області (далі Позивач, або Роздільнянська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач, або ФОП ОСОБА_1І.) про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 2163,40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник податків в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та є платником єдиного податку за ставкою, встановленою для другої групи платників, відповідно до його заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування. У порушення вимог Податкового кодексу України далі ПК України ) Відповідач не сплачує фіксовану ставку єдиного податку та має податковий борг в розмірі 2163,40 гривень. В добровільному порядку податковий борг Відповідачем погашений не був, у звязку із чим Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

В судове засідання, призначене на 03.02.2017 року, представник Позивача не зявився, подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 38).

В судове засідання, призначене на 31.01.2017 року, представник Відповідача не з'явився. Відповідно до довідки Укрпошти, повістка повернута відправнику з поштовою відміткою «за зазначено адресою не проживає» (а.с.33). Згідно ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причина неявки Відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, є не поважною та керуючись приписами ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалив про розгляд справи у його відсутність.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 14.07.2010 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець за № 25310000000062055 (а.с.10-11) та знаходиться на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, як платник податків.

Пунктом 291.3 ст.291 глави 1 розділу ХІV ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Судом встановлено, що 13.09.2013 року Відповідачем було подано до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, з обранням Відповідачем 2 групи платника єдиного податку (а.с.14).

Ставки єдиного податку відповідно до вимог п.293.1, п.293.2 ст.293 ПК України встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Відповідно до рішення Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області «Про встановлення на території Граденицької сільської ради ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців» з 01.01.2012 року встановлено розмір ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців. які є платниками єдиного податку другої групи в розмірі 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на всі види діяльності, які дозволені для даної групи платників єдиного податку з усіма обмеженнями та особливостями, викладеними в главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України (а.с.13).

Проаналізувавши матеріали справи, доводи викладені в позовній заяві, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та п. 16.4 ст. 16 ПК України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої групи є календарний рік.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно п. 300.1 ст. 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати єдиний податок до місцевого бюджету не пізніше 20 числа поточного місяця, проте ФОП ОСОБА_1 такі сплати не здійснював, в результаті чого у Відповідача виникла заборгованість по єдиному податку в розмірі 2163,40 гривень.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, з метою погашення податкового боргу та у відповідності до вимог ст.59 ПК України, Позивачем було направлено на адресу Відповідача податкову вимогу № 1741-25 від 16.10.2014 року щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями станом на 15.10.2014 року в розмірі 701,80 гривень (а.с.12).

Зазначена податкова вимога було надіслана за місцем реєстрації Відповідача, але повернуто відправнику з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.12).

У відповідності до п. 58. 3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вищезазначена податкова вимога відповідно до вимог п. 58.3 ст. 58 ПК України вважається врученою та на теперішній час є узгодженою, оскільки не була оскаржена, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобовязанням збільшилась та станом на момент розгляду справи складає 2163,40 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком податкового боргу та особовою карткою платника податків (а.с.7,8).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п.20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному ПК України.

Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про звільнення Відповідача від спалити зазначеної суми податкового боргу чи спростовували б доводи позовної заяви Позивача.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України, ч. 2 ст. 162 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 12, 41, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 2163,40 гривень задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (І/Н НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2163,40 гривень (дві тисячі сто шістдесят три гривні 40 копійок) (код платежу 18050400) на р/р № 31410699700119 в УДКСУ у Біляївському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37913781 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.