Постанова № 64558950, 01.02.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року Справа № 813/4435/16

11 год. 21 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Ільницька Х.Й.,

від відповідача Кріль Н.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Головного управління Держпраці у Львівській області до Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про застосування заходів реагування.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Держпраці у Львівській області (далі - позивач, ГУ Держпраці) з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (далі - відповідач, ПАТ «Львівська вугільна компанія»), в якому просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до відповідача, а саме: зобов'язати відповідача припинити подальшу експлуатацію будівлі сушильного відділення - до усунення зазначених в позовній заяві порушень.

Ухвалою від 18.01.2017 року вказану справу призначено до розгляду за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з виникненням умов, за яких подальша експлуатація будівлі сушильного відділення становить загрозу здоров'ю і життю працівників ПАТ «Львівська вугільна компанія», що зафіксовано актом перевірки відповідача, а також з метою недопущення можливого спричинення шкоди для працівників визначеного суб'єкта господарювання є передбачені законом підстави для припинення експлуатації будівлі сушильного відділення. З наведених мотивів слід застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом зобов'язання відповідача припинити подальшу експлуатацію будівлі сушильного відділення до усунення порушень зафіксованих у акті перевірки.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив таку задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, зазначив, що експлуатація вказаної будівлі припинена відповідно до наказу про заборону експлуатації сушильного відділення Т.з.п. голови правління-генерального директора - розпорядника майна ПАТ «Львівська вугільна компанія» арбітражного керуючого Постоленка О.В. від 31.10.2016 року № 529. Крім цього, на даний момент вирішується питання щодо консервації сушильного відділу або виведення цього відділення з експлуатації, а тому постановлення судом рішення про застосування заходів реагування судом порушить права підприємства відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Львівська вугільна компанія» зареєстроване як юридична особа, ЄДРПОУ 35879807.

Відповідно до повідомлення від 05.09.2016 року № 148/1/11-20 відповідача попереджено про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог законодавчих актів з охорони праці та промислової безпеки, а також ведення робіт пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини в період з 03.10.2016 року по 21.10.2016 року /а.с.11/.

На підставі наказу № 1301-1 від 29.09.2016 року /а.с.12/, а також направлення на проведення перевірки від 29.09.2016 року № 1286 посадовими особами позивача 07.10.2016 року проведено перевірку ПАТ «Львівська вугільна компанія», про що складено акт № 13/25/160/1805 /а.с.15-21/.

Зокрема, за результатами перевірки викладено порушення, які зафіксовано у акті перевірки та попереджено про необхідність негайного зупинення робіт (виробництва), а саме: експлуатацію будівлі сушильного відділення ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Вказаний акт вручено уповноваженій посадовій особі відповідача, що підтверджується відповідною відміткою.

Таким чином, оскільки під час перевірки виявлено порушення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (частина перша статті 38 Закону України «Про охорону праці»).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 2.26 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом МНС України від 11.08.2011 року №826, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 року за №1531/20269, право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки: порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; порушень вимог Кодексу України про надра; відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.

Загроза життю та здоров'ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків (пункт 1.4 зазначеного Положення).

За приписами частини 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Представник позивача пояснив, що на підприємстві відповідача виявлено порушення, які створюють загрозу життю працюючих, а саме:

1. Не відповідають положенню про проведення планово-попереджувального ремонту виробничих будівель і споруд утримання і перевірка стану будівельних конструкцій сушильного відділення: обрушені перекриття будівлі сушильного відділення в осях 6-10 Е-Л з відмітки +24,0м до відмітки +0,0м, таким чином, що близько третьої частини будівлі від покрівлі і до самої нижньої відмітки зруйновано повністю, що є порушенням п. 1.19 «Правил безпеки на підприємствах по збагачуванню і брикетуванню вугілля (сланців)» НПАОП 10.0-1.03-90 - у разі обрушення зруйнованих елементів будівлі сушильного відділення, може привести до травмування або загибелі працівників, які перебувають у небезпечній зоні;

2. Плити парапету будівлі сушильного відділення з відмітки +49,8м зруйновані на 50%, що є порушенням п. 1.19 НПАОП 10.0-1.03-90 «Правила безпеки на підприємствах по збагаченню та брикетуванню вугілля (сланців)» - у разі обрушення зруйнованих плит парапету будівлі сушильного відділення може привести до травмування або загибелі працівників, які перебувають у небезпечній зоні;

3. Допущена реконструкція будівлі сушильного відділення без проекту проектної організації, який має бути погоджений у встановленому порядку, а саме: демонтовано вивантажувальну та змішувальну камери з відмітки +12,0м до відмітки +18,0м. пиловловлювач батарейно-циклонний з відмітки +12,0м до відмітки +24,0м, що є порушенням п. 1.3 НПАОП 10.0-1.03-90 «Правила безпеки на підприємствах по збагаченню та брикетуванню вугілля (сланців)» - у разі потрапляння та падіння працівників у місця демонтованого обладнання, може призвести до травмування чи загибелі працівників, які перебувають у небезпечній зоні;

4. Відсутні дерев'яні ворота № 1 та № 2 будівлі сушильного відділення, пошкоджені, небезпечно нависають дерев'яні полотна воріт з північної сторони будівлі, що є порушенням п. 1.19 НПАОП 10.0-1.03-90 «Правила безпеки на підприємствах по збагаченню та брикетуванню вугілля (сланців)» - обрушення дерев'яного полотна воріт може мати наслідком травмування чи смерть працівників, які перебувають у небезпечній зоні;

5. Не забезпечена безпека розташування обладнання у виробничому приміщенні суцільного відділення - обладнання разом з перекриттям трьох верхніх відміток та даху обрушені на відмітку +0,0м, проте не вжито негайних заходів щодо запобігання негативного впливу напівзруйнованої будівлі на працівників, що є порушенням п. 1.22 НПАОП 10.0-1.03-90 «Правила безпеки на підприємствах по збагаченню та брикетуванню вугілля (сланців)» - у разі обрушення зруйнованих елементів або обладнання будівлі сушильного відділення, може привести до травмування або загибелі працівників, які перебувають у небезпечній зоні.

Представник відповідача не заперечував, порушень, зафіксованих в акті перевірки та пояснив, що будівля фактично не експлуатується значний час. Також, зазначив, що відповідно до наказу № 529 від 31.10.2016 року «Про заборону експлуатації будівлі сушильного відділення» /а.с.30/, у зв'язку з виявленням порушень зазначених п.п.21-25 акту перевірки від 07.10.2016 року № 13/25/160/1805, заборонено експлуатувати будівлю сушильного відділення, крім робіт з усунення порушень.

Суд зважає на вказані покликання представника відповідача, однак зауважує, що представником не надано жодних пояснень щодо того, що акт підприємством одержано 07.10.2016 року, а наказ про припинення експлуатації будівлі сушильного відділення № 529 винесено аж 31.10.2016 року. Крім вказаного, не надано жодних доказів, що з 31.10.2016 року підприємством відповідача здійснюються будь-які будівельні роботи щодо робіт з усунення порушень.

На переконання суду справедливими є покликання представника позивача, що вказаний наказ не є доказом припинення експлуатації вказаної будівлі, оскільки такий не є беззаперечним підтвердженням фактичного стану виробництва і чи такий виконується ПАТ «Львівська вугільна компанія». Представник позивача також акцентував увагу суду на тому, що дійсно відповідачем не вжито жодного заходу щодо усунень порушень, що стали причинами звернення до суду.

З приводу консервації сушильного відділу або виведення такого з експлуатації, що як пояснив представник відповідача, перебуває на вирішенні керівництва ПАТ «Львівська вугільна компанія», суд зазначає, що це відносить до компетенції керівництва підприємства позивача, та не спростовує порушень законодавства про охорону праці, що можуть мати наслідком загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства відповідача.

Таким чином, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що недотримання відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки й високий ступінь небезпечності, зазначених в акті перевірки порушень, свідчать, що наявність зазначених порушень є реальним ризиком та створює загрозу життю та здоров'ю працівників Підприємства.

При цьому, суд наголошує, що оскільки перевірка підприємства повторно не проведена, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про винесення наказу про зупинення експлуатації будівлі сушильного відділення, оскільки суду не надано основний доказ усунення цих порушень, а саме, акт перевірки контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на те, що така перевірка не проведена, відповідач не заперечує наявності викладених у акті порушень та відсутність доказів усунення цих порушень, звернення позивача з даним позовом є обґрунтованим. Тому, слід припинити подальшу експлуатацію будівлі сушильного відділення - до усунення вказаних порушень.

У той же час, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 12 ст. 183-2 КАС України, особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Тому, за умов усунення усіх порушень, виявлених в ході перевірки, відповідач не позбавлений права звернутись із такою заявою до суду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, про повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей.

Отже, судове рішення слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме: зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» (Львівська область, Сокальський район, с. Сілець; ЄДРПОУ 35879807) припинити подальшу експлуатацію будівлі сушильного відділення - до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 07.10.2016 року №13/25/160/1805.

3. Постанову в частині застосування заходів реагування у сфері державного нагляду звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.02.2017 року.

Суддя Кравців О.Р.