Ухвала суду № 64558772, 26.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у роз'ясненні судового рішення

26 січня 2017 року №810/5666/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача: Круглова С.С.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» про роз'яснення постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.05.2014 №1329-25.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

19 січня 2017 року до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про роз'яснення постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014.

У судовому засіданні 26.01.2017 представник заявника (позивача) заяву про роз'яснення судового рішення підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26.01.2017, не з'явився, хоча про дату, та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для роз'яснення постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 у справі №810/5666/14, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 170 КАС України передбачено, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 170 КАС України).

Суд зазначає, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. В силу положень статті 170 КАС України роз'яснена може бути постанова або ухвала суду у разі, якщо без такого роз'яснення її неможливо виконати.

Підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта, є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

При цьому механізм, визначений статтею 170 КАС України, не може використовуватись, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення.

Дослідивши зміст мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 суд дійшов висновку, що її текст труднощів для розуміння не викликає, суть рішення зрозуміла та не двозначна, спосіб, у який викладено мотивувальну та резолютивну частину постанови від 03.11.2014, не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння та виконання.

У той же час заява позивача про роз'яснення судового рішення не містить посилань на те, які саме частини постанови суду викликають труднощі у її розумінні.

Фактично звернення позивача з цією заявою обумовлене незгодою позивача з наданою судом оцінкою обставинам справи, зокрема, в частині наявності чи відсутності у підприємства податкового боргу з податку на додану вартість, а не способом, у який суд виразив у постанові відповідні обставини.

Однак незгода позивача з наданою судом оцінкою обставинам справи не є свідченням про неясність чи незрозумілість власне тексту постанови чи окремих її частин.

По суті викладених у заяві питань, суд звертає увагу на наступне.

Так, предметом справи №810/5666/14 була податкова вимога контролюючого органу від 07.05.2014 №1329-25, якою підприємство зобов'язано сплатити податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 1010,83 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, податковий борг у вказаному розмірі виник у позивача внаслідок сплати податкового зобов'язання на помилкові банківські реквізити, у результаті чого сплачена сума коштів не обліковувалась в інтегрованій картці товариства.

Матеріалами справи також було підтверджено, що у подальшому сплачену за помилковими реквізитами суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за письмовим клопотанням позивача було зараховано за належними реквізитами, у результаті чого податковий борг з податку на прибуток підприємств був погашений.

Проте контролюючий орган оспорювану податкову вимогу відкликати відмовився, мотивуюче це наявністю у позивача податкового боргу з іншого податку - ПДВ.

З доводами контролюючого органу позивач не погодився, наголошуючи на тому, що підприємством з метою сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з ПДВ було подано обслуговуючому банку платіжні доручення на суму 38000,00 грн., які обслуговуючим банком виконані не були, незважаючи на наявність у підприємства коштів на рахунку.

Посилаючись на положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України позивач під час розгляду справи стверджував, що відповідальність за не зарахування коштів має нести саме обслуговуючий банк, як особа, з вини якої не були перераховані кошти. Посиланнями на цей же пункт позивач обґрунтовував відсутність у нього стверджуваного контролюючим органом податкового боргу з ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що підставою для відкликання податкової вимоги, серед іншого, є повна сплата платником податків податкового боргу (його відсутність).

У контексті такого висновку, суд під час розгляду справи дослідив зворотній бік інтегрованої картки ТОВ «БМБ Бленд» та з'ясував, що на день розгляду справи (03.11.2014) у підприємства обліковується податковий борг у розмірі 52173,54 грн.

У свою чергу, обґрунтовуючи протиправність вказаної вимоги, позивач до матеріалів справи долучив докази сплати податкових зобов'язань лише в частині, що становить 38000,00 грн.

Враховуючи, що різниця між сумою, що обліковувалась в інтегрованій картці з ПДВ ТОВ «БМБ Бленд», і наданими платіжними документами як доказами сплати податкових зобов'язань становила 14173,54 грн. (52173,54 - 38000), суд у постанові від 03.11.2014 дійшов висновку про наявність у позивача податкового боргу, та, як наслідок, про відсутність підстав для відкликання податкової вимоги.

У судовому засіданні заявник наполягав на тому, що позивач під час розгляду справи ставив питання про відсутність у ТОВ «БМБ Бленд» податкового боргу у розмірі 38000,00 грн., а тому заявник переконаний, що суд у своєму рішенні мав би дати оцінку діям банку при виконанні платіжних доручень на суму 38000,00 грн. з урахуванням вимог пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України та встановити відсутність у позивача податкового боргу на сплачену у розмірі 38000,00 грн. суму.

Суд нагадує заявникові, що предметом позову була податкова вимога від 07.05.2014 №1329-25 на суму податкового боргу 1010,83 грн.

Як вже зазначалось судом, у контексті розглядуваних правовідносин та доводів сторін, оспорювана податкова вимога могла б бути відкликана у разі повної відсутності у ТОВ «БМБ Бленд» податкового боргу.

Втім, під час розгляду справи позивач належними і достатніми доказам не спростував відсутність у нього заборгованості, що обліковувалась в інтегрованій картці (52173,54 грн.), що і стало підставою для відмови у позові.

При цьому, обставини зарахування чи не зарахування коштів у розмірі 38000,00 грн. (і відповідальності банку за не зарахування), зважаючи на предмет спору, не мали істотного значення, позаяк така сплата була об'єктивно недостатньою для погашення податкового боргу, що обліковувався в інтегрованій картці ТОВ «БМБ Бленд» на момент розгляду справи, а відтак і для відкликання податкової вимоги.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи та ухвалення постанови, суд не зв'язаний доводами сторін та перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам закону та закріпленим у частині 3 статті 2 КАС України критеріям у повному обсязі.

Особливістю податкових вимог є те, що будь-яка зміна розміру податкового боргу, що відбулась після вручення платникові податків податкової вимоги, не є підставою для формування та направлення платникові податків нової (додаткової) податкової вимоги, за умови, що після направлення податкової вимоги податковий борг у повному обсязі не погашався.

Отримавши податкову вимогу платник податків має сплатити фактичний розмір податкового боргу, що обліковується за ним станом на відповідний день, незалежно від розміру податкового боргу, вказаного у податковій вимозі.

Суд повністю не погоджується з доводами заявника, що не з'ясування судом питання наявності чи відсутності у позивача податкового боргу у розмірі 38000,00 грн. унеможливлює захист інтересів підприємства у рамках іншої адміністративної справи, предметом якої є стягнення з ТОВ «БМБ Бленд» заборгованості.

Суд наголошує, що відповідні обставини були встановлені у постанові суду від 03.11.2014.

Суд також переконаний, що позивач не позбавлений права під час розгляду іншої справи, предметом якої є стягнення заборгованості, довести відсутність у нього податкового боргу або його частини, подавши відповідні докази, що свідчать про сплату грошових зобов'язань.

Принагідно суд завертає увагу заявника, що як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні (лист ВАСУ від 14.11.2012 № 2379/12/13-12) передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Отже, якщо одна з сторін наполягає на необхідності надання судом оцінки певним доказам, надана таким доказам оцінка у рамках іншої судової справи не має наперед визначеного правового значення, тим більше, коли предмет і підстави позову є різними.

Беручи до уваги, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 є зрозумілою, а викладені у заяві про роз'яснення судового рішення доводи не стосуються синтаксичних та стилістичних прийомів, використаних судом під час виготовлення тексту судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність визначених у статті 170 КАС України підстав для її роз'яснення.

Керуючись статтями 160, 165, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» про роз'яснення постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 у справі № 810/5666/14, - відмовити.

Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.01.2017