Постанова № 64558751, 02.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року о/об 13 год. 35 хв. 810/3507/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області, Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1) до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1 або ГУ ДФС у Київській області), Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 2 або Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 22 вересня 2016 року та складання Акту (довідки) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 23.09.2016 №1080/10-36-40/НОМЕР_1; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.10.2016 №0002874002, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 17 001грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до магазину, що належить позивачу прибули особи, які показали посвідчення працівника Державної фіскальної служби України продавцю цього магазину ОСОБА_2 та зазначили, що проводитиметься перевірка. Жодних інших документів надано не було, в журналі проведення перевірок посадові особи контролюючого органу не робили запис про проведення перевірки та не витребовували останній. Також позивач зазначає, що Акт перевірки №1080/10-36-40/НОМЕР_1 складений без присутності позивача, не надавався для підписання, а відтак позивач була позбавлена підписати акт із запереченнями. Крім того, ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що з липня 2015 року у магазині встановлено РРО, а відтак під час реалізації товару не могло бути не надано фіскальний чек чи інший розрахунковий документ.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що працівниками ГУ ДФС у Київській області 22.09.2016 згідно наказу від 31.08.2016 №500 та направлень від 22.09.2016 №2289 та №2290 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Під час перевірки встановлено факт реалізації пляшки сидру «Somersby» 0,5 л., 4,7 об. виробництва «Карлсберг Україна», дата виробництва 27.02.2016 по ціні 20,50грн. за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (в наявності ліцензія на право роздрібної торгівлі напоями «Пивом»), чим порушено вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також під час реалізації вказаного алкогольного напою фіскальний чек або інший розрахунковий документі не роздруковувався та не видавався. Стосовно підписання Акту перевірки відповідач зазначає, що від підписання та отримання останнього продавець ОСОБА_2 відмовилася, що зафіксовано Актом про відмову від підписання акта перевірки від 22.09.2016 №001310.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/3507/16 та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 02.12.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №679392 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 20.04.2010 за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1.

22 вересня 2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, здійснену за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено Акт №1080/10-36-40/НОМЕР_1 від 23.09.2016 на підстав якого Києво-Святошинською ОДПІ (Васильківське відділення) ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002874002 від 12.10.2016, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну на суму 17001грн.

Перевіркою встановлено факт реалізації пляшки сидору «Somersby» 0,5 л., 4,7 об. виробництва «Карлсберг Україна», дата виробництва 27.02.2016 по ціні 20,50грн. за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями (в наявності ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями «Пиво»), чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також перевіркою встановлено, що під час реалізації вказаного алкогольного напою фіскальний чек або інший розрахунковий документ не роздруковувався та не видавався, чим порушено вимог п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закону України №481/95-ВР) імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій. Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями. При цьому плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.

За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України №481/95-ВР, роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Перевіркою встановлено факт реалізації пляшки сидру «Somersby» 0,5 л., 4,7% об виробництва «Карсберг Україна», дата виробництва 27.02.2016 по ціні 20,50грн. за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказані обставини підтверджуються Актом перевірки та матеріалами фото фіксації. Водночас, обґрунтовуючи відсутність факту продажу сидру у місці торгівлі позивач надає фіскальні чеки та Z- звіти у яких відсутнє відображення спірної операції. З приводу зазначених обставин суд вказує на те, що другим порушенням, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не роздрукування фіскального чеку або іншого розрахункового документу при здійсненні операції купівлі-продажу продукції.

Так, відповідно до п.1, 2, 4 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон України №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно визначень, що містяться у ст. 2 Закону України №265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Матеріали справи не містять докази, які б свідчили про виконання позивачем вказаних вимог.

Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_2, яка працює в магазині, що належить позивачу, стосовно не пред'явлення наказів та направлення на перевірку, оскільки такі пояснення спростовуються наданими відповідачем фотоматеріалами.

Також суд критично оцінює посилання позивача про неможливість реалізації сидру у магазині позивача, оскільки такий товар останнім не закуповувався, з огляду на те, що матеріали фото фіксації свідчать перебування алкогольного напою пляшки сидору «Somersby» 0,5 л., 4,7 об. виробництва «Карлсберг Україна», дата виробництва 27.02.2016 по ціні 20,50грн. у місці торгівлі позивача.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України №481/95-ВР місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно з ст. 1 Закону України №265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Стосовно посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки, а саме не надання наказу та направлень на проведення перевірки, суд вказує таке.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу Україникритично, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Разом з тим, судова практика у справах щодо оскарження наказів про призначення документальних виїзних та фактичних перевірок враховує правову позицію Верховного суду України, висловлену в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зокрема, слід враховувати, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією ВСУ, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачами доведено належними та допустимими доказами правомірність вчиненення дій.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова