Постанова № 64558689, 27.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2017 року 810/4085/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України, Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на звернення від 04.05.2016 та 06.08.2016 - незаконною;

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України, Департамент охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації надати відповідь ОСОБА_1 на звернення від 04.05.2016 та 06.08.2016 в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні, яке відбулось 13.01.2017, позивач подав заяву про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог до Міністерства охорони здоров'я України та залучення Міністерства охорони здоров'я України в якості третьої особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог до Міністерства охорони здоров'я України залишено без розгляду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 04 травня 2016 року він звернувся до Міністерства охорони здоров'я України із заявою про надання мотивованих відповідей на питання у сфері медичної допомоги, яку направив на адресу Міністерства охорони здоров'я України цінним листом із повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення заяву позивача від 04 травня 2016 року отримано Міністерством охорони здоров'я України 10 травня 2016 року.

Позивач вказує, що 09 червня 2016 року Міністерство охорони здоров'я України надіслало на адресу позивача лист №04.03.35-П-5276/5664-зв. від 25.05.2016, в якому повідомило позивача про те, що його заяву від 04 травня 2016 року передано на розгляд Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації для розгляду порушених у заяві питань і надання роз'яснення по суті відповідно до чинного законодавства, відповіді на яку позивач не отримав.

08.07.2016 позивач направив повторно поштою заяву від 06.07.2016 до Міністерства охорони здоров'я України із проханням повідомити про причини затягування розгляду його заяви від 04.05.2016 та порушення статті 40 Конституції України та положень Закону України «Про звернення громадян».

Позивач зазначає, що 03.08.2016 Міністерство охорони здоров'я України надіслало лист №04.03-31-П-8170/7731-зв. від 14.07.2016, в якому повідомило, що його заяву від 06.07.2016 направлено до Департаменту охорони здоров'я Київської обласної адміністрації для розгляду порушених у заяві питань і надання роз'яснення по суті відповідно до чинного законодавства.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що останнім днем строку для надання відповіді на його заяву від 04.05.2016 було 27 червня 2016 року, а станом на 12 грудня 2016 року відповідач відповіді на його заяви від 04.05.2016 та 06.07.2016 не надав.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачем порушене його право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях, в яких зазначив, що відповіді на заяви позивача були надані в строк, визначений положеннями Закону України «Про звернення громадян».

Заперечуючи проти позову третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я вказує, що керуючись підпунктом 13 пункту 4, 6 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267, та пунктом 5 і 6 Типового Положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2012 №887, листом від 25.05.2016 №04.03.35-П-5276/5664-зв направило звернення позивача від 04.05.2016 на розгляд Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації.

Листом від 13.06.2016 №1-104-1147 Департамент охорони здоров'я Київської обласної адміністрації повідомив Міністерство охорони здоров'я щодо розгляду заяви позивача від 04.05.2016 та надання йому відповіді.

12.07.2016 до Міністерства охорони здоров'я України надійшла повторна заява позивача від 06.07.2016 №П-8170 щодо розгляду його заяви від 04.05.2016.

Міністерство охорони здоров'я України листом від 14.07.2016 №04.03.31-П-8170/7731-зв направило заяву від 06.07.2016 №П-8170 на розгляд Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації.

Листом від 25.07.2016 №1-104-1484 Департамент охорони здоров'я Київської обласної адміністрації повідомив Міністерство охорони здоров'я України про розгляд заяви позивача від 06.07.2016 та надання йому відповіді.

З огляду на викладене, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача вважають, що відповіді на заяви позивача від 04.05.2016 та 06.08.2016 були надані в термін, визначений законодавством України, при цьому посилаються на обмежене бюджетне фінансування та відсутність коштів на відправку рекомендованої поштової кореспонденції.

В судовому засіданні 25.01.2017 позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судовому засіданні 25.01.2017 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №810/4085/16 в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 6 серпня 2008 року (а.с. 19).

Судом встановлено, що 04 травня 2016 року позивач звернувся до Міністерства охорони здоров'я України із заявою про надання мотивованих відповідей на питання у сфері медичної допомоги, яку направив на адресу Міністерства охорони здоров'я України цінним листом із повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5).

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення заяву позивача від 04 травня 2016 року отримано Міністерством охорони здоров'я України 10 травня 2016 року (а.с.6).

Позивач вказує, що 09 червня 2016 року Міністерство охорони здоров'я України надіслало на адресу позивача рекомендований лист №04.03.35-П-5276/5664-зв. від 25.05.2016, в якому повідомило позивача про те, що його заяву від 04 травня 2016 року передано Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації для розгляду порушених у заяві питань і надання роз'яснення по суті відповідно до чинного законодавства (а.с.7). Вказаний лист позивач отримав 09 червня 2016 року, проте відповіді на заяву від 04.05.2016 позивач не отримав.

08 липня 2016 року позивач, у зв'язку із неотриманням у встановлені законодавством строки відповіді на заяву від 04 травня 2016 року, направив цінним листом на адресу Міністерства охорони здоров'я України заяву про надання мотивованих відповідей на питання у сфері медичної допомоги від 06.07.2016 із проханням повідомити про причини затягування розгляду заяви від 04.05.2016 та порушення статті 40 Конституції України та положень Закону України «Про звернення громадян» (а.с.8-9).

Позивач зазначає, що 03 серпня 2016 року Міністерство охорони здоров'я України надіслало рекомендований лист №04.03-31-П-8170/7731-зв. від 14.07.2016, в якому повідомило позивача, що його заяву від 06.07.2016 направлено до Департаменту охорони здоров'я Київської обласної адміністрації для розгляду порушених у заяві питань і надання роз'яснення по суті відповідно до чинного законодавства (а.с.10).

Вказаний лист позивач отримав 03 серпня 2016 року, проте відповіді на заяву від 06.07.2016 позивач не отримав, тому звернувся до суду із даним позовом.

Під час судового розгляду справи відповідач надав листи №1-10-1147 від 13.06.2016 та №1-104-1484 від 25.07.2016, які містили відповіді на питання, поставлені в заяві позивача від 04.05.2016, проте з приводу відправки даних листів позивачу відповідач пояснив, що відправив відповіді позивачу простою поштовою кореспонденцією.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №393).

Преамбулою Закону N393 передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону №393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону №393 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (абз.3 ст. 3 Закону №393).

Частиною 1 статті 5 Закону № 393 передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно частини 1 статті 14 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

За змістом частини 1 статті 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно статті 19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до статті 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, розгляд і вирішення звернень громадян передбачає вчинення відповідних дій щодо опрацювання та з'ясування змісту звернення, підготовку відповіді на нього, реєстрацію відповіді у відповідному журналі і безпосередньо надіслання відповіді адресату в межах строку, передбаченого законодавством.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що заяви (клопотання) громадян, розглядаються і вирішуються по суті у місячний термін з наданням заявнику письмової відповіді про результати розгляду звернення, окрім тих, які не потребують додаткового вивчення, для яких законом встановлений строк розгляду - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 267 МОЗ відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОЗ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з підпунктом 5.52 Положення про Департамент охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №55 від 11.02.2013, Департамент відповідно до визначених повноважень розглядає в установленому законом порядку звернення громадян.

Згідно з пунктом 5 Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2014 №253 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2014 року за №482/25259 (далі - наказ №253), усі звернення громадян, що надходять до МОЗ України, реєструються централізовано у структурному підрозділі організації роботи зі зверненнями громадян у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ наказу №253 попередній розгляд письмових звернень громадян здійснюється структурним підрозділом по роботі зі зверненнями громадян з метою визначення відповідності оформлення звернення вимогам, передбаченим статтею 5 Закону України «Про звернення громадян», та виокремлення таких, що потребують обов'язкового розгляду Міністром охорони здоров'я України, його заступниками або керівниками структурних підрозділів.

Судом встановлено, що 09 червня 2016 року Міністерство охорони здоров'я України надіслало на адресу позивача рекомендований лист №04.03.35-П-5276/5664-зв. від 25.05.2016, в якому повідомило позивача про те, що його заяву від 04 травня 2016 року передано Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації для розгляду порушених у заяві питань і надання роз'яснення по суті відповідно до чинного законодавства (а.с.7). Вказаний лист позивач отримав 09 червня 2016 року, проте відповіді на заяву від 04.05.2016 позивач не отримав.

Суд зазначає, що 03 серпня 2016 року Міністерство охорони здоров'я України простим поштовим відправленням направлено лист №04.03-31-П-8170/7731-зв. від 14.07.2016, яким позивача повідомлено, що його заяву від 06.07.2016 направлено до Департаменту охорони здоров'я Київської обласної адміністрації для розгляду порушених у заяві питань і надання роз'яснення по суті відповідно до чинного законодавства (а.с.10).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІІ наказу №253 керівники структурних підрозділів, до компетенції яких належать питання, зазначені у зверненнях, або структурні підрозділи яких визначено відповідальними за розгляд звернень у резолюціях Міністра охорони здоров'я України та заступників Міністра, здійснюють подальший розгляд звернень громадян і визначають виконавців кожного з них.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІІ наказу №253 за результатами розгляду звернень громадян даються письмові відповіді.

Згідно із підпунктом 6 пункту 2 Розділу ІІІ наказу №253 відповідь за результатами розгляду звернення надається тим структурним підрозділом МОЗ України, який його отримав і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань.

Згідно із підпунктом 9 пункту 2 Розділу ІІІ наказу №253 для відправки листів-відповідей на звернення громадян особи, відповідальні за ведення діловодства в структурних підрозділах МОЗ України, здійснюють вкладання цих листів у конверти, на яких зазначають адресу місця проживання заявника, якому адресовано лист-відповідь.

Згідно із підпунктом 10 пункту 2 Розділу ІІІ наказу №253 відправка всіх листів-відповідей на звернення громадян здійснюється централізовано підрозділом з питань діловодства.

Відповідно до пункту 226 Інструкції з діловодства у Міністерстві охорони здоров'я України, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 лютого 2014 року №143 (далі - Інструкція №143), вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською та фельд'єгерською службою.

Згідно з пунктом 227 Інструкції N143 опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється службою діловодства відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.

При цьому Інструкція не містить вимог до видів поштових відправлень щодо відправлення вихідної кореспонденції.

Суд зазначає, що Департаментом охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації отримано заяви позивача від 04.05.2016 та від 06.08.2016 - 01.06.2016 та 25.07.2016 відповідно, що підтверджується штампами про реєстрацію вхідної кореспонденції №1-104-1147 від 01.06.2016 та №1-104-1484 від 25.07.2016 про реєстрацію запитів позивача в канцелярії Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації (а.с.44, 47).

З огляду на встановлені терміни розгляду звернень відповідач повинен був розглянути вказані запити відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» протягом місяця від дня їх надходжень, а саме звернення позивача від 04.05.2016 у строк до 04.07.2016 включно, а звернення позивача від 06.07.2016 - до 25.08.2016 включно та направити відповіді на адресу позивача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідь Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації №1-104-1147 від 13.06.2016 на заяву позивача від 04.05.2016 направлена позивачу простою поштовою кореспонденцією і тому докази відправки позивачу відповідачем відповіді на заяву від 04.05.2016 у матеріалах справи відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідь Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації №1-104-1484 від 25.07.2016 на заяву позивача від 06.07.2016 направлена позивачу простою поштовою кореспонденцією і тому докази відправки позивачу відповідачем відповіді на заяву від 06.07.2016 у матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що належних доказів на підтвердження відправки позивачу відповідей на заяви від 04.05.2016 та від 06.07.2016 у термін не більше одного місяця до суду не надано.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність коштів на відправку саме рекомендованої поштової кореспонденції, адже відповідач інакше не може довести суду, що він виконав вимоги Закону та надав відповідь на звернення громадянина.

Позивач у позові просить визнати незаконною бездіяльність Департаменту охорони здоров'я Київської ОДА у ненаданні відповіді на звернення від 04.05.2016 та 06.07.2016.

Згідно пункту п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, виходячи з повноважень суду, визначених статтею 162 КАС України, суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 04.05.2016 та від 06.07.2016 у встановлений законом строк протиправною.

З приводу позовних вимог про зобов'язання Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації надати відповідь ОСОБА_1 на звернення від 04.05.2016 та 06.07.2016 в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", суд зазначає таке.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Міністерства охорони здоров'я України із зверненнями, які останнім направлені для надання відповіді Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, щодо надання мотивованих відповідей на питання у сфері медичної допомоги, в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», разом з тим відповідачем не надано належних доказів відправки відповідей по суті питань, зазначених у заявах позивача від 04.05.2016 та 06.07.2016.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, обираючи спосіб захисту права позивача, який відповідає позовним вимогам та з метою захисту права позивача на розгляд його заяв по суті у встановлені строки суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації надати відповідь ОСОБА_1 на звернення від 04.05.2016 та 06.07.2016 в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем належних доказів направлення позивачу відповідей на його звернення не надано, а позивач категорично заперечує факт отримання ним від відповідача відповідей на його звернення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 551,21 грн. згідно квитанції №151 від 12.12.2016.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 1 п.3 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" №928-VIII від 25.12.2015 установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом, в якому заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн., а не 551,21 коп.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 551,20 грн. підлягають стягненню з Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, відповідно до положень статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на звернення від 04.05.2016 та 06.07.2016.

3. Зобов'язати Департамент охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації надати відповідь ОСОБА_1 на звернення від 04.05.2016 та 06.08.2016 в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (зі змінами та доповненнями).

4. Стягнути судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02012898, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул.Січових Стрільців, 45).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.