Постанова № 64558603, 06.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5514/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Самойлюк Г.П., суддів: Єфіменка К.С., Харченко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на Одеській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним та скасування наказу № 1 о/с від 17.02.2016р. в частині, зобовязання сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання внести зміни до кошторису видатків,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління МВС України на Одеській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Управління МВС України Одеській залізниці № 1 о/с від 17.02.2016р. щодо часткових змін пунктів наказу УМВС України на Одеській залізниці № 139 о/с від 06.11.2015р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, юрисконсульта сектору юридичного забезпечення УМВС України на Одеській залізниці за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015р.;

зобов'язати Управління МВС України на Одеській залізниці сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015р. по день судового рішення по суті справи;

зобов'язати МВС України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління МВС України на Одеській залізниці та передбачити за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2112 «Оплата праці. Грошове забезпечення» грошові суми, необхідні для сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення по суті справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у звязку із реформуванням органів внутрішніх справ, керівництвом МВС України прийнято рішення про ліквідацію транспортної міліції. В Управлінні МВС України на Одеській залізниці 22.06.2015 р. створено комісію з ліквідації, загальною чисельністю 30 осіб. Розширеною нарадою робочої групи з координації проведених заходів з ліквідації підрозділів міліції на залізницях при керівництві МВС України від 26.08.2015 р. прийнято рішення про вжиття вичерпних заходів з призначення на посади в органах поліції працівників, які включені до складу комісій з ліквідації управлінь на залізницях для завершення процесу ліквідації. Також зазначено, що на виконання наказу заступника Міністра щодо працевлаштування членів комісії з ліквідації, відображеного у протоколі наради, видано наказ МВС № 117 від 26.11.2015р., яким 26.11.2015р. створено сектор з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці в штатній структурі Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі (вул. Осипова, 23, м. Одеса, 65012) загальною чисельністю 5 посад. Позивач зазначає, що ним було подано заяву про призначення його на посаду головного спеціаліста з юридичного забезпечення сектору з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці. Однак з незрозумілих причин, Головним управлінням Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі не надавалась відповідь на заяву, яку було отримано останнім 05.01.2016р. При цьому, лише 05.02.2016р. позивача повідомлено про те, що на всі пять посад у секторі вже призначено членів комісії з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці. Позивач вважає протиправним оскаржуваний наказ, неправомірною затримку трудової книжки, в звязку з чим вважає за необхідне зобов'язати Управління МВС України на Одеській залізниці сплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, на думку позивача, необхідно зобов'язати МВС України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління МВС України на Одеській залізниці та передбачити грошові суми, необхідні для сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Від Управління МВС України на Одеській залізниці надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що на момент видання оскаржуваного наказу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та мав спеціальне звання капітан міліції. 02.07.2015 р. прийнято ОСОБА_2 України Про Національну поліцію, який набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. ОСОБА_2 опубліковано у офіційному друкованому виданні Голос України 06.08.2015 р. Всі працівники міліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Закон України Про міліцію втрачає чинність з 07.11.2015р. Відповідач вказує, що з цього дня таке поняття як «служба в міліції» перестає існувати і численні органи внутрішніх справ по всій країні залишаються без працівників. Позивача не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент вступу в дію наказу було відсутнє будь-яке погодження (пропозиція тощо) щодо прийняття позивача на службу до поліції, відтак Управління МВС України на Одеській залізниці, виконуючи належним чином вимоги Закону, звільнило ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. При цьому зазначено, що відповідач діяв в межах наданих повноважень, не порушуючи законних інтересів позивача.

Від МВС України надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач в обґрунтування своєї правової позиції, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, зокрема, з тих підстав, що вимога про внесення змін до кошторису Управління МВС України на Одеській залізниці в частині можливого настання в майбутньому певної обставини та необхідність передбачення коштів має гіпотетичний характер та суперечить положенням цивільного законодавства в частині врегулювання порядку ліквідації юридичної особи.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідачі явку представників до судового засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у звязку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори з відповідачем Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області щодо її проходження, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці.

08.06.2015 р. МВС України прийнято наказ № 661 Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці.

Наказом МВС України № 1004 від 21.08.2015 р. Про внесення змін до наказу МВС від 08.06.2015 року № 661, додаток до пункту 3 Склад комісії з ліквідації Управління МВС України на Одеській залізниці викладено в новій редакції (а.с. 13). До складу комісії з ліквідації Управління МВС України на Одеській залізниці включено юрисконсульта сектору юридичного забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці капітана міліції ОСОБА_1 (а.с. 14-16).

02 липня 2015 року прийнятий ОСОБА_2 України Про Національну поліцію № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 р. З прийняттям Закону України Про Національну поліцію з 07.11.2015 р. втратив чинність ОСОБА_2 України Про міліцію.

Відповідно до ст.1 Закону України Про Національну поліцію національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до п.7 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII, Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015 р.).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 р. «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. Таким чином, постановлено ліквідувати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач Управління МВС України на Одеській залізниці (ідентифікаційний код юридичної особи 08603376; місцезнаходження: 65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, будинок 14) з 14.07.2015р. перебуває у стані припинення. Однак, на час розгляду даної справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи Управління МВС України на Одеській залізниці не внесено.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 244-2 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові по справі № 21-267а12, де вказано, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, з зазначеного вбачається, що ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників установи, що ліквідується.

Положеннями пунктів 8 - 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію передбачено, що з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015 року) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (п.8). Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (п.9). Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10).

Отже, Законом України Про Національну поліцію передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) можуть бути прийнятими на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто до 06.11.2015 року включно. У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З приписів п. 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію вбачається, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2015 р. на імя т.в.о. начальника Управління МВС України на Одеській залізниці, позивачем подано рапорт про звільнення у запас Збройних Сил за п. 64 з (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06 листопада 2015 року згідно з п.9 Розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ. На даному рапорті наявна резолюція начальника Управління МВС України на Одеській залізниці для відділу кадрового забезпечення з датою від 06.11.2015 р. До наказу.

Таким чином, позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадових осіб зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Як вбачається з послужного списку позивача, наказом т.в.о. начальника Управління МВС України на Одеській залізниці ОСОБА_3 № 139 о/с від 06.11.2015 р., згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 з (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) капітана міліції ОСОБА_1, (М-182035) юрисконсульта сектору юридичного забезпечення УМВС України на Одеській залізниці.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, в тому числі і Головне управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

17.02.2016 р. головою ліквідаційної комісії УМВС України на Одеській залізниці ОСОБА_4, видано наказ 1о/с (по особовому складу) У часткову зміну пунктів наказу УМВС України на Одеській залізниці від 06.11.2015 року № 139 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, (М-182035) юрисконсульта сектору юридичного забезпечення УМВС України на Одеській залізниці, вважати звільненим за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає: 08 років 11 місяців 09 днів. Підстава: висновок службового розслідування від 26.01.2016 року .

Підставою оскаржуваного наказу зазначено висновок службового розслідування від 26.01.2016 року, однак відповідачем не надано до суду вказаного висновку службового розслідування.

Водночас, як зазначено позивачем, висновок службового розслідування від 26.01.2016 року прийнято посадовою особою ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Під час розгляду справи до суду відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що ліквідаційна комісія УМВС України на Одеській залізниці є підпорядкованою Головному управлінню Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та що висновок посадової особи ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за наслідками звернення ОСОБА_1 може бути підставою для видання наказу іншою юридичною особою, а саме Управлінням МВС України на Одеській залізниці.

Підстави звільнення зі служби в органах внутрішніх справ визначені в Положенні про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме що звільнення провадиться: за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; за службовою невідповідністю; у звязку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що повязані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі.

До суду відповідачем - УМВС України на Одеській залізниці не надано належних доказів звільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів з 06.11.2015 р., а висновок посадової особи Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (юридичної особи з якою позивач не знаходився в трудових відносинах) від 26.01.2016 р. не є підставою для звільнення позивача, оскільки висновок перевірки звернення громадянина не визначений, як підстава звільнення згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1, підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання незаконним та скасування наказу УМВС України на Одеській залізниці № 1 о/с від 17.02.2016р. в частині звільнення ОСОБА_1 за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р.

В адміністративному позові позивач зазначив, що 19.09.2016 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 815/998/16, він ознайомився із повним текстом наказу УМВС України на Одеській залізниці № 1 о/с від 17.02.2016 р., яким внесено зміни до наказу УМВС України на Одеській залізниці № 139 о/с від 06.11.2015р., про змінення пункту звільнення 06.11.2015 р. за п. 64 з (у зв'язку із переходом у встановленому порядку на службу в інші міністерства...) на п. 64 г (через скорочення штатів) з 06.11.2015 р.

УМВС України на Одеській залізниці не надано до суду належних доказів щодо ознайомлення позивача з наказом № 1 о/с від 17.02.2016 р.

Звільнення зі служби працівників міліції здійснюється у відповідності з Законом України Про міліцію, та відповідно до розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Однак вказаними нормативними актами не визначено порядок видачі наказу про звільнення працівнику, трудової книжки та проведення розрахунку з працівником.

У постанові від 17 лютого 2015 року № 21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Положеннями ст. 3 КЗпП України, передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором

Оскільки зазначені правовідносини (про звільнення працівника, видачі трудової книжки та проведення розрахунку з працівником) не врегульовані спеціальним законодавством, суд застосовує приписи КЗпП України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи…

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників № 301 від 27.04.1993 р., трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Судом встановлено, що Управлінням МВС України на Одеській залізниці після прийняття наказів № 139 о/с від 06.11.2015 року та 1о/с від 17.02.2016 р. не видано позивачу під розписку трудову книжку. Направлене на адресу реєстрації позивача поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки останнім не отримувалось. Протилежного не доведено відповідачем та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу не видано своєчасно копію наказу про звільнення, а також в порушення приписів ст. 47 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників, не видано трудову книжку та не здійснено розрахунок.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Приписами ст. 117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в установлені строки, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93 року, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оплату праці, передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що час затримки видачі позивачу трудової книжки та здійснення розрахунку з позивачем по даній справі необхідно розраховувати з 07.11.2015 р. по 06.02.2017р. (дата прийняття постанови по справі), відтак час вимушеного прогулу позивача з 07.11.2015 р. по 06.02.2017р. становить 314 днів.

Судом встановлено, що згідно довідки Управління МВС України на Одеській залізниці № 6 від 30.01.2017 р. грошове забезпечення за попередні перед останніми двома календарними місяцями: вересень та жовтень 2015 року склав відповідно 6112,10 грн., відтак середньоденне грошове забезпечення позивача складає 284,28 грн.

Враховуючи зазначене, для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, з урахуванням приписів ч.2 ст. 11 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення з УМВС України на Одеській Залізниці на користь ОСОБА_1, середнього грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, у звязку із затриманням видачі трудової книжки та затримки проведення розрахунку за період з 06.11.2015 р. по 06.02.2017р. за 314 днів в сумі 89263,92 грн.

Суд вважає, що рішення в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.2 ч.1 ст.256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання МВС України, як розпорядника коштів, внести зміни до кошторису видатків Управління МВС України на Одеській залізниці та передбачити за загальним фондом державного бюджету за КЕКВ 2112 «Оплата праці. Грошове забезпечення» грошові суми, необхідні для сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день прийняття судового рішення по суті справи, суд зазначає наступне.

Згідно пп.30 ч.1 ст. 1 Бюджетного кодексу України кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Аналогічне положення містить п. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 р. (далі Порядок № 228). Підстави внесення змін до кошторису визначені приписами ст. 47 Порядку № 228.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з Управління МВС України на Одеській залізниці, та всі обовязкові виплати позивачу здійснювалися саме Управлінням МВС України на Одеській залізниці.

Відповідно до п.п. 6, 8 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом з тим, позивач не надав суду відповідних доказів в підтвердження та обґрунтування того, які саме права, свободи та охоронювані законом інтереси в межах даної справи порушено відповідачем - МВС України.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом не встановлено, що з боку МВС України при здійсненні цим відповідачем владних управлінських функцій допущено порушення прав, свобод та інтересів позивача, відтак суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Суд зазначає, що 26.01.2017р. (вхід. № 2451/17) від позивача надійшла заява, в якій останній просив постановити окрему ухвалу стосовно працівника ГУНП в АР Крим та Севастополі - представника Управління МВС України на Одеській залізниці ОСОБА_5 і направити її субєкту владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У судовому засіданні позивач підтримав вказану заяву та просив її задовольнити. Однак, враховуючи, що 02.02.2017р. (вх. № ЕП/772/17) Управлінням МВС України на Одеській залізниці на виконання ухвали суду від 11.11.2016р. надано до суду довідку № 6 від 30.01.2017 р. про нараховане грошове забезпечення позивача за попередні перед останніми двома календарними місяцями: вересень та жовтень 2015 року, відпали обставини, які б слугували підставою для вжиття заходів, передбачених ст.166 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління МВС України на Одеській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним та скасування наказу № 1 о/с від 17.02.2016р. в частині, зобовязання сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання внести зміни до кошторису видатків, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України на Одеській залізниці № 1 о/с від 17.02.2016 р. в частині звільнення ОСОБА_1 за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р.

Стягнути з Управління МВС України на Одеській залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 06.02.2017 року в сумі 89263,92 грн. (вісімдесят девять тисяч двісті шістдесят три гривні 92 коп).

Постанову суду в частині стягнення з Управління МВС України на Одеській Залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Г.П. Самойлюк

Суддя К.С. Єфіменко

СуддяЮ.В. Харченко