Постанова № 64558556, 16.01.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. № 809/850/16

11 год. 25 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Назарук В.М.,

за участю: представників позивача Швеця З.Я., Ксенич Н.В.,

представника відповідача Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Енергобудмонтаж" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2016 року Приватне підприємства "НВФ "Енергобудмонтаж" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки ГУ ДФС в Івано-Франківській області про порушення позивачем податкового законодавства, викладені в акті перевірки від 21.03.2016 року, та визначення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам податкового законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених в адміністративному позові. Суду пояснили, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 21.03.2016 року за №143/09-19-22-07/32872772, всупереч фактичним обставинам справи, вимогам податкового та іншого законодавства України, протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу встановлені зобов'язання зі сплати податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 532 738 грн. та податку на додану вартість в сумі 98 115 грн. Вважають, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту шляхом включення до нього коштів по взаєморозрахунках з ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «СК «Вардат сервіс» та ТОВ «Мікас Плюс». Окремо звернули увагу суду, що проведення податковим органом донарахувань з податку на прибуток є протиправним, так як виключення із валових витрат сум витрат, пов'язаних з наданням маркетингових, консультаційних та посередницьких послуг та послуг складського зберігання, на думку представників позивача, зроблено неправомірно. Так зазначили, що оскільки чинним законодавством України не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат сум витрат на оплату маркетингових послуг, то при оподаткуванні такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документального підтвердження та спрямованості на збільшення доходу. Вважають, що так як первинні документи повністю оформленні відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто є належно оформленими, а результат використання в господарській діяльності отриманих послуг носить в основному оціночний характер, то законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в податкового органу не було. Вказали, що в акті перевірки відсутні будь-які фактичні докази щодо безтоварності операцій підприємства з контрагентами. Окремо звернули увагу суду на те, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента - ТОВ «Сетмаркет», на їх думку, не може свідчити про відсутність реального характеру в господарських операціях з даним контрагентом та бути підставою для виключення з податкового кредиту розміру витрат на придбання товару. Одночасно вказали, що неточності стосовно пробігу автомобіля у подорожньому листі не можуть свідчити про безтоварність операцій із ТОВ «СК «Вардат сервіс». Окремо зазначили, що вирок Печерського райсуду міста Києва стосовно засновника та керівника ТОВ «Мікас Плюс» не є на їх переконання, доказом безтоварності господарських операцій, здійснених позивачем з даним контрагентом. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у поданому запереченні. Суду пояснив, що у ході проведеної позапланової перевірки було встановлено безтоварність операцій за договорами з ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «СК «Вардат сервіс» та ТОВ «Мікас Плюс». Зокрема вказав, що відповідно до податкової інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сетмаркет», відповідальним за фінансово-господарську діяльність даного Товариства був ОСОБА_4, який відповідно до протоколу допиту на всі питання слідчого відповідав: не знаю, не пам'ятаю, не пригадую. Окремо зазначив, що ТОВ «Мікас Плюс» у відповідності до встановлених вироком Печерського районного суду м. Києва у справі за №757/15070/15-к обставин, було перереєстроване на ім'я обвинуваченого за грошову нагороду без мети здійснення підприємницької діяльності, для прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Звернув увагу суду на те, що відповідно до пояснень директора та засновника ТОВ «СК «Вардат сервіс» останні жодних господарських договорів не укладали та не підписували, податкову звітність не вели. Окрім того вказав, що відповідно до встановленого ланцюга постачання ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «СК «Вардат сервіс» придбавали поліпропілен у ТОВ «Біпонт», яке відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_5, було зареєстроване на прохання знайомого, жодних документів він не підписував та намірів здійснювати фінансово-господарську діяльність не мав. Водночас договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами, контролюючому органу при проведенні перевірки надано не було. Зазначив, що на його думку, податковий орган правомірно дійшов висновку про неможливість придбання товарів ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «СК «Вардат сервіс» та подальший їх продаж позивачу, а відтак вищевказані господарські операції, за якими позивачем сформовано податковий кредит та визначено валові витрати, на думку відповідача не мали товарного та реального характеру. Суду пояснив, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з якими було укладено договори складського зберігання, перебували у трудових відносинах з позивачем. Крім того зміст та текст звітів про надання маркетингових, консультаційних, посередницьких послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повністю збігаються з аналогічними роботами, що є загальнодоступними в мережі інтернет, а отже не є їх самостійними роботами та не містять інформації, яка б забезпечувала функціонування замовника в межах його господарської діяльності. Враховуючи встановлені в ході перевірки порушення вимог податкового та цивільного законодавства, представник відповідача вважає оскаржувані рішення законними, а тому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що працює менеджером з постачання ПП "НВФ "Енергобудмонтаж". Зазначила, що згідно укладеного договору надавала маркетингові, консультаційні та посередницькі послуги позивачу в позаробочий час з квітня 2010 року по грудень 2012 року, завданням яких було максимальне зростання продаж. Вказала, що на виконання наданих послуг створювала таблиці та оформляла акти виконаних робіт.

Згідно показань свідка ОСОБА_13 останній працює водієм в ПП "НВФ "Енергобудмонтаж". Вказав, що восени 2013 року перевозив із складу у м. Києві до складу ТОВ «Західні електротехнічні системи» який знаходиться в с. Войнилів, сировину в мішках. Пояснив, що перевезення здійснювалося вантажним автомобілем «Рено Преміум», який знаходиться в оренді у підприємства. Зазначив, що перевозив даним транспортним засобом близько 15 тонн сировини.

Відповідно до ухвали суду від 20.10.2016 року Київським окружним адміністративним судом в порядку ст.115 КАС України допитано свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_12

Згідно заслуханого в судовому засіданні звукозапису допиту свідків, свідок ОСОБА_6 суду показала, що на виконання укладеного з ПП "НВФ "Енергобудмонтаж" договору складського зберігання приймала, розвантажувала та розміщувала на стелажах товар, який поставлявся підприємством. Зазначила, що вона орендувала склад площею близько 200 м.кв., який знаходиться в м. Київ, вул. Віскозна,17, в ТОВ «Адоніс». Вказала, що в результаті виконаних робіт та наданих послуг отримала прибуток у розмірі 50 тис. грн.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що відповідно до укладеного з ПП "НВФ "Енергобудмонтаж" договору з 2013 по 2016 роки приймала від підприємства товар на зберігання. Вказала, що склад площею близько 200 м.кв., який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Віскозна,17, орендувала в ТОВ «Адоніс». Зазначила, що врезультаті виконання договору отримала прибуток в розмірі 500 тис. грн. на рік.

Згідно показань свідка ОСОБА_12 01.04.2010 року ним було укладено з ПП "НВФ "Енергобудмонтаж" договір про надання маркетингових, консультаційних, посередницьких послуг та послуг складського зберігання. Вказав, що оплата за надані послуги проводилась на розрахунковий рахунок. Зазначив, що нерухомого майна у власності не має, однак орендував приміщення площею 1 000 м.кв. в м. Київ, вул. Віскозна,17, частину якого здавав в оренду безпосередньо ПП "НВФ "Енергобудмонтаж". Згідно договору про надання складських послуг завантажував та розвантажував товар, що надходив від підприємства.

Допитаний свідок ОСОБА_9 суду показав, що відповідно до укладеного договору надавав ПП "НВФ "Енергобудмонтаж" маркетингові, консультаційні та посередницькі послуги. Вказав, що на виконання договору ним було підготовлено два аналізи ринку, один із яких російською мовою, так як саме такий був доступний у відкритих джерелах інформації. Зазначив, що з 2007 по 2011 працював водієм-експедитором на даному підприємстві. Показав, що вартість наданих послуг становила близько 800 тис. грн. так як проведені аналізи потребували постійних закордонних відряджень з метою надання найбільш точної інформації. На запитання суду зазначив, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак не в електро-технічній галузі.

Згідно показань свідка ОСОБА_14 остання проводила перевірку ПП "НВФ "Енергобудмонтаж". Вказала, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що господарські операції з ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «СК «Вардат сервіс» та приватними підприємцями ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_12 не мали товарного та реального характеру. Зазначила, що понесені підприємством витрати повинні бути пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю, однак в ході проведення перевірки такого зв'язку встановлено не було.

Залучені судом до розгляду даної справи свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 для дачі показань в судове засідання повторно не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Поштові відправлення із повістками, направлені за адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулися до суду без вручення в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Вислухавши представників позивача та відповідача, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Енергобудмонтаж" зареєстроване як юридична особа 05.03.2004 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби.

Судом встановлено, що у період з 18.01.2016 року по 14.03.2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області, на підставі направлень від 05.01.2016 року №№46-49 та від 27.01.2016 року № 113-114, проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 21.03.2016 року за №143/09-19-22-07/32872772, відповідно до якого податковим органом встановлені порушення: : пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1.108 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; пп.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5 ; п.138.6-138.9; пп.138.10.2 - 138.10.6; п.138.10; п.138.11; п.138.12 ст.138, п.140.1 ст.140; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 1 578 235 грн.; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188; п.187.1 ст.187; п.198.1 ст.198; п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, а результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на 100 055 грн.; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; ч.8, ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 137-138, т.1).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесені податкові повідомлення - рішення від 06.04.2016 року: за №0001882207, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на загальну суму 532 738 грн., в тому числі, за основним платежем - в сумі 325 664,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 207 074,00 грн., за №0001892207, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98 115,50 грн., в тому числі, за основним платежем - в сумі 64 162,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 33 973,00 грн. (а.с. 11, 12, т.І).

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу акту перевірки від 21.03.2016 року в ході її проведення податковим органом виявлено протиправне завищення позивачем податкового кредиту шляхом включення до його складу вартості договорів, укладених Підприємством з ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «СК «Вардат сервіс» та ТОВ «Мікас Плюс».

Суд погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що одним із постачальників ПП "НВФ "Енергобудмонтаж" в перевіряємому періоді було ТОВ «Сетмаркет», а саме останнє постачало позивачу поліпропілен, який в подальшому було реалізовано ТОВ «Західні електротехнічні системи».

При цьому, як вбачається з акту перевірки, договір-купівлі продажу податковому органу надано не було, а представлено виключно видаткові та податкові накладні, подорожній лист вантажного автомобіля (а.с. 93, т.1).

Водночас відповідно до наявного в матеріалах справи акту ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2014 року за №1989/26-55-22-08/38388380 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сетмаркет» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 13.09.2012 по 07.05.2014» в періоді, за який проводилась звірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був директор та головний бухгалтер ОСОБА_4 В акті наявне посилання на протокол допиту від 29.05.2014 свідка ОСОБА_4, отриманого в м. Києві старшим слідчим з ОВС, в якому ОСОБА_4 на всі питання щодо фінансово-господарської діяльності TOB «Сетмаркет» відповідає: не знаю, не пам'ятаю, не пригадую. TOB «Сетмаркет» має стан - 12 припинено, але не знято з обліку (а.с. 202-206, т.1).

Крім цього податковим органом встановлено, що TOB «Сетмаркет» придбавав поліпропілен у TOB «Біпонт» на підставі податкових накладних за №463 від 24.12.2013 року та №52 від 05.03.2013 року, в яких особою, яка склала та підписувала податкову накладну від імені останнього зазначено ОСОБА_5

Разом з тим відповідно до акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014 №1988/26-55-22-08/38450605 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Біпонт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 06.11.2012 по 20.03.2014», виявлено порушення TOB «Біпонт» п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За результатами звірки TOB «Біпонт» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит з ПДВ за період з 06.11.2012 по 20.03.2014.

При цьому до вищевказаного акту перевірки від 23.07.2014 було надано копію протоколу допиту від 27.03.2014 свідка ОСОБА_5, отриманого в м. Києві старшим слідчим з ОВС, в якому зазначено, що ОСОБА_5 надав свій паспорт для відкриття фірми на прохання знайомого, документи фінансово-господарської діяльності він не підписував, крім, документів на закриття фірми, коштів з рахунків підприємства не знімав, обов'язки директора підприємства не виконував, намірів здійснювати фінансово-господарську діяльність TOB «Біпонт» не мав (а.с.201 т.1).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність можливості фактичного отримання ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ» товару (поліпропілен Moplen) в зв'язку з тим, що господарські операції фактично не відбулися за ланцюгом постачання поліпропілену: ТОВ«Біпонт» - TOB «Сетмаркет» - ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ», оскільки документи фінансово-господарської діяльності (податкові та видаткові накладні), фактично не відповідають дійсності, та встановлено відсутність послідуючої поставки (продажу) саме цього товару TOB «Західні електротехнічні системи».

Зокрема згідно показів свідка водія ОСОБА_13, останній перевозив товар ТОВ "Західні електротехнічні системи" автомобілем марки "Рено Преміум". Проте, як вбачається з акту перевірки. до перевірки представлено подорожній лист на автомобіль IVECO, водій ОСОБА_15 При цьому послідовність виконання завдання в подорожньому листі не заповнено (а.с. 94, т.1).

Отже позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-трапспортних накладних, подорожніх листів, інше) та доказів витрат, понесених підприємством у зв'язку з таким транспортуванням.

Водночас, необхідність складення товарно-транспортної документації при перевезенні товарів визначена законодавством України та підтверджується наявною судовою практикою (постанова В АСУ від 06.08.2014 року №К/9991/22932/12).

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. наявність ТТН є обов'язковою.

Листом Міністерства Інфраструктури від 03 вересня 2013 року № 10092/25/10-13 передбачено, що ТТН повинна обов'язково виписуватися на будь-який товар, що поставляється в рамках договору купівлі-продажу, а один примірник обов'язково зберігатися на підприємстві.

У Інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участі органів ДПС», яким узагальнено висновки, що містяться у проаналізованих постановах ВСУ, наголошено на тому, що відсутність ТТН може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Одночасно судом встановлено, що ПП "НВФ "Енергобудмонтаж" придбавало у ТОВ «Мікас Плюс» товарно-матеріальні цінності (стійка, балка поперечна, перемичка, стабілізатор поперечний, з'єднувач рами, тощо) на підставі видаткової і податкової накладних, в яких зазначено особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - ОСОБА_17

Ухвалою суду від 27.09.2016 року витребувано належним чином засвідчену копію вироку Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/15070/15-к за обвинуваченням засновника та керівника TOB «Мікас Плюс» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. У вироку Печерського районного суду м. Києва у даній справі зокрема зазначено, що ОСОБА_17 діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не буде займатись підприємницькою діяльністю, 22.11.2012 здійснила пособництво невстановленим особам у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності - TOB «Мікас Плюс» за наступних обставин. Так, у березні 2012 року у денний час доби ОСОБА_17 зустрілась з невстановленою особою, яка запропонувала їй за грошову винагороду без мети здійснення нею підприємницької діяльності перереєструвати на своє ім'я «Мікас Плюс» для прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Усвідомлюючи запропонований невстановленою особою противоправний характер дій як майбутнього засновника (власника) придбаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на її ім'я з метою приховування незаконної діяльності третіх осіб, ОСОБА_17 з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення за вчинення цих протиправних дій погодилась на таку пропозицію.

Вироком Печерського районного суду м.Києва у справі №757/15070/15-к, зокрема, ОСОБА_17 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с.239-248, т.1).

Як вбачається зі змісту даного вироку фактично повноваження керівника ОСОБА_17 не здійснювала, в тому числі не підписувала документи бухгалтерського чи податкового обліку.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування підприємством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

Така позиція підтверджується висновками ВСУ, викладеними в судовому рішенні від 14.06.2016 року по справі №21-1318а16.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 25.04.2003 року "Про практику застосування судоми законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього. Суб'єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і неслужбові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім цього, встановлено, що постачання продукції TOB «Мікас Плюс» здійснювало TOB «Біпонт», яке як встановлено судом вище, було постачальником і іншого контрагента позивача - ТОВ «Сетмаркет», при цьому господарські операції фактично не відбувалися.

Водночас суд не приймає до уваги посилання представника позивача на рішення Вищого адміністративного суду України у справі за №К/800/6200/16 від 18.05.2016 року, яке на переконання Підприємства, свідчить про реальність господарських операцій, так як останнє постановлене у спорі між іншими особами, а тому відповідно ч.1 ст.72 КАС України не може бути розглянуте судом як доказ по даній справі.

Разом з тим судом встановлено, що відповідачу при проведенні перевірки Підприємством договір купівлі-продажу товару та сертифікат якості на отриману продукцію надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ» з TOB «Мікас Плюс», оскільки податкова і видаткова накладні складені та підписані невстановленою особою, документи фінансово-господарської діяльності TOB «Мікас Плюс», звітні документи підприємства зі сплати податків не відповідають дійсності та надали невстановленим особам можливість перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій.

Також в судовому засіданні встановлено, що ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ» придбавало у ТОВ «CK «Вардат Сервіс» товарно-матеріальні цінності (арматура, балка, квадрат, кутники, лист, труба, швеллер,тощо).

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданого подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, в останньому зазначено наступний маршрут: Івано-Франківськ - Краків (Польша) - Калуш - Київ - Калуш та дописано іншою особою Київ - Луганськ, пробіг - 2452 км. Однак згідно з розрахунком відстаней між вищезгаданими населеними пунктами, пробіг автомобіля Рено АТ 8066 АН повинен би був становити близько 3758 км.

Крім цього, суд враховує, що Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області складено акт від 26.03.2014 №137/22-06/38088338 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «СК «Вардат Сервіс» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти рахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 по 28.02.2014 та податку на прибуток за період з 08.02.2012 по 31.12.2013», в якому зазначено, що відповідно до пояснень директора ТОВ «СК «Вардат Сервіс» ОСОБА_18, яке він надав в.о. начальника ОУ Ленінської ОДПІ, він ніяких господарських договорів від імені ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не укладав та не підписував, нікому не передавав таких прав, податкову звітність також не підписував, не відкривав рахунки у банках. Засновник ТОВ «СК «Вардат Сервіс» ОСОБА_19 надала в.о. начальника ОУ Ленінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області наступні пояснення (мовою оригіналу): «никакой финансово-хозяйственной деятельности ООО «Вардат Сервіс» я не вела, договора с контрагентами не подписывала, налоговую и бухгалтерскую отчетность не вела, не подписывала и не сдавала. Печать предприятия я никогда не видела. О том, что я являюсь представителем ликвидационной комиссии ООО «Вардат Сервис», мне ничего не известно, я об этом первый раз слышу. Никаких документов на это я не подписывала» (а.с. 207-2119, т.1).

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність фактичного отримання ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ» товару (металопродукції) та здійснення відвантаження товарів ТОВ «СК «Вардат Сервіс» з огляду на наступне.

Податкова та видаткова накладна підписана невстановленою особою, оскільки особа, прізвище якої значиться на податковій та видатковій накладній (ОСОБА_18, не причетна до здійснення діяльності, що підтверджується наданими директором ТОВ «СК «Вардат Сервіс» поясненнями.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу товару, укладений позивачем з ТОВ «СК «Вардат Сервіс», та сертифікат якості відсутні, що не дає можливості встановити обов'язки сторін щодо поставки товару, місця навантаження, умови поставки (склад продавця та/або покупця) та походження товару (виробника).

Крім того подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні №130414 на автомобіль Рено АТ 8066 АН та напівпричеп АТ 3978 ХХ містить недоліки, які свідчать і те, що вказаний автомобіль не перевозив вказані металовироби.

Разом з тим, судом встановлено ланцюг постачання металопродукції, а саме: від ТОВ «Біпонт» - ТОВ «СК «Вардат Сервіс» - ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ», що аналогічний ланцюгу попередніх контрагентів позивача: TOB «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет».

Водночас згідно інформації, яка міститься в звітах форми 1ДФ, за перевіряємий період, поданих ТОВ «СК «Вардат Сервіс», TOB «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет» до контролюючих органів, наймані особи не значаться.

Обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, на переконання суду, підтверджується також наступним.

Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача протягом періоду, що перевірявся податковим органом, регламентовані нормами Податкового кодексу України, яким встановлюється порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог Кодексу.

Загальні вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з системного аналізу даних норм та інших приписів податкового законодавства України, податкові наслідки будь-якої господарської операції, на відміну від цивільно-правових, повинні оцінюватись саме відповідно до їх економічного змісту, а не юридичної форми.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Необхідно зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом зазначеного вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що виконання сторонами умов вищевказаних договорів, як таких, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема платіжними дорученнями, податковими накладними та іншими первинними документами, так як останні можуть бути прийняті судом виключно у випадку реальності здійснення операцій.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Отже, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання були здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. У зв'язку з вищевикладеним, у ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «СК «Вардат сервіс».

Оцінюючи в сукупності викладене, суд дійшов висновку про неможливість проведення контрагентами господарських операцій з позивачем, а на переконання суду, надані первинні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, як такі, що складені з порушенням пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до вимог Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданої податкової накладної, сама по собі не є підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Таким чином, оскільки операції позивача із контрагентами є безтоварними, так як податковим органом не встановлено, а позивачем не підтверджено, що здійснені ними господарські операції носять реальний характер, то висновок податкового органу про завищення ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» податкового кредиту по ПДВ на суму 64 142 грн. повністю відповідає обставинам справи.

За висновком суду не підлягають до задоволення і позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення за №0001882207 від 06.04.2016 року.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1.108 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; пп.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5 ; п.138.6-138.9; пп.138.10.2 - 138.10.6; п.138.10; п.138.11; п.138.12 ст.138, п.140.1 ст.140; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення за №0001882207 в результаті чого перевіркою встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 1 578 235 грн. (а.с. 11, т.І).

Суд погоджується з такими висновками ГУ ДФС в Івано-Франківській області з огляду на наступне.

Відповідно до пояснень сторін в період, що підлягав перевірці, позивачем було укладено договори про надання маркетингових, консультаційних та посередницьких послуг зта послуг складського зберігання з приватними підприємцями ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_12

Відповідно п.1.1.2 договорів складського зберігання, укладених позивачем з ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_12 надані послуги по прийому товару на склад передбачають: зберігання товару, перевірку цілісності упакування товару, кількості, цілісності тари, жування місць, ваги; розпакування, перерахунок товару згідно товаросупровідними документами; розміщення на складі згідно з адресною системою зберігання та вимогами техніки безпеки.

Крім того, судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2012 року по 24.10.2013 року ОСОБА_6 (таб.№146), ОСОБА_7 (таб.№126) перебували у трудових відносинах з ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» (посада - укладальник-пакувальник); ОСОБА_8 протягом періоду з 04.06.2013 року по 24.10.2013 року (посада- менеджер із збуту).

Дані обставини відповідно до ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що відповідно до наданих показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нерухоме майно нежитлового призначення у власності ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 відсутнє (а.с.77-100, т.13).

Водночас відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів договорів оренди за №135-АР та №138-АР від 21.10.2013 та за №146-АР від 16.11.2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 взято в оренду в ТОВ «Адоніс проект» складські приміщення загальними площами по 200 м.кв., розташовані в будівлі №130 цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Віскозна, 17 (а.с.139-140, 169-170, 195-196, т.13).

Однак як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених в якості письмових доказів по справі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна майновий комплекс загальною площею 20 268 кв.м., складовою частиною якого є цех виробництва пінополіуретану - корпус №130, належить ТОВ «Трі Груп» (а.с.77-80, т.13).

Разом з тим, як вбачається з вищенаведеної довідки, орендовані ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 склади є цехом, тобто цілісним приміщенням. На переконання суду, здавання орендарем в оренду частини єдиного приміщення загальною площею 8 542,9 м.кв. по 200 м.кв. є значно ускладненим, недоцільним та економічно необґрунтованим.

Окрім того згідно показів свідка ОСОБА_12 останній орендував згідно укладеного з ТОВ "Адоніс" договору, складське приміщення площею близько 1 000 м.кв., що суперечить дослідженому в судовому засіданні договору оренди за №146-АР від 16.11.2013 року (а.с.195-196, т.13).

У свою чергу як вбачається з наданих відповідачем податкових розрахунків форми №1-ДФ по ФОП ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_12, в останніх у період, що підлягав перевірці, працювало в середньому по 2 особи, виконання робіт якими, зважаючи на обсяг поставленого на складське зберігання товару та об'єм наданих послуг, на переконання суду, не вбачається можливим.

При цьому в показаннях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 містяться розбіжності із фактами, встановленими відповідачем при проведенні перевірки, щодо суми отриманого ними прибутку. Так відповідно до показів вищевказаних свідків, останні по взаєморозрахунках з позивачем отримали: ОСОБА_6 - до 50 тис.грн., ОСОБА_7 - до 500 тис.грн. Проте як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено, що відповідно до умов договору за №13/15 від 18.11.2013 року Підприємством здійснювалась оплата ОСОБА_6 на загальну суму 1 137 521 грн., а договору за №13/10 від 21.10.2013 року - ОСОБА_7 на суму 1 717 061 грн. (а.с. 33, 42, т.1).

Відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 послуги по прийому товару на склад є транспортно-заготівельними витратами, що підлягають розподілу між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний період. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.

Суд також критично оцінює надання позивачу приватними підприємцями ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 маркетингових, консультаційних та посередницьких послуг.

Зокрема, як встановлено судом ПП «НВФ «ЕНЕРГОБУДМОНТАЖ» укладалися з вищевказаними особами договори від 01.04.2015 №15/м, від 01.04.2010 №16/м, від 01.04.2010 №7/м, від 01.04.2010 року №10/м, від 01.04.2010 року №9/м.

Згідно з умовами договорів Виконавці зобов'язуються надати наступні послуги: аналіз ринків для експорту трансформаторів, аналіз ринку металічних щитів; електротехнічна галузь України: вивчення кон'юнктури ринку; стан і проблеми виробництва кабельно-провідникової продукції в електротехнічній галузі; аналіз ринку виробників кабельно-провідникової продукції; розробка аналізу та ведення, формування статистики продажів товару, що поставляється компанією в роздрібну мережу магазинів з урахуванням щотижневих даних оформлених у вигляді таблиць з відомостями, які містять інформацію про кількість проданого товару і кількості залишку товару на полиці; розробка аналізу та ведення і формування залишків товару на складі компанії з урахуванням надання щотижневих даних оформлених у вигляді таблиць з відомостями, які містять інформацію про кількість відвантаженого товару і кількості залишку товару на складі компанії в розрізі кожного постачальника, який поставляє товар.

Судом встановлено, що звіт ФОП ОСОБА_9 по Договору №15/м від 01.04.2010 року на тему «Аналіз ринків для експорту трансформаторів, аналіз ринку металічних щитів», затверджений 25.12.2012 року Директором ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» ОСОБА_20, складений російською мовою, містить 86 аркушів. При цьому в своїх показах свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що рідною мовою є українська мова, а причиною написання звіту на російській мові вказав наявність загальнодоступної інформації по цій темі сама на російйській мові. Водночас як встановлено в судовому засіданні періодами, що підлягали аналізу в даній роботі були - 2006-2010 роки, при тому, що робота виконана в 2013 році. Дана обставина на переконання суду, беззаперечно свідчить про неможливість використання даного звіту в господарській діяльності Підприємства, так як на момент його написання була вже неактуальною.

Аналізуючи інший звіт ФОП ОСОБА_9 на тему «Електротехнічна галузь України: вивчення кон'юнктури ринку»», контролюючим органом за допомогою пошукової системи в загальнодоступній мережі інтернет виявлено роботу: «УДК 658.316 ОСОБА_21. аспірант. НТУ «ХПІ», Харків Електротехнічна галузь України: сучасний стан та перспективи розвитку», зміст та текст якої повністю співпадає із даним звітом ФОП ОСОБА_9

Крім того в судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_9 спеціальної освіти в електротехнічній галузі не має, з огляду на що, на переконання суду, останній не міг надавати позивачу кваліфіковану, професійну інформацію, оскільки виконання та надання такого роду послуг потребує відповідних знань, навичок та освітньо-кваліфікаційного рівня експерта.

В ході проведення перевірки за допомогою пошукової системи в загальнодоступній мережі інтернет встановлено, що зміст та текст курсової роботи: «Аналіз ринку виробників кабельно-провідникової продукції» повністю відповідає аналогічному звіту ФОП ОСОБА_10, виконаному по Договору №16/м від 01.04.2010 року.

Аналогічно податковим органом за допомогою пошукової системи в загальнодоступній мережі інтернет виявлено доповідь «Основні питання політики розвитку електроенергетичної галузі України»» (Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень у м. Дніпропетровську; Дніпропетровськ - 2011) зміст та текст якої повністю відповідає звіту ФОП ОСОБА_12 по Договору №10/м від 01.04.2010 року «Основні питання розвитку електроенергетичної галузі України»», затвердженого 17.06.2013 року Директором ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» Береговою Л.М.

Водночас, в ході проведення перевірки встановлено, що до моменту складення ФОП ОСОБА_12 звіту на тему «Аналіз стану комерційної діяльності у гіпермаркеті TOB «Епіцентр К» з метою забезпечення продажу товару ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» (Замовник) уклало з TOB «Епіцентр К» (Виконавець) Договір №562630 від 30.12.2010 р. про надання консультацій, які надаються за оплату під час/та/або до моменту реалізації товару у мережі гіпермаркетів Виконавця (п.1.4 цього Договору). Відповідно до умов Договору за №562630 від 30.12.2010 р. та актів виконаних робіт протягом періоду з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року інформація (консультації) необхідна для забезпечення продажу товарів у мережі гіпермаркетів фактично надавалася ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» саме TOB «Епіцентр К», а не ФОП ОСОБА_12

Дослідженням в судовому засіданні звіту ФОП ОСОБА_11 по Договору №7/м від 01.04.2010 року судом встановлено, що в актах здачі-приймання наданих послуг періодом, який підлягає аналізу зазначено - з 01.01.2013 по 29.04.2013. Проте у звітах Виконавцем приведена статистика продажу товару, що поставляється компанією в роздрібну мережу магазинів та щотижневі дані, які містять інформацію про кількість відвантаженого товару в розрізі окремих постачальників за період 2010-2011 роки (потижнево) та 1-19 тижні 2012 року. Тобто ОСОБА_11 проведено роботу та збір інформації за період, інший ніж зазначений в актах прийому-передачі, при цьому дана інформація не могла бути актуальною для позивача враховуючи періоди досліджень. Крім того, відсутні відомості щодо залишку товару на складі компанії в розрізі кожного постачальника, який поставляє товар, та залишку товару на полиці в роздрібній мережі гіпермаркетів TOB «Епіцентр К». Одночасно в поданій податковій декларації платника єдиного податку за 2 квартал 2013 року, що досліджена судом в якості письмового доказу по справі, ОСОБА_11 не відображено отримані від позивача, як оплата за виконані послуги, кошти в сумі 285 225,7 грн.

Водночас на виконання ФОП ОСОБА_8 Договору №9/м від 01.04.2010 року останнім підготовлено звіт на тему «Аналітичний обзор компанії «Siemens A.G.», зміст якого, як встановлено податковим органом в ході проведення перевірки, повністю відповідає курсовій роботі "Стратегия развития компании на примере компании "Siemens".

У звіті «Вивчення стимулювання ринку попиту та рекомендації щодо збільшення продажу в умовах падіння ринку» Виконавцем не приведено жодних розрахунків, висновків та рекомендацій, аналізу, тощо, котрі мали б прикладний характер та сприяли вирішенню конкретних практичних завдань щодо стимулювання збуту товарів підприємства.

В ході проведення перевірки за допомогою пошукової системи в загальнодоступній мережі інтернет виявлено курсову роботу на тему «Формирование гибкой организационной структуры управления предприятия электротехнической промышленности (на материалах ОАО «Рудоавтоматика»)», яка розміщена на http://www.allbest.ru/, зміст та текст якої повністю відповідає звіту ФОП ОСОБА_22 на тему «Аналіз ринку електротехнічної продукції Росії». Даний звіт викладений російською мовою на 14-ти аркушах, не поділений на розділи, не містить висновків та рекомендацій.

Аналогічно звіт по Договору №9/м від 01.04.2010 «Огляд ринків формату D. І. У. України, країн СНД і Європи», викладений російською мовою на 30-ти сторінках, не поділений на розділи, та повністю відповідає інформації, розміщеній на сайті компанії ПАТ «ІНЕКО» «Посткризисный обзор развития рынка D. І. У.».

Крім того на виконання договору від 01.04.2010 року підписано та затверджено різними датами - 29.12.2012 та 30.08.2013 два ідентичні звіти на тему "Аналіз ринку електротехнічної продукції Росії", оплата за які проведена на суми 1 426 594 грн. та 917 000 грн. відповідно.

Враховуючи наведене, перевіркою зроблено висновки, що звіти ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 не є результатом особистої роботи даних осіб, не містять інформації (аналізу, висновків, рекомендацій, тощо), котра забезпечуватиме функціонування Замовника в межах його господарської діяльності, а також, що укладені платником податку з вищезазначеними фізичними особами-підприємцями договори не відповідають статті 632 Цивільного кодексу України, оскільки в них не зазначена вартість тих послуг, що зобов'язується надавати Виконавець.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновком податкового органу стосовно завищення ПП «НВФ «Енергобудмонтаж» сум витрат, пов'язаних з наданням маркетингових, консультаційних, посередницьких послуг і послуг складського зберігання, та протиправного збільшення за рахунок цього розміру валових витрат.

Одночасно так як господарські операції з ТОВ «Мікас Плюс» визнані судом безтоварними та такими, що не мають реального характеру, то завищення сум витрат позивача за рахунок віднесення до їх складу операцій з вищевказаним контрагентом, є на переконання суду, безпідставним.

Крім того відповідно до пп.14.1.108 п. 14.1 ст. 14 маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Тобто, за своїм змістом маркетингова послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Так як чинним законодавством не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення понесених підприємством витрат на оплату маркетингових послуг до складу валових як і в інших господарських операціях для можливості їх врахування визначальним є економічна обґрунтованість, спрямованість на збільшення доходу та правильне оформлення первинних документів, якими є договори про надання послуг, акти приймання-передачі.

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для віднесення їх до валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому суд залишає без уваги посилання представника позивача на те, що придбання маркетингових послуг було спрямоване на обслуговування господарської діяльності підприємства, а результат використання в господарській діяльності отриманих послуг носить в основному оціночний характер, так як в данному випадку судом не встановлено реальності надання маркетингових послуг, а тому досліджувати їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю не має необхідності.

Крім того відповідно до пункту 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, штрафні санкції в розмірі 207 074 грн. з податку на прибуток приватних підприємств та 33 973 грн. по податку на додану вартість до позивача застосовані правомірно, на підставі та у розмірі, визначеному чиним законодавством України.

Одночасно суд не приймає до уваги надані позивачем договори та докази перерахування коштів зазначених вище контрагентам з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України викладений у постанові, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так відповідно до висновку ВСУ, викладеного в постанові суду по справі №21-1440а16 від 06.12.2016 року, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

При цьому недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що в спірних правовідносинах завищення суми бюджетного відшкодування дійсно мало місце внаслідок невірного визначення позивачем податкового кредиту по ПДВ та включення до валових витрат господарських оперецій, які не мали товарного характеру, тому оскаржуванні рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, відповідають дійсним обставинам справи, є повністю підставними та не можуть бути визнані недійсними.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі пп.14.1.108 п.14.1 ст.14, п.123.1 ст.123, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 06.02.2017 року.