Постанова № 64558441, 01.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Житомир справа № 806/756/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попової О. Г., суддів: Семенюка М.М., Нагірняка М.Ф.,

секретар судового засідання Ясинська К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ у Житомирській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними і скасування наказів №48 о/с від 16.01.2015 р. та №17 о/с від 26.01.2015 р., поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62"а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- визнати нечинним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62"а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- визнати нечинним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26.01.2015 №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62"а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України видати наказ про поновлення капітана міліції ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ з 26.01.2015;

- стягнути у Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Житомирській на користь ОСОБА_3 за весь час вимушеного прогулу 26.01.2015 по день фактичного поновлення в органах внутрішніх прав України;

- рішення в частині поновлення капітана міліції ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ України з 26.01.2015 на раніше займаній посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з серпня 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. З 18.04.2014 по 26.01.2015 перебував на посаді заступника начальника відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області. Наказом УМВС в Житомирській області №17 о/с "По особовому складу" позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та згідно з пунктом 62"а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Позивач вказує, що відповідно до змісту оскаржуваного наказу, підставою для звільнення став наказ МВС України від 16.01.2015 №48 о/с "По особовому складу", з яким його ніхто не ознайомлював. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки даними наказами позивача було звільнено зі служби, однак, як зазначає позивач, попередньо його не було звільнено з посади. Вказує на пропуск строків для звільнення, передбачених положеннями Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII. Також зазначає, що МВС України відповідно до норм чинного законодавства не має повноважень щодо звільнення або ініціювання питання про звільнення позивача. Підкреслює, що службове розслідування щодо нього не проводилося.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та уточнених позовних вимогах.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце проведення слухання був повідомлений належним чином.

Представник відповідачів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Житомирській області проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що звільнення позивача відбулося на підставі матеріалів, що були надані ДДАІ МВС України та Управлінням Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області за вказівками Міністерства внутрішніх справ України про проведення перевірки законності дій працівників Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України під час складання адміністративних матеріалів в період з 25.11.2013 року по 20.02.2014 року відносно учасників громадського об'єднання (руху) "Автомайдан" - перевіркою було встановлено, що позивач в січні 2014 року склав адміністративний протокол відносно члена ГО "Автомайдан" ОСОБА_6

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з серпня 2000 року ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах (а.с.14-15).

З 18 квітня 2014 року до 26 січня 2015 року працював на посаді заступника начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичів та Бердичівського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області (а.с.15).

Встановлено, що до УДАІ УМВС України в Житомирській області 03 січня 2014 року з УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали щодо скоєння 29 грудня 2013 року водіями конкретних транспортних засобів, які зареєстровані на території Житомирської області, порушення вимог Правил дорожнього руху. Вимагалося до 15 січня 2014 року встановити осіб, які керували цими транспортними засобами, скласти відносно них протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у подальшому направити ці матеріали до суду для розгляду та прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с. 24).

У додаток до вказаних матеріалів був долучений "Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР", який 5 січня 2014 року направлений засобами електронного зв'язку з Департаменту ДАІ МВС України на адресу УДАІ УМВС України в Житомирській області. Вказаним документом був передбачений чіткий порядок дій працівників підрозділів державтоінспекції при отриманні матеріалів адміністративного провадження щодо складання відповідних протоколів та їх направлення до суду для притягнення винних осіб до відповідальності (а.с.22-23).

За результатами розгляду вказаних матеріалів ОСОБА_3, на підставі рапорту працівника УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 30.12.2013, 06 січня 2014 року складено протокол про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, в якому визначені порушення громадянином ОСОБА_6 вимог пункту 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративні матеріали спрямовані до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області для розгляду по суті (а.с. 27).

Судом встановлено, що ОСОБА_6, відносно якого позивач склав протокол про адміністративне правопорушення від 06 січня 2014 року, не був притягнутий до адміністративної відповідальності. Так, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.02.2014 по справі №274/87/14-п провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення адміністративного правопорушення ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрите у зв'язку із відсутністю події та складу правопорушення. (а.с. 28 та зворот).

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 16.01.2015 року № 48, відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та згідно з п. 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу, крім інших, капітана міліції ОСОБА_3 заступника начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (а.с. 19 та зворот).

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26.01.2015 року № 17 о/с "Про оголошення наказу МВС від 16.01.2015 року № 48 о/с" відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та згідно з п. 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу, крім інших, капітана міліції ОСОБА_3 заступника начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (а.с. 20).

У судовому засіданні з'ясовано, що фактичною підставою для звільнення позивача слугувало те, що за наслідками проведеної УДАІ УМВС України в Житомирській області перевірки законності дій працівників Державної автомобільної інспекції МВС України під час складання адміністративних матеріалів у період з 25 листопада 2013 року до 20 лютого 2014 року відносно учасників громадського об'єднання (руху) "Автомайдан" встановлено, що ОСОБА_8 06 січня 2014 року склав адміністративний протокол АБ2 №045094, відносно члена ГО "Автомайдан" ОСОБА_6 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який містив недостовірні відомості про порушення вказаною особою правил дорожнього руху (а.с.27).

За наведених обставин МВС України дійшло висновку про проведення люстрації відносно позивача за критерієм, наведеним у пункті 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Стосовно доводів позивача про визнання протиправними дій МВС України суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування зазначеної вимоги посилається на те, що Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб з посад, не віднесених до додатку №2 до наказу МВС України від 30 червня 2011 року №378 "Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ", у якому міститься перелік категорій працівників органів внутрішніх справ які підлягають звільненню міністром внутрішніх справ України. Суд погоджується із доводами позивача та приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині визнання неправомірними дій МВС України щодо прийняття спірного наказу у частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.

Стосовно позовної вимоги про визнання нечинним та скасування наказу МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с та наказу УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ з посади інспектора з організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктом 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені у Законі України від 16 вересня 2014 року №1682-VII, який набрав чинності з 16 жовтня 2014 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №1682-VII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України №1682-VII очищення влади (люстрація), - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України №1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_9, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації) наведено у статті 2 Закону України №1682-VII.

Частиною 3 статті 1 Закону України №1682-VII встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України №1682-VII заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України від 29 січня 2014 року №737-VII "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань", Закону України від 21 лютого 2014 року №743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України".

Статтею 4 Закону України від 21 лютого 2014 року №743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" (далі - Закон України №743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України №743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону України №743-VII).

Аналогічні норми містили положення Закону України від 29 січня 2014 року №737-VII "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" (далі - Закон України №737-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом України №1682-VII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин: така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту; участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена; учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону України №743-VII та Закону України №737-VII; звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами України №743-VII та №737-VII.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані у складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_6

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами - МВС України та УМВС України в Житомирській області при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону України №1682-VII та звільнено позивача із займаної посади.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 5 Закону України №1682-VII передбачає проведення перевірки наявності заборон за цим законом.

Звільнення проводиться за наслідками висновку такої перевірки (частина 14 статті 5 Закону України №1682-VII).

Єдиним виключенням є пункт 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №1682-VII яким встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Особи за зазначеними критеріями звільняються без проведення перевірки. Позивача звільнено за іншими критеріями, ніж передбачені частиною 1 статті 3 Закону України №1682-VII.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ, на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України №1682-VII без проведення перевірки передбаченої цим законом.

Проте, Закон України №1682-VII передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки за частиною 1 статті 3 цього Закону, отже не було дотримано процедуру звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки стосовно ОСОБА_3, відповідно до Закону України №1682-VII, не було проведено перевірку та звільнено з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством.

Враховуючи наведене, звільнення позивача на підставі пункту 10.частини 2 статті 3 Закону України №1682-VII не може вважатися правомірним, у зв'язку з порушенням порядку звільнення.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, у тому числі, на підставі пунктів 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення №114) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення №114).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України 20 грудня 1991 року №565-XII "Про міліцію" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №565-XII) та Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктами 66 і 67 Положення №114 передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Проаналізувавши зазначені норми матеріально права, суд дійшов висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6, не містить ознак такого проступку, а підпадають під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту.

Стосовно доводів представника УМВС України в Житомирській області щодо винесення Бердичівською міжрайонною прокуратурою подання про усунення порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.03.2014 за фактом складання адміністративних протоколів, в яких містились недостовірні відомості, суд зазначає, що службове розслідування щодо позивача не проводилося та до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 не притягався.

З огляду на наведене, суд вважає, що наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ з посади заступника начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України ''Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктом 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу та виданий на його виконання наказ УМВС України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позов у цій частині - задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання МВС України поновити капітана міліції ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ України з 26 січня 2015 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 24 Положення №114 (зі змінами та доповненнями) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Отже, ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області з 26 січня 2015 року, а позов у цій частині до задоволення.

Суд бере до уваги ту обставину, що УДАІ УМВС України у Житомирській області з 10 грудня 2015 року перебуває у стані припинення, проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи УДАІ УМВС України у Житомирській області не внесено.

Стосовно позовної вимоги про стягнення у солідарному порядку з МВС України, УМВС України в Житомирській області та УДАІ УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_3, середньоденного грошового забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 26 січня 2015 року по день прийняття постанови судом з розрахунку 137 грн. 98 коп. за кожен день, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та наказ МВС України від 31 грудня 2007 року №499, яким затверджено Інструкцію про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою № 6/31 від 23 лютого 2015 року розмір середньо місячного грошового забезпечення позивача на день звільнення (26 січня 2015 року) становив 4208 грн. 53 коп. (а.с. 21). З урахуванням кількості календарних днів вимушеного прогулу за період з 26 січня 2015 року до 01 лютого 2017 року - 737 дні, розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить (737 х 137 грн. 98 коп.) 101691 грн. 26 коп.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 84,158-163, 167, 264 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктами 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26 січня 2015 року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та згідно з пунктами 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Поновити ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ України з 26 січня 2015 року на посаді заступника начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Бердичева та Бердичівського району, підпорядкованого Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 101691 грн. 26 коп. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2015 року до 01 лютого 2017 року.

Постанову суду допустити до негайного виконання в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Суддя М.М. Семенюк

Суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 06 лютого 2017 р.