Постанова № 64558422, 25.01.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м.Житомир справа № 806/2420/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 27.10.2016 р. №52076352, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій неправомірними, скасування постанови від 27.10.2016 р. №52076352, зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позову позивач зазначив, що державним виконавцем 27.10.2016 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52076352 з мотивуванням, що рішення суду виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом. Позивач вважає таке твердження відповідача безпідставним, а тому просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у безпідставному закінченні виконавчого провадження, скасувати постанову від 27.10.2016 р. про закінчення виконавчого провадження №52076352 та зобов'язати здійснити примусове виконання виконавчого листа від 05.08.2016 №467.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Третя особа Міністерство оборони України направив на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №806/318/16, зміненою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №806/318/16, та залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 у справі К/800/16950/16, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи Позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 22.04.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

З метою примусового виконання вказаної постанови Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 05.08.2016 №467, який позивачем разом із оригіналом постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №806/318/16 було пред'явлено для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

01.09.2016 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52076352.

27.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52076352.

Підставою для закінчення виконавчого провадження №52076352 стала позиція державного виконавця, що рішення суду виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" ( у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом.

Слід відмітити, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №806/318/16, зміненою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №806/318/16, та залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 у справі К/800/16950/16, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи Позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 22.04.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.

Постановою у справі №806/318/16, констатовано, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Крім того, вказано, що позивачем було подано Міністерству оброни України повний пакет документів, достатній для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі, загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) передбачено, що Боржник впродовж 1 місяця з моменту надходження заяви та документів Позивача має прийняти одне з двох рішень - про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

15.09.2016 на засіданні комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийнято рішення оформлене протоколом від 12.08.2016 №65.- про повернення заяви про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів на доопрацювання.

Суд вважає за необхідне вказати, що повернення документів на доопрацювання не є прийняттям відповідного рішення у розумінні п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі, загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Зважаючи на наведене, суд погоджується з позицією позивача, що при прийнятті рішення державним виконавцем не взято до уваги ні зміст виконавчого документа, ні зміст судового рішення, документи позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розумінні Порядку №975 Міністерством оборони України не розглянуті, рішення відповідно до Порядку №975 - про виплату або про відмову у виплаті - не прийнято, а тому при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв передчасно та виніс її безпідставно.

З огляду на викладенні обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позов в частині скасування постанови від 27.10.2016 р. про закінчення виконавчого провадження №52076352 є обґрунтованим та його слід задовольнити.

Проте, то суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій державного виконавця, які полягають у безпідставному закінченні виконавчого провадження, оскільки дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження передбачені нормами Закону України "Про виконавче провадження" та відносяться до його прямих, безпосередніх обов'язків.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання здійснити примусове виконання виконавчого листа від 05.08.2016 №467, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Слід відмітити, щодо примусового виконання рішень суду регулюється Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом та регулює примусове виконання рішень, яке покладається на виконавчу службу, а тому компетенція суду в цьому випадку не поширюється.

Як вбачається зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити примусове виконання виконавчого листа від 05.08.2016 №467 виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.10.2016 №52076352 та скасувати її.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 01 лютого 2017 р.