Постанова № 64558248, 02.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р. Справа №805/5008/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молочної І.С.

за участю секретаря судового засідання Зими М.О.

за участю

позивача - не з'явився

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним рішення та скасування постанови про арешт майна боржника, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач) з урахуванням заяви від 02.02.2017 року просив:

скасувати постанову Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Бєлова Д.М. від 28.05.2015 року щодо накладення арешту на все майно, що належить на праві власності боржникові ОСОБА_1

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що в грудні 2016 року дізнався про наявність накладеного відділом Державної виконавчої служби арешту на все його рухоме та нерухоме майно на підставі виконавчого листа № 2а/0570/16450/2011, виданого 06.10.2011 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 19674,00 грн., у межах суми боргу. Ні про існування постанови суду про стягнення суми боргу, ні про відкриття відділом Державної виконавчої служби виконавчого провадження та накладення арешту на майно не знав. Вважає, що при винесенні постанови державним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на майно, а розмір стягуваної суми є неспівмірним із накладенням арешту на все майно боржника.

В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились. Разом з тим, представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Відповідач, явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи. Засобами електронного зв'язку надав суду заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі його представника.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою від 17.01.2017 року та 25.01.2017 року витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2а/0570/16450/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06.10.2011 року, докази направлення позивачу постанови про арешт майна боржника (витяг з журналу вихідної кореспонденції за спірний період).

Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що на час розгляду справи, витребувані документи до суду не надходили, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні у Краматорському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/16450/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 06.10.2011 року, щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 19674 грн.

Постановою державного виконавця від 28.05.2015 року ВП № 32208952 в рамках даного виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу на праві приватної власності належить:

квартира загальною площею 45,3 кв. м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 42100,00 грн., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.1998 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.09.2014 року;

житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 573467,00 грн., що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та договором купівлі-продажу Серія НВ №0683572 від 11.03.1998 року;

земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0510 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 від 25.05.2005 року.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Положеннями статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Позивач зазначає, що про спірне рішення дізнався в грудні 2016 року. Копію постанови про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 28.05.2015 року отримав 15.12.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем позов подано 19.12.2016 року.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року та 25.01.2017 року витребувано справи виконавчого провадження, журнали вихідної кореспонденції відповідача. Проте відповідачем вимоги ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не надав, в запереченнях на позовну заяву ставлення до питання дотримання позивачем строку звернення до суду не висвітив.

Оскільки позивач зазначає, що про оскаржуване рішення дізнався 15.12.2016 року, відповідач доказів на спростування такого твердження не надав, а позов подано до адміністративного суду 19.12.2016 року, у суду є всі підстави вважати про дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого положеннями статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (Далі -Закон № 606-XIV), в редакції, що діяла на момент прийняття постанови, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, ч. 5, ч. 6 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках. При цьому, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно зі ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення.

Відповідно до ст. 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 вказаного Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 52 цього Закону встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і складах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Тобто, арешт майна боржника є складовою етапу реалізації звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 58 Закону № 606-ХІV врегулювано питання визначення вартості та оцінки майна боржника.

Таким чином, згідно вказаних норм, боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Крім того, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, оскаржуваною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2015 року ВП № 32208952, засвідчену державним виконавцем Бєловим Д.М., накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. Відтак є всі підстави вважати, що спірна постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача як сторони виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, а не на його частину у розмірі суми стягнення.

Вказаний висновок суду обумовлений тим, що, по-перше, відповідачем, не надано суду доказів перевірки та виявлення наявності/відсутності коштів у боржника, що є першочерговою дією суб'єкта владних повноважень при вжитті заходів по примусовому виконанню рішень. По-друге, відповідачем при прийнятті спірного рішення не враховано вартість всього майна боржника, в той час як арешт накладається на майно боржника в межах суми стягнення з врахуванням витрат на вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, посилання відповідача в запереченні на ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу накладення арешту на все майно, суд вважає необґрунтованим, оскільки дана стаття визначає загальний перелік обов'язків та прав державного службовця, а детальний порядок накладення арешту на майно врегульовано № 606-ХІV.

При вирішенні даного спору суд додатково враховує наступне.

Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Інструкції основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення.

Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов'язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.

Ведення Єдиного реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації здійснюються відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за № 388/7709 (із змінами).

Пунктом 5.2. Положення передбачено, що право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь.

Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру.

З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

Суд констатує, що згідно перевірки даних автоматизованої системи Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, виконавче провадження, за яким боржником є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), в рамках якого накладався арешт згідно постанови від 28.05.2015 року ВП № 32208952 на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику інформації не знайдено.

Крім цього, також відсутні відомості у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна суб'єкта ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) стосовно заборони на відчуження майна на підставі оскаржуваної постанови.

Однак, на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 78718070 від 24.01.2017 року, суд встановив, що позивачу на праві приватної спільної часткової власності належить ? частки квартири загальною площею 45,3 кв. м, житловою площею 27 кв. м. за адресою АДРЕСА_1. Приватним нотаріусом Басенко К.М. 21.11.2012 року внесено запис про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7119679) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33107647, виданого 26.06.2012 року Відділом державної виконавчої служби Краматорського управління юстиції Чернишевою Я.В.

Крім того, 09.08.2005 року приватним нотаріусом Басенко К.М. на підставі ухвали суду м. Краматорська від 05.11.2003 року (Литовка В.В.) внесено запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 7119597).

На підставі договору купівлі-продажу НВ 0683572 від 11.03.1998 року ОСОБА_1 належить будинок загальною площею 157,6 кв. м., житловою площею 78,4 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_2. На підставі договору іпотеки, № 3847, від 29.06.2010 року засвідченим приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйовою С.С. 29.06.2010 року зареєстрована заборона на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер обтяження 9983604) та на зазначений будинок (реєстраційний номер обтяження 9983607).

Крім того, 21.11.2012 року внесено запис про арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 13274119) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33107647, виданого 26.06.2012 року Відділом державної виконавчої служби Краматорського управління юстиції Чернишевою Я.В.

З відомостей з Державного реєстру іпотек вбачається, що на підставі Договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки №28640-80, 4963, 02.09.2010, приватним нотаріусом Соловйовою С.С. внесено запис про тип обтяження: іпотека, на об'єкт: жилий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження 9983608)

Тобто вказана інформація свідчить про те, що накладення арешту на майно позивача відбулося на підставі інших документів, в той час як оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2015 року фактично реалізована не була.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З наданих відповідачем заперечень не вбачається, які саме дії вчинялися при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а/0570/16450/2011, виданого 06.10.2011 року, також відповідачем до суду не надано матеріалів виконавчого провадження по даній справі. Отже, суд не має можливості встановити, які дії вчинялися відповідачем під час та після винесення постанови про арешт майна боржника від 28.05.2015 року, чи було закінчено виконавче провадження.

Таким чином, відповідачем у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надані суду належні та допустимі докази, які підтверджують виконання останнім своїх обов'язків щодо здійснення всіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій з метою своєчасного та повного виконання рішення.

Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки спірним рішенням накладено арешт на все майно боржника, а не на його частину в межах суми стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 71, 86, 158-163, 167, 186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про арешт майна боржника - задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Бєлова Д.М. від 28.05.2015 року щодо накладення арешту на все майно, що належить на праві власності боржникові ОСОБА_1

Стягнути з Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34991191) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02 лютого 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Молочна І. С.