Ухвала суду № 64558240, 02.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

02 лютого 2017 р. справа № 804/794/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень, та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

30 січня 2017 року до суду надійшов зазначений колективний позов, в якому позивачі просять суд визнати протиправними рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо ненадання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 02.08.2016 року, а також зобов'язати відповідача надати їм дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Новоолександрійвської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам статті 106 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Наведені вимоги закону позивачами не виконано.

Зокрема, з тексту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин є рішення відповідача, прийняті окремо щодо кожного з позивачів за заявленими ними (кожним окремо) клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Новоолександрівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Крім того, позивачами заявлено вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути подані ними клопотання та надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення кожному з них у власність окремої земельної ділянки.

Отже, подана заявниками колективна позовна заява стосується однорідних по своїй суті правовідносин, але містить різні позовні вимоги, кожна з яких пов'язана з публічно-правовим спором між окремою фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, тобто, є багатопредметною.

Таким чином, суд не знаходить підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного колективного позову, зважаючи на відсутність єдиного предмету спору у справі.

У зв'язку з викладеним, позивачам (кожному окремо) необхідно усунути зазначені порушення шляхом звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з окремими позовними заявами, предметом кожної з яких буде виступати спір між окремою фізичною особою як позивачем, та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як відповідачем, з питань відведення окремої земельної ділянки у власність кожного з них.

Крім того, частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 р., який набрав чинності з 01.01.2017 р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-19, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 1 600 гривень.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.), визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачі (кожний в своїй частині) у поданій до суду позовній заяві об'єднали три позовні вимоги немайнового характеру.

При цьому, суд враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками згідно з вказаним положенням є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання рішення протиправним може бути окремим способом захисту порушеного права.

З формулювання позовних вимог, застосованого в резолютивній частині позовної заяви, суд вбачає, що кожна із заявлених вимог немайнового характеру є окремим способом захисту права позивача (кожного окремо), а тому підстав вважати заявлені позовні вимоги як одну вимогу немайнового характеру, суд не знаходить.

Отже, позивачам (кожному окремо) необхідно сплатити на реквізити суду (одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір в розмірі 1 920 грн. (640х3) з кожної заявленої позовної вимоги немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - залишити без руху.

Позивачам надати строк до 28 лютого 2017 р. для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: надання позовних заяв окремо від імені кожного з позивачів, з урахуванням зауважень, зазначених в цій ухвалі; надання оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 1 920 грн. із заявлених позивачами немайнових вимог на реквізити суду, зазначені в ухвалі (кожному з позивачів окремо по своїй позовній заяві).

Роз'яснити позивачам, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. В. Чорна