Ухвала суду № 64557996, 02.02.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 675/83/16-ц

Провадження № 22-ц/792/48/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Пастощука М.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря - Лапка Ю.В.,

з участю: представника позивача - Савіцької І.Б.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 5 травня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства «Острозьке лісове господарство» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а:

13 січня 2016 року Державне підприємство «Острозьке лісове господарство» (ДП «Острозьке лісове господарство») звернулось до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначило, що 24 листопада 2014 року між підприємством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 24/11/14 про надання послуг на строк до 31 грудня 2015 року.

Згідно даного договору підприємство зобов'язалось передати дрова колоті природної вологості, а ОСОБА_2 - прийняти та виконати роботу по їх сушці до 20-22 % вологості, а за результатами сушки повернути на основі акту переробки деревини з врахуванням коефіцієнту 0,9 %.

Загальна кількість таких дров визначається товарно-транспортними накладними та/або актом приймання давальницької сировини.

Передача дров здійснюється підприємством власними транспортом та силами на склад відповідача, який здійснює розвантаження, а потім навантаження уже висушених дров.

ДП «Острозьке лісове господарство» сплачує на рахунок ОСОБА_2 кошти згідно актів виконаних робіт протягом двадцяти днів після отримання висушених колотих дров та після виставленого для сплати рахунку за виконану роботу.

У випадку порушення зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Згідно з п. 4.3. договору відповідач зобов'язався у випадку нанесення шкоди підприємству провести протягом трьох днів з моменту направлення претензії її повне відшкодування. Шкодою у даному випадку слід розуміти псування колотих дров, їх втрата, продаж третім особам та інші випадки, що стосуються втрати переданих дров для сушки. У разі затримки надання відповідачем дров або надання не в повному обсязі, у стані непридатному для використання, останній сплачує неустойку у розмірі 1000 грн. за 1 куб.м., що рівноцінно їх вартості.

________________

Доповідач у першій інстанції Демчук П.В. Провадження № 22-ц/792/48/17

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 19, 24

Станом на 4 грудня 2014 року ДП «Острозьке лісове господарство» поставило ОСОБА_2 89,6 куб.м. колотих дров для сушки.

Останній сушку дров не здійснив, дрова не повернув, актів виконаних робіт не надав, рахунку для сплати коштів за послуги не виставив, будь-яких претензій щодо обов'язків підприємства не висував.

З метою досудового врегулювання спору, підприємство зверталось до відповідача з претензією № 48 від 9 лютого 2015 року, яку він отримав 18 лютого 2015 року, повторною вимогою № 187 від 18 травня 2015 року, яка отримана ним 25 травня 2015 року. Однак, на вказані листи ОСОБА_2 не відреагував.

Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому 89 600 грн.

А тому, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ДП «Острозьке лісове господарство» 89 600 грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 5 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП «Острозьке лісове господарство» заборгованість за договором № 24/11/14 про надання послуг від 24 листопада 2014 року у розмірі 89 600 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Непогоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Рішення вважає незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір № 24/11/14 про надання послуг від 24 листопада 2014 року складається з двох аркушів, один з яких не підписаний сторонами, та не зазначено про кількість аркушів та примірників. Про відсутність вказаного договору свідчить претензія ДП «Острозьке лісове господарство» № 48 від 9 лютого 2015 року, у якій зазначено, що договір не підписаний, а лише укладено усний.

Відсутні докази на підтвердження того, що підприємство оплатило послуги сушки дров.

Не враховано, що він, як фізична особа-підприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи, у зв'язку з чим немає бухгалтерських документів, які б підтвердили повернення висушених дров підприємству. Відвантаження дров останньому можна прослідкувати через документи, які були надані на митницю та через документи бухгалтерського обліку про кількість проданих сухих дров, оскільки дрова, що передавались на сушку, були пронумеровані та промарковані.

Вважає, що акти приймання давальницької сировини, які суд взяв до уваги, є неналежними доказами отримання дров, оскільки такі не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» через відсутність у них його підпису.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені. Відповідач пояснив, що не підписував договору з позивачем, а тому на ньому не лежить обов'язок сплати пені за його невиконання. Однак, підтвердив, що акти приймання давальницької деревини та товарно-транспортні накладні, наявні у матеріалах справи, підписані ним.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її незаконною та необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що 24 листопада 2014 року між ДП «Острозьке лісове господарство» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір № 24/11/14 про надання послуг (а.с. 5, 153-154).

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник передає дрова колоті природної вологості, а Виконавець приймає та зобов'язується виконати роботу по сушці дров колотих. Загальна кількість дров колотих визначається товарно-транспортними накладними та (або) актом приймання давальницької сировини.

У п. 1.3. сторони передбачили, що виконавець здійснює роботу по сушці дров до 20-22 % вологості та за результатами сушки повертає дрова Замовнику на основі акту переробки деревини з врахуванням коефіцієнту 0,9 %.

Пунктом п. 4.8 договору встановлена відповідальність сторін. Зокрема, передбачено, що у разі затримки надання Виконавцем дров колотих або надання їх в неповному обсязі, надання дров колотих у стані не придатному для їх використання, тощо, Виконавець сплачує неустойку у розмірі - 1000 грн. за 1 м.куб. Така неустойка рівноцінна вартості дров колотих за 1 м.куб., відповідно до якої Замовник здійснює свою діяльність.

З актів приймання давальницької деревини та товарно-транспортних накладних вбачається, що на підставі договору про надання послуг № 24/11/14 від 24.11.2014 року ФОП ОСОБА_2 прийняв на сушку дрова паливні колоті природної вологості L3.0-0.33 м ширина розколу 8-16 см в піддонах з обрешіткою (68 %) 24.11.2014 року - 21,312 м.куб; 03.12.2014 року - 23,488 м.куб; 03.12.2014 року - 22,4 м.куб, 04.12.2014 року - 22,4 м.куб., а всього 89,6 м.куб. (а.с. 6-13).

Натомість, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення позивачу висушених дров.

ДП «Острозьке лісове господарство» 9 лютого 2015 року з претензією, а 18 травня 2015 року з вимогою зверталось до відповідача та просило повернути давальницьку сировину (а.с. 14, 15). Однак, такі прохання виконанні не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З урахуванням вказаних обставин справи та вимог закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг № 24/11/14 від 24 листопада 2014 року, оскільки не повернув 89,6 м.куб. висушених дров позивачу, а отже відповідно до умов п. 4.8 угоди з нього підлягає стягненню неустойка у розмірі 1 000 грн. за 1 м.куб., а всього 89 600 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання послуг, на підставі якого суд стягнув кошти, має два аркуші, перший з яких не підписаний, а також пояснення відповідача про те, що на договорі міститься не його підпис, апеляційний суд до уваги не бере з наступних підстав.

Нормами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, що передбачає: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували визнання у встановленому законом порядку недійсним договору про надання послуг від 24 листопада 2014 року, укладеного між сторонами, в тому числі, і з підстав відсутності волевиявлення відповідача на його укладення. Окрім того, відсутні докази і розірвання такого договору чи визнання його припиненим. Отже, він є чинним, дійсним та підлягає виконанню.

Разом з тим, другий аркуш договору, на якому розміщений текст п. 4.8. угоди про відповідальність сторін у виді стягнення неустойки, містить підписи обох сторін договору.

Твердження апелянта про те, що він, як фізична особа-підприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи, у зв'язку з чим немає бухгалтерських документів, які б підтвердили повернення висушених дров підприємству, і їх відвантаження можна прослідкувати лише через документи, які були надані на митницю, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом двічі оголошувалась перерва у судовому засіданні для надання можливості відповідачу надати докази на підтвердження вищевказаних тверджень та повернення висушених дров позивачу. Натомість, такі надані не були.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 5 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова