Рішення № 64554464, 02.02.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4611/16-ц

2/310/121/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2017 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого судді Троценко Т. А.

При секретарі: Корнієнко М. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно транспортного обладнання» до ОСОБА_1 В»ячеславовича, ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та стягнення заборгованості,

Встановив:

ПАТ «Бердянський завод підйомно транспортного обладнання» звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив і вказав, що підприємству на праві власності належить гуртожиток по вул. Горького, 7 в м. Бердянську Запорізької області.

21. 05. 2006 року керівником підприємства ОСОБА_1 було видано ордер № 28 на зайняття житлової площі у кв. № 10 вказаного гуртожитку загальною площею 99,3 кв. м. Сігнаєвському Владиславу В»ячеславовичу.

Відповідач знявся з реєстрації у АДРЕСА_1 і 25. 05. 2006 року зареєструвався у гуртожитку, при цьому у трудових відносинах з підприємством не перебував, заяву про надання йому жилої площі у гуртожитку не подавав.

Лише 14. 08. 2007 року відповідача було прийнято на роботу у ПАТ «БОЗПТО» адміністратором комп»ютерних систем стром до 31. 01. 2012 року, коли його звільнено у звязку із закінченням строку трудового договору.

З травня 2006 року по теперішній час ОСОБА_1 жодного дня у гуртожитку не проживав.

Вказана кімната надана відповідачу з перевищенням норми жилої площі, оскільки на час надання йому кімнати відповідач не був одруженим, дітей не мав, проте отримав квартиру площею 99,3 кв. м.. яка складалася з чотирьох окремих кімнат, холу та побутових приміщень.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 на момент надання йому жилої площі в гуртожитку не був працівником заводу, отримав ордер без законних підстав, жодного дня в гуртожитку не проживав, але і після припинення трудових відносин з підприємством з реєстраційного обліку не знявся.

12. 08. 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію у гуртожитку його дружини ОСОБА_2, і 15. 08. 2014 року їй було видано ордер на вселення у кв. № 10 та здійснено реєстрацію по вул. Горького, 7 в м. Бердянську Запорізької області.

За заявою ОСОБА_2 в гуртожитку було також зареєстровано і її неповнолітню дитину ОСОБА_4, 08. 11. ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи, що відповідачі жодного дня у кв. № 10 гуртожитку по вул. Горького, 7 в м. Бердянську не проживали, позивач просить визнати їх такими, що втратили право користування жилою площею.

Відповідачі ніколи не здійснювали оплату за комунальні послуги, і за останні 3 роки сума боргу склала 22823,17 грн., тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму боргу.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Філімонова - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала і просить задовольнити у повному обсязі, пояснила, що відповідачі не скористалися своїм правом на проживання у гуртожитку, обовязки по сплаті комунальних послуг не несли, у трудових відносинах з підприємством не перебувають, тому їх необхідно визнати такими, що втратили право користування жилою кімнатою у гуртожитку, що належить ПАТ «БОЗПТО» зі стягненням плати за комунальні послуги.

Представник відповідача ОСОБА_1 за договором та свідоцтвом адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що після отримання ордерну на квартиру ОСОБА_1 почав робити в приміщенні ремонт, який триває по теперішній час, тому в кімнаті проживання не можливе. Технічним директором ПАТ «БОЗПТО» він був звільнений від сплати комунальних послуг на час ремонту. У грудні 2016 року він оштукатурив кімнату, періодично там з»являється, у ОСОБА_1 та його сім»ї іншого власного житла немає, тому це було єдиним місцем їх помешкання.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 повторно до суду не явилася, про день слухання справи неодноразово повідомлялася за місцем своєї реєстрації, причини неявки не повідомила, заперечень проти позову не надала, і суд розглядає справу за їй відсутності на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради за довіреністю ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечує проти позову на тих підставах, що якщо батьки неповнолітньої дитини залишаться без реєстрації, то права дитини будуть порушені, оскільки дитина повинна буди зареєстрована за місцем реєстрації своїх батьків.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює помічником директора по господарським питанням і знає, що на час надання ордеру на проживання у кв. № 10 гуртожитку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вони обидва працівниками підприємства не являлися, згоди профкому на надання цього житла надано не було. Кімната № 10 була придатна для проживання, але після надання її ОСОБА_1 директор заводу ОСОБА_1 зламав перегородки, хотів почати перепланування, але так нічого не зробив, в кімнаті проживати неможливо, ніхто із сім»ї ОСОБА_1 у ній ніколи не мешкав, сплати за комунальні послуги не здійснював.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ «БОЗПТО» у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи гуртожиток по вул. Горького, 7 в м. Бердянську належить на праві власності відкритому акціонерному товариству «Бердянський завод підйомно транспортного обладнання», що підтверджується копією свідоцтва про право власності на будівлю, виданого виконавчим комітетом Бердянської міської ради 12. 10. 1998 року на підставі рішення № 541 від 08. 10. 1998 року.

21. 05. 2006 року адміністрацією підприємства виданий ордер № 28 на вселення у кімнату № 10 вказаного гуртожитку ОСОБА_1 В»ячеславовича, при цьому в ордері зазначено, що він являється працівником ВАТ «БОЗПТО».

Проте як вбачається з наказу № 26 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на дане підприємство лише 14. 08. 2007 року, звільнений за власним бажанням 31. 01. 2012 року.

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 він зареєстрований у гуртожитку 25. 05. 2006 року.

12. 08. 2014 року рішенням адміністрації ПАТ «БОЗПТО» ОСОБА_2 видано ордер № 4 на право користування жилою площею у кімнаті № 10 гуртожитку по вул. Горького, 7 у м. Бердянську, 15. 08. 2014 року вона була зареєстрована у даному приміщенні, 16. 11. 2014 року за її заявою у цій же кімнаті був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_3, 08. 11. ІНФОРМАЦІЯ_1.

ПАТ «БОЗПТ» звернулося до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування кв. № 10 в гуртожитку по вул. Горького в м. Бердянську у звязку з тривалим не проживанням та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті комунальних послуг в розмірі 22823 грн. 17 коп. і судовий збір 1378,00 грн.

Згідно до ст. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_9 Міністрів Української РСР № 208 від 03. 06. 1986 року (далі Положення) гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Стаття 9 Положення передбачає, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Позивач вказує на те, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 на час надання їм житлової площі у гуртожитку у трудових відносинах з ПАТ «БОЗПТО» не перебували, рішення профкому з приводу надання їм кімнати в гуртожитку не виносилося.

Відповідач вказує на той факт, що проживати в наданій кімнаті було неможливо у звязку з тим, що він здійснював ремонт приміщення.

Проте із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що на момент надання кімнати у користування ОСОБА_1 кімната № 10 була придатна для проживання, але відповідач сам зробив усе, щоб унеможливити своє перебування у квартирі.

ОСОБА_1 зазначає, що 10 років робив ремонт в кімнаті, але не надав суду жодного доказу, які саме роботи ним проводилися, які кошти на це були витрачені, які будівельні матеріали були ним придбані, та у який час це відбувалося.

Стаття 71 Житлового Кодексу Української РСР передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Суд встановив, що відповідачі навіть не приступили до користування жилим приміщенням, яке їм було надано у користування ОСОБА_1 протягом з 2006 року, ОСОБА_2 протягом з листопада 2014 року, що перевищує строк у 6 місяців.

Згідно до ст.. 18 Положення громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов»язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього Примірного положення.

Відповідач ОСОБА_1 не навів законних підстав, які звільняють його від сплати комунальних послуг, розмір боргу не спростував, а тому сума боргу, розрахована за останні 3 роки і складає 22823 грн. 17 коп., підлягає стягненню з нього у повному обсязі.

Вирішуючи питання про зняття з реєстрації разом з відповідачами їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 08. 11. ІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходить з наступного.

З документів, доданих до справи, а саме листа вибуття з попереднього місця реєстрації ОСОБА_1 з АДРЕСА_2 27. 06. 2006 року, картки реєстрації ОСОБА_2, яка 15. 08. 2014 року вибула з АДРЕСА_3 суд встановив, що відповідачі змінили місце свого постійного перебування для реєстрації у гуртожитку, хоча жодного дня в ньому не проживали, про що не заперечують обидві сторони.

Таким чином відповідачі навмисно погіршили свої умови проживання і зареєструвалися у гуртожитку, проживання у якому є тимчасовим та регулюється спеціальними правилами, у тому числі навмисно погіршили умови проживання і реєстрації своєї дитини, підстави поважності для зняття їх з реєстрації колишнього постійного місяця проживання не навели.

Суд встановив, що відповідачі свідомо змінили місце реєстрації своєї неповнолітньої дитини з постійного на тимчасове, а тому суд вважає, що порушення права дитини відбулося саме з боку її батьків, перешкод у реєстрації дитини за колишнім місцем реєстрації його матері судом не встановлено.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ПАТ «БОЗПТО» у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 71 ЖК України, ст. ст. 2,9,18 Примірного положення про гуртожитки, ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ПАТ «Бердянський завод підйомно транспортного обладнання» задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 В»ячеславовича 01. 03. ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою № 10 у гуртожитку по вул. Горького, 7 в м. Бердянську Запорізької області.

Визнати ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 08. 11. ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування квартирою № 10 у гуртожитку по вул. Горького, 7 в м. Бердянську Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_1 В»ячеславовича на користь ПАТ «БОЗПТО» р/р 26006208143001 Зап. РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Запоріжжя ЄДРПОУ 01124980 МФО 313399 заборгованість по комунальним платежам 22823 грн. 17 коп. і судовий збір 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_10