Ухвала суду № 64554444, 06.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/2429/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду від 09 грудня 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

встановила:

У грудні місяці 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вищенаведеним позовом.

Проте, ухвалою суду від 09.12.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 - визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ст. 121 ЦПК України.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати зазначену ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої. Вказує, що вона не має можливості визначити дійну вартість майна для встановлення ціни позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Іршвського районного суду з позовом про поділ спільного сумісного майна. У позовній заяві зазначено, що ціна позову рівна 30000 грн. та долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 511,20 грн., що згідно чинного на той час законодавства становило 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. До позовної заяви також долучено заяву в якій ОСОБА_1 просила на підставі ч. 2 ст. 80 ЦПК України визначити розмір судового збору в даній справі та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення.

Ухвалою судді Іршавського районного суду від 02 грудня 2016 року дану позовну заяву залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки до заяви не додано звіту про оцінку майна, яке є предметом спору, що позбавляє можливості встановити достовірну ціну позову та визначити розмір судового збору, а також не додано доказів придбання майна та не визначено предмет спору.

На виконання даної ухвали, ОСОБА_1 подала до суду заяву в якій вказує, що не має можливості провести опис та оцінку майна та визначити його вартість, а тому нею сплачено мінімальний розмір судового збору.

Ухвалою судді Іршавського районного суду 09 грудня 2016 року її позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, мотивуючи це тим, що ухвала про залишення позовної зави без руху позивачкою не виконана.

Однак із даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З аналізу даної норми слідує, що, установивши не відповідність ціни позову дійсній вартості майна, суд міг достягнути судовий збір відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи, так як ці питання є складовою частиною питання про розподіл судових витрат. Саме після розгляду справи суд може остаточно встановити, яка саме ціна позову, врахувавши при цьому усі можливі зміни та уточнення. При цьому, предметом спору є поділ майна подружжя, який знаходиться в будинку, що зареєстрований за відповідачем, а відтак у позивача дійсно можуть бути певні проблем у встановленні вартості такого майна.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав, у зв'язку із чим ухвала судді Іршавського районного суду від 09 грудня 2016 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 80, 307, 311, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, задоволити.

Ухвалу Іршавського районного суду від 09 грудня 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, скасувати, а матеріали позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді