Ухвала суду № 64554128, 07.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/807/16-ц Номер провадження 22-ц/775/40/2017

Єдиний унікальний номер 226/ 807/ 16-ц

Номер провадження 22-ц/775/ 40/2017

Категорія 48 Головуючий в 1 інстанції: Петунін І.В.,

Доповідач: Груіцька Л.О.,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,

секретар: Яворський О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, на ухвалу Димитрівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року про відмову у забезпеченні позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Димитрівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року відмовлено у забезпеченні позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та поділ спільного майна подружжя.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та накласти арешт на спільне майно подружжя.

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції відмовив у супереч доказам, які містяться в матеріалах цивільної справи, та поясненням сторін у судовому засіданні 17.08. 2016 року.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином(а.с.97-98).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України позов забезпечується у тому числі накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову,

суд(суддя)має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх

вимог,пересвідчитися,зокрема,в тому, що між сторонами дійсно

виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення

виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати

обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також

відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати

особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частин 9,10 ст. 153 ЦПК ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Для забезпечення виконання цих норм як спеціальних, на відміну від загальної - ст. 296 ЦПК України та розгляду справи в установлені строки необхідно в разі оскарження ухвали про забезпечення позову направляти суду апеляційної інстанції виділені відповідні матеріали (копії позовної заяви й заяви про

забезпечення позову, оригінал оскарженої ухвали, копії документів про звернення її до виконання тощо) та вживати заходів до подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог. Після розгляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають до матеріалів цивільної справи.

Апеляційним судом встановлено, що 29.09.2016 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який діє за довіреністю, подав заяву про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своєї заяви вказав, що незважаючи на заборону ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуватися автомобілем PEUGEOT 3008 та накладення на нього арешту судом, ОСОБА_3 користується спільним автомобілем PEUGEOT 3008, що підтверджується фотографіями, згідно з якими ОСОБА_3 фотографується на фоні та у салоні автомобіля PEUGEOT 3008. Зазначив, що ОСОБА_3 провела відчуження своєї частки автомобіля, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру МВС України вбачається, що на її ім'я жодного автомобіля не зареєстровано. На підставі вимог ч.3 ст.151, п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, з метою забезпечення позову, для запобігання унеможливлення виконання рішення суду, вважає, що необхідно накласти арешт на автомобіль PEUGEOT 3008 та заборонити власникам користуватися автомобілем, передавши його на відповідальне зберігання ОСОБА_1 Крім того, оскільки, все рухоме та нерухоме майно, що є предметом зустрічного позову знаходиться у позивача ОСОБА_3, і є всі підстави вважати, що майно розпродається, просив накласти арешт на таке майно: квартира з поліпшенням, що розташована у АДРЕСА_1, вартістю 300000 грн.; ОСОБА_4, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 150000 грн.; спальний гарнітур, придбаний у 2000 році, вартістю 8000 грн.; кухонний гарнітур, придбаний у 2014 році, вартістю 7000 грн.; кухонний стіл та 4 стільця в комплекті, придбані у 2012 році, вартістю 5000 грн., піч (варочна поверхня - панель), придбана у 2011 році, вартістю 3000 грн.; духова шафа, придбана у 2010 році, вартістю 4000 грн.; піч-гриль, придбана у 2011 році, вартістю 1500 грн.; люстра, придбана у 2010 році, вартістю 1800 грн.; штори, придбані у 2012 році, вартістю 4000 грн.; електрокамін, придбаний у 2012 році, вартістю 2000 грн.; музичний центр, придбаний у 2003 році, вартістю 3000 грн.; картини 2 шт. придбані у 2010 році, вартістю 2500 грн.; столовий сервіз, придбаний у 2011 році, вартістю 1500 грн.; м'який куточок, придбаний у 2000 році, вартістю 4000 грн.; килими 5 шт., придбані у 2009, 2010, 2011 роках, вартістю 10000 грн., телевізор, придбаний у 2003 році, вартістю 1000 грн.; гарнітур - стінка, придбаний у 2000 році, вартістю 2000 грн.; диван, придбаний у 2011 році, вартістю 2000 грн.; ноутбук, придбаний у 2011 році, вартістю 5000 грн.; персональний комп'ютер (процесор, монітор, клавіатура, мишка), придбаний у 2008 році, вартістю 6000 грн.; телефон Самсунг, придбаний у 2013 році, вартістю 6000 грн.; декоративні статуетки, придбані у 2005 році та 2009 році, вартістю 1000 грн.; шафи-купе 2 шт., придбані у 2011 році, вартістю 8000 грн., стінка (меблі), придбана у 2000 році, вартістю 3000 грн.; ліжко Ліберті, придбано у 2012 році, вартістю 3000 грн.; покривало 5шт., придбані у 2005, 2009, 2012 роках, вартістю 3000 грн.; постільна білизна 7 комплектів, придбано з 2005 по 2013 роки, вартістю 3000 грн.; ковдри 6 шт., придбано з 2005 по 2013 роки 3000 грн.; супутникова антена із тюнером, придбано у 2008 році, вартістю 3000 грн., телефон мобільний LG, придбаний у 2010 році, вартістю 3000 грн.; підставка під взуття, придбана у 2011 році, вартістю 1500 грн., а всього на 560 800 грн.; металевий тент-укриття біля будинку, придбаний 30 травня 2009 року, вартістю 25000 грн.; пилосос Автоклинер, придбаний у 2012 році, вартістю 3000 грн.; парова швабра, придбана у 2012 році, вартістю 1500 грн.; душова кабінка, придбана у 2008 році, вартістю 10000 грн.; телевізор Samsung, придбаний у 2010 році, вартістю 9000 грн.; холодильник LG, придбаний у 2008 році, вартістю 20000 грн.; водонагрівальний бак (бойлер), придбаний у 2008 році, вартістю 2800 грн.; фритюрниця Філіпс, придбана у 2008 році, вартістю 2800 грн.; кухонний комбайн, придбаний у 2006 році, вартістю 2000 грн.; кондиціонер, придбаний у 2011 році, вартістю 4000 грн.; посудомийна машина, придбана у 2008 році, вартістю 6000 грн.; жорсткий диск (НОБ), придбаний у 2008 році, вартістю 1000 грн.; електричний насос (помпа), придбаний у 2008 році, вартістю 1000 грн.; пилосос LG, придбаний у 2008 році, вартістю 2000 грн.; СВЧ піч з підставкою, придбана у 2005 році, вартістю 2500 грн.; м'які меблі Фараон (диван та 2 крісла), придбана у 2009 році, вартістю 7000 грн., а всього на 996000 грн.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що представник відповідача, висуваючи вимогу про накладення арешту на автомобіль PEUGEOT 3008, заборону власникам користуватися автомобілем, передачу спірного автомобіля йому на відповідальне зберігання, не врахував той факт, що дана вимога була предметом заяви ОСОБА_3, та ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 19.05.2016р., яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13.07.2016р., задоволена.

Крім того, пояснення представника відповідача у заяві про забезпечення позову, що у власності ОСОБА_3 перебувають автомобілі PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_2 та ОСОБА_4 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_3, спростовуються витягом з Єдиного державного реєстру МВС України, який доданий ОСОБА_2 до заяви про забезпечення позову, з якого вбачається, що за ОСОБА_3 жодного автомобіля не зареєстровано. Посилання представника відповідача на фотографії, додані ним до матеріалів заяви, як на докази володіння ОСОБА_3 даним автомобілем, на яких вона зображена на фоні та у салоні автомобіля, суд першої інстанції не узяв до уваги, оскільки з фотографій не вбачається коли вони були зроблені і за яких обставин.

Суд першої інстанції також проаналізував зміст рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05.05.2016р., залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.10.2016р., відповідно до якого встановлено, що автомобіль PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_4 перебуває на обліку за громадянином ОСОБА_5 з 01.03.2014р., якому цей автомобіль був неправомірно проданий відповідачем, та не узяв до уваги твердження відповідача про відчуження позивачем своєї частки. Суд також вказав на те, що жодних відомостей щодо виконання ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 19.05.2016р. про забезпечення позову, відповідачем не надано.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви стосовно предметів домашнього вжитку, правомірно вказав на те, що заявником не надано доказів, що вони є на даний час і знаходяться у позивача.

Відмовляючи у задоволенні заяви про арешт нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, та була придбана позивачем після розірвання шлюбу, то суд вважав, що у зустрічних позовних вимогах відповідач й так просить залишити цю квартиру за позивачем, що не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду є законними та обґрунтованими. Ухвала постановлена з додержанням вимог закону.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх

вимог, суд пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно

виник спір,з'ясував

обсяг позовних вимог, дані про особу позивачки та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати

особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд також переконався та перевірив , чи знаходиться майно у позивачки, або інших осіб.

Отже з урахуванням наведеного та відповідно до встановлених обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і встановлені ним обставини справи, та не свідчать про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права. Підстави для скасування ухвали суду відсутні, у зв'язку чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції відхиляє скаргу і залишає скаргу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Димитрівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.О. Груіцька

Судді : М.С. Будулуца

О.С. Санікова