Вирок № 64553128, 06.02.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/3402/16-к

№1-кп/263/62/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої судді Кір'якової Н.П.,

при секретарі Соколовій О.Б.,

за участю прокурора Брущенко І.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

законного представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050770004932 від 25.12.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполя, громадянки України, українки, з середньою-спеціальною освітою, не працюючої, маючої на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ст. 117 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2015 року, в період з 22.00 до 23.00 години, обвинувачена ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні туалету кафе «Встреча», розташованого по АДРЕСА_3, народила немовля чоловічої статі, яке народилося живим та життєздатним. Перебуваючи у особливому психічному та фізичному стані, який знижував її можливість керувати своїми діями, одразу після пологів, обвинувачена, маючи на меті умисне вбивство своєї новонародженої дитини, достовірно знаючи, що дитина жива, поклала немовля у поліетиленовий пакет та помістила його у свою жіночу сумку.

25.12.2015 р. приблизно о 01год., обвинувачена таємно перевезла новонароджену дитину з собою в автомобілі до АДРЕСА_2, таємно перенесла немовля в пакеті на смітник, розташований біля вказаного будинку, де залишила дитину біля контейнеру для сміття, загорнутою в поліетиленовий пакет, обмеживши таким чином її можливість вільно дихати повітрям, та під впливом низької температури. Після цього обвинувачена з місця скоєння злочину втекла, таким чином вчинивши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочинного наміру до кінця, але смерть новонародженої дитини не настала з причин, які не залежали від її волі, оскільки дитині вчасно було надано медичну допомогу.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєнні вищевказаного злочину визнала повністю та пояснила, що про свою вагітність дізналася запізно. Вона вже мала одну дитину, яку виховувала сама, без батька. Утримувати ще одну дитину без батька вона не могла, оскільки у неї не було роботи. На аборт грошей також не було. Про свою вагітність нікому не говорила. Потім вона влаштувалася на роботу в кафе офіціанткою. 24.12.2015року, вночі, під час роботи, у неї почалися перейми, з роботи її не відпускали, оскільки в кафе було 2 банкета. Прямо в туалеті вона народила хлопчика. Оскільки не помітила у нього ознак життя, ножицями перерізала пуповину, але не перев'язала. Замотала дитину в пакет і поклала її в сумку. Спочатку думала віднести дитину до лікарні і там відмовитися, а коли приїхала до свого будинку залишила пакет біля сміттєвого контейнеру і пішла додому. На вулиці було холодно, але дитину вона залишила лише в поліетиленовому пакеті. Пояснила, що вранці вона прийшла на те місце, але дитини там не було.

Законний представник потерпілого в судовому засіданні пояснила, що дитина, народжена обвинуваченою - ОСОБА_4, спочатку перебував у лікарні, а на даний час переданий під опіку матері обвинуваченої.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що працювала разом з обвинуваченою в кафе «Встреча», про її вагітність не знала. В грудні 2015 року, близько 23 години, закриваючи кафе, хазяйка не могла знайти обвинувачену. Потім вона вийшла з туалету, її джинси були в крові. Їй пропонували викликати швидку, але обвинувачена відмовилася. Потім хазяїн відвіз їх додому, в руках у обвинуваченої був пакет і сумка. Вона була в спокійному стані, сиділа на передньому сидінні. Під*їхавши до будинку, обвинувачена зайшла в під'їзд.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що вони прийняли обвинувачену в кафе на роботу в 2015 році з випробувальним терміном. Наприкінці грудня 2015р. під час роботи вона погано почувалася, тому він відвіз її додому.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що в грудні 2015р. обвинувачена працювала в її кафе офіціанткою. В той день, коли в кафе було 2 банкета, в кінці вечора вона вийшла з туалету з сумкою, джинси у неї були в крові.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в грудні 2015р. вночі викликав таксі, а коли вийшов на вулицю, почув плач, покликав свою знайому. Біля сміттєвого бака, на землі, вони побачили пакет, в якому знаходилась новороджена дитина, викликали міліцію.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що близько 2 години ночі, ОСОБА_8 викликав таксі і вийшов на вулицю чекати машину. Потім ОСОБА_8 і сказав, що чує дитячий плач. Вона вийшла на вулицю і побачила біля сміттєвого бака згорток, в якому була новонароджена дитина. Взявши вдома ковдру, вона загорнула дитину і викликала поліцію і швидку.

Окрім показань свідків вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного злочину підтверджується письмовими доказами:

-протоколом огляду поліетиленового пакету від 25.12.2015 року, на якому виявлено згустки червоного кольору;

-протоколом огляду місця події від 27.12.2015р., під час якого в туалетній кімнаті кафе «Встреча» виявлено подушку з плямами коричнево - бурого кольору та такі ж плями на підлозі туалетної кімнати;

-протоколом огляду речей від 30.12.2015 року, відповідно до якого на куртці, штанях та черевиках обвинуваченої маються плями бурого кольору;

- висновком судово-психіатричної експертзи №80 від 28.01.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованого діяння перебувала в стані вираженої емоційної напруги (тривалий потужний стрес), яка домінувала в сфері мотивів подальших її дій, що не дозволяло їй в достатній мірі усвідомлювати свої дії, критично їх оцінювати та передбачати можливі наслідки. Але ОСОБА_1 визнана психічно здоровою, під час скоєння інкримінованого правопорушення могла оцінювати свої дії та керувати ними (а.с. 34-39);

- висновком експерта №85, згідно з яким у висушеному на стерильній марлевій серветці зразку крові ОСОБА_1, виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В, що не виключає можливості приналежності її крові до групи А з ізогемаглютиніном анти- В та супутнім антигеном Н за системою АВ0 (а.с. 138-139);

- висновком експерта №86, згідно з яким у зразку крові, висушеному на марлі, новородженої дитини, виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В, що не виключає можливості приналежності крові новонародженої дитини до групи А з ізогемаглютиніном анти- В та вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0 (а.с. 142-143);

- висновками експерта №87, 88, 89, 90, 91, згідно з якими отриманий результат не виключає можливості походження цих слідів крові як від новонародженої дитини так і від ОСОБА_1, груповій характеристиці крові яких властиві, виявлені в цих слідах, антигени А і Н, або від іншої особи з аналогічними груповими властивостями;

- висновком експерта № 92 згідно з яким кров на обох лезах ножиців могла походити від особи, груповій властивості крові якої характерні виявлені антигени А та Н ізосерологічної системи АВ0, а саме, як від новонародженої дитини так і від ОСОБА_1, беручи до уваги їх групові властивості крові;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.02.2016 року, під час якого обвинувачена показала за яких обставин народила дитину, впакувала в пакет, який залишила біля баків для сміття /а.с.179-184/;

- висновком експерта № 63, згідно якого ОСОБА_1 може бути біологічною матір'ю новонародженого хлопчика, знайденого 25.12.2015 р. біля АДРЕСА_2. Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічною матір'ю новонародженого хлопчика, і це не є наслідком збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999 %.

Досліджені судом докази є належними і допустимими і узгоджуються між собою.

З урахуванням вищевказаних доказів суд вважає вину обвинуваченої доведеною.

Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15, ст. 117 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство матір'ю свої новонародженої дитини відразу після пологів.

При цьому суд не бере до уваги заяву обвинуваченої про те, що вона не бажала смерті своїй дитині, оскільки судом встановлено, що залишаючи новонароджену дитину серед зими на вулиці без належної медичної допомоги, без одягу, упакованою в поліетиленовий пакет, обвинувачена явно усвідомлювала настання смерті дитини і байдуже ставилася до настання такого наслідку. Такі дії обвинуваченої суд розцінює як закінчений замах на умисне вбивство матір'ю свої новонародженої дитини відразу після пологівз непрямим умислом.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченій, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.

Обвинувачена ОСОБА_1 на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері не знаходиться, раніше не судима, офіційно не працевлаштована, має на вихованні малолітню дитину, за місцем мешкання характеризується посередньо, але щиро розкаялася у скоєному, що суд розцінює як пом'якшуючу її провину обставину.

З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого, характеру і ступеню тяжкості злочину, особи обвинуваченої, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд відповідно до ст.65 КК України вважає за необхідне призначити для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши строк, достатній для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України. При цьому суд вважає можливим застосувати виправний строк у відповідності до ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

Водночас суд враховує положення ч.3 ст. 68 КК України, згідно з якою за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ст.117 КК України та призначити їй, з урахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона протягом двох років не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: ковдру, подушку, килим напільний, безрукавку жіночу, ножиці, два змиви та 2 контрольних змиви речовини бурого кольору в паперових конвертах, куртку жіночу, брюки джинсові жіночі, пару жіночих черевик, жіночу сумку, поліетиленовий пакет зі згустками та плямами речовини бурого кольору, які зберігаються в кімнаті речових доказів Центрального ВП Маріупольського ВП ГУНП України в Донецької області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.П.Кір'якова