Ухвала суду № 64550363, 01.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/36/17 Справа № 712/13361/15-к Категорія: ст.128 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів секретарів Ятченка М. О. Поєдинка І. А.Поєдинка І. А., Дмитренка М. І.Дмитренка М. І. Овчаренко І. С., Чуйко А.В., Єгорової С.А.з участю прокурораЩепак Т.М. потерпілого ОСОБА_4.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні Тітко А.А. на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 травня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженець смт.Новоархангельськ, Кіровоградської області, громадянин

України, українець, з вищою освітою, одружений, маючий на утриманні

неповнолітню дитину сина ОСОБА_3. 2006 р.н., працюючий

рятувальником Черкаської міської комунальної аварійно-рятувальної

служби, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий, -

визнаний винним та засуджений за ст.128 КК України з призначенням покарання у вигляді виправних робіт строком на один рік з відрахуванням в дохід держави п'ятнадцяти відсотків із суми заробітку щомісячно

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 28.03.2015 року, близько 17 години 00 хвилин знаходився на території КУ «ЧМКАРС» ЧМР, розташованому по вул. Гагаріна, 5 в м.Черкаси, де зі своїм знайомим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, діючи із злочинною необережністю у вигляді злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання в результаті своїх протиправних дій суспільно-небезпечних наслідків, а саме спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4., та не бажаючи їх настання, які за обставинами події повинен був і міг передбачити, вступив з ним в боротьбу в ході якої заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини правої великогомілкової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2188 від 18.11.2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі обвинувачуваного ОСОБА_2 ставиться питання про незаконність та необґрунтованість даного вироку, оскільки рішення місцевого суду, на думку апелянта, базувалося на матеріалах досудового слідства, яке було проведено з порушенням його прав та були не повністю встановлені обставини отримання потерпілим травми. Крім того, на думку апелянта, бажаючи перекласти відповідальність за наслідки запропонованої ним боротьби, ОСОБА_4. дав неправдиві свідчення при проведенні слідчого експерименту, які не співпадають з показами свідків і його поясненнями. В ході досудового слідства були порушені його процесуальні права передбачені п.9, 10 ст.42 КПК України. Слідчий експеримент проводився без його участі, не на місці події, а в приміщенні з рівною підлогою. Він не мав змоги подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу. В результаті судово-медичному експерту були надані не вірні вихідні дані про механізм виникнення травми. Медичний експерт лише висловив припущення про можливість виникнення подібної травми. Було вказано лише, що травма виникла від дії тупого предмета. Слідство провадилось формально і не було конкретно вказано, що то за предмет, які його ймовірні характеристики. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції було допущено неправильне застосування кримінального закону, яке полягало в тому, що місцевим судом даний нещасний випадок було кваліфіковано як злочин за ст.128 КК України. Проте обвинувачений не погоджується з таким висновком суду в зв'язку з наступним. Потерпілий ОСОБА_4. після того, як двічі успішно, і доволі технічно майстерно виконав кидки з арсеналу греко-римської боротьби, виконуючи втретє цей самий прийом оступився і невдало впав. На досудовому слідстві та в судовому провадженні першої інстанції ОСОБА_4. пояснював, що займався греко-римською боротьбою. Передбачити, що ОСОБА_4. оступиться, він не мав жодної можливості, та й потерпілий який ініціював це змагання, повинен був би, як більш досвідчений спортсмен, знати за яких умов проводяться подібні змагання, та врахувати стан ґрунтового покриття. Для встановлення повноти обставин та дослідження механізму виникнення травми, він звернувся до суду з клопотанням про виклик на судове засідання лікаря судово-медичної експертизи ОСОБА_5., та провести повторний слідчий експеримент. Коли експерт ОСОБА_5. був допитаний в суді першої інстанції, пояснив, що можливе вказане ушкодження могло виникнути від дії тупого предмета, так і від підвертання ноги. Експерту було задано додаткове питання чи можна вважати удар ноги об виступ ґрунту на майданчику такою дією. На що він ствердно відповів пошкодження могло відбутися і від удару об предмет, що знаходився на рівні гомілкового суглобу. Він вказав, що якщо б були інші вихідні дані, то і висновки експертизи були б інші. Відповідь він дав тільки з урахуванням протоколу слідчого експерименту який був зроблений з потерпілим і все, а якщо б ще був слідчий експеримент з ним, то можливо і висновки були б інші. На думку обвинуваченого, все це свідчить про упередженість і однобокість рішення суду першої інстанції. В зв'язку з вищезазначеним обвинувачуваний ОСОБА_2. просив скасувати вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 травня 2016 року, як незаконний і неправомірний та направити дане кримінальне провадження в суд першої інстанції для розгляду в іншому складі і прийняття законного рішення по даному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, оскільки, незважаючи на те, що ОСОБА_2. не визнав себе винним у вчиненому, щиро не розкаявся та не відшкодував збитки, затрачені потерпілим на лікування травм, завданих обвинуваченим, суд призначив ОСОБА_2. занадто м'яке, на думку прокурора, покарання. В зв'язку з цим прокурор просила вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 19.05.2016 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 за ст.128 КК України скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особи обвинуваченого внаслідок м'якості та постановити по справі новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 та призначити покарання за ст.128 КК України у вигляді 2 років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % із суми заробітку.

Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора, про необхідність задоволення апеляції прокурора у кримінальному провадженні з наведених у ній підстав та заперечував проти задоволення апеляції обвинувачуваного ОСОБА_2, думки обвинувачуваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 щодо необхідності задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з наведених у ній підстав та заперечували проти задоволення апеляції прокурора у кримінальному провадженні, думки потерпілого ОСОБА_4., який не заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи, також при цьому, вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вказуючи на необхідність залишення обвинувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 в законній силі, провівши частково судове слідство, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги обвинувачуваного ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, вирок обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, підтверджується:

- даними показань потерпілого ОСОБА_4. в суді апеляційної інстанції про те, що 28.03.2015 року він разом з ОСОБА_2. знаходились на дні народженні у свого товариша в «Школі веслування» за адресою м.Черкаси вул. Гагаріна, 5. Під час застілля ОСОБА_2. запропонував йому поборотися. ОСОБА_2. двічі хотів провести один прийом, а саме - прохід в ноги. Потерпілий ОСОБА_4. двічі зробив прийом захисту, а саме поклав на лопатки обвинуваченого ОСОБА_2. Прийом «покласти на лопатки» він вибрав тому, щоб не завдати травми, оскільки вони боролись не в спортивному залі, а на ґрунті. Цей прийом він двічі вдало провів. На третій раз обвинувачений ОСОБА_2. все-таки пройшов в ноги потерпілого і охопив його праву ногу, на якій той стояв, тобто його опорну ногу, своїми двома руками і різко за неї потягнув, після чого вони разом впали, при цьому обвинувачений ОСОБА_2. впав на потерпілого всім тілом і, таким чином, була зламана його нога в трьох місцях. На думку потерпілого, для того щоб так була зламана нога в трьох місцях, то недостатньо лише просто впасти, а необхідно або було вдарити по нозі дуже сильно чи битою чи трубою, але таких дій не було. На думку потерпілого, обвинуваченим ОСОБА_2 був проведений прийом із бойового самбо. Також потерпілий пояснив про те, що тепер він вважає, що потрібно було в той же день - день отримання травми викликати поліцію, а він послухав обвинуваченого, який просив не повідомляти в поліцію про цю подію, оскільки боявся, що поліція ні в чому не буде розбиратись і його зроблять винним. Після того, як він зрозумів, що фінансової допомоги від обвинуваченого він не дочекається, то він звернувся в поліцію із заявою про злочин. На думку потерпілого нога в нього зламалася в момент її «виривання» із землі. Два рази він зміг протистоять прийому обвинуваченого і виконати захист, обидва рази поклавши обвинуваченого ОСОБА_2 на лопатки, а третій раз не зміг тому, що він уже не дивився на обвинуваченого, і він уже не був в полі його зору, оскільки був розвернутий в сторону, а тому третя спроба ОСОБА_2 поборотися для нього була неочікуваною, і він не був готовий до захисту. На думку потерпілого, твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що травму потерпілий отримав внаслідок невдало проведеного прийому захисту 3 раз, не відповідає дійсності, оскільки потерпілий просто не встиг нічого зробити тому, що вважав змагання закінченими;

- даними показань свідка ОСОБА_6. в суді апеляційної інстанції про те, що 28.03.2015 року він знаходився в приміщенні «Школи веслування». Коли він вийшов на подвір'я, то побачив, що обвинувачений ОСОБА_2. боровся з потерпілим ОСОБА_4.. Особисто він бачив, що було всього 3 епізоди боротьби, перші 2 були на користь потерпілого ОСОБА_4., оскільки він двічі кинув обвинуваченого ОСОБА_2 головою вниз, а можливо й через себе, точно він вже не пам'ятає. Третій раз потерпілий ОСОБА_4. стояв, а обвинувачений ОСОБА_2. зробив йому назустріч кроки і його атакував. Що там трапилось він якось відразу не звернув особливої уваги, але вони разом впали і обвинувачений ОСОБА_2. опинився на потерпілому ОСОБА_4., і він почув хрускіт ноги. В який саме момент почув хрускіт ноги, точно він сказати не може. В якому саме положенні стояв потерпілий ОСОБА_4. по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 під час 3 епізоду боротьби, він точно сказати не може, оскільки він стояв найдальше до осіб які проводили боротьбу і на дрібниці уваги не звертав, але і не виключено, що потерпілий ОСОБА_4. по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 стояв у півоберта і не тримав у полі зору обвинуваченого ОСОБА_2. Перед вказаною подією, перебуваючи за святковим столом з приводу дня народження обвинувачений ОСОБА_2. взяв слово для проголошення тосту і сказав про те, що оце він п'є чарку і до цієї чарки він ще був людиною, а після неї він буде іншою людиною за яку він взагалі не відповідає і яку він не знає;

- даними показань свідка ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції про те, що у нього з свідком по даній справі ОСОБА_8. були дні народження і вони зібралися їх відсвяткувати та пригостити колег поза робочим часом. Також серед гостей був і потерпілий ОСОБА_4, оскільки він приходив до них на спортивний майданчик. Вони з ним привітались та запросили його до столу, потерпілий поїв юшки, а обвинувачений ОСОБА_2. прийшов пізніше, вони привітались. Потерпілий ОСОБА_4 підійшов до обвинуваченого ОСОБА_2 та обійняв його руками за шию в партер і вони почали гратись, так вони були сказали. Свідок ОСОБА_7. підійшов до них, щоб їх розняти і сказав, щоб хлопці не балувались, а то це до добра не доведе. Вони почали і далі балуватись. А потім потерпілий ОСОБА_4 пару раз кинув через себе на землю ОСОБА_2 свічкою і поклав на лопатки ОСОБА_2. Обвинувачений ОСОБА_2. підвівся і почав іти на зустріч ОСОБА_4 і ОСОБА_4 оступився чи впав. В кареті швидкої допомоги він сказав, що впав із брусів. Те, що потерпілий ОСОБА_4 оступився і в зв'язку з цим зламав ногу, він особисто не бачив, і це лише його думка. Хрускіт він особисто чув. Особисто він алкоголю не вживав, потерпілий ОСОБА_4 теж алкоголь не вживав. Він особисто не бачив, щоб обвинувачений ОСОБА_2. вчинив якісь фізичні дії, які б спричинили падіння потерпілого ОСОБА_4. Поверхня була ґрунтова. Свідок підтверджує свої покази, дані ним на досудовому слідстві, а саме в протоколі допиту від 20.10.2015 року про те, що коли ОСОБА_2. підвівся, то він почав іти до потерпілого ОСОБА_4. назустріч, зробив близько двох кроків. В цей час потерпілий ОСОБА_4. стояв повернутий в бік. Проте, на особисту думку свідка ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_2., який наближався до потерпілого ОСОБА_4. все-таки був у полі зору потерпілого. Але про це достовірно він сказати не може. Хруст кісток свідок почув після падіння потерпілого ОСОБА_4.. Потерпілий ОСОБА_4 сам впав, обвинувачений ОСОБА_2. на потерпілого не падав, а впав поруч;

- даними показань свідка ОСОБА_9. в суді апеляційної інстанції про те, що коли відбулась ця подія, то він особливої уваги не звертав, але почув був хруст, а коли підійшов, то побачив, що нога у потерпілого ОСОБА_4. була вивернута в іншу сторону. Поверхня землі на якій відбувалась боротьба була відносно рівною. 28.03.2015 року відбувалось святкування дня народження свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.. Він особисто спиртне не вживав, а хто вживав не знає. Тости він пам'ятає, що проголошувались. Під час досудового розслідування (а.с. 44-45) свідок ОСОБА_9. давав пояснення слідчому про те, що ОСОБА_7 вживав заходи по припиненню дій ОСОБА_2 і ОСОБА_4., що також він підтвердив і апеляційному суду;

- даними показань свідка ОСОБА_8. в суді апеляційної інстанції про те, що ці події з самого початку він не бачив. Бачив, що потерпілий ОСОБА_4. положив на лопатки обвинуваченого ОСОБА_2 один раз. Потім вони знову стали боротись. Потім вони впали. Обвинувачений ОСОБА_2. на потерпілого не падав. Потерпілий ОСОБА_4. стояв навпроти обвинуваченого ОСОБА_2 і хотів зробити якийсь прийом, але оступився і впав назад, а обвинувачений ОСОБА_2. впав рядом. Обвинувачений ОСОБА_2. впав тому, що потерпілий ОСОБА_4., коли сам падав, то потягнув і ОСОБА_2 за собою, оскільки вони один одного тримали;

- показами експерта ОСОБА_5., які він давав під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції про те, що він проводив судово-медичну експертизу гр. ОСОБА_4.. Вказана експертиза проводилась по документах, а саме за медичною карткою, плівками рентгену. У потерпілого мало місце ушкодження, як закритий перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки. Вказане ушкодження могло виникнути від удару дії тупого предмету, так і від підвертання ноги;

- даними протоколу слідчого експерименту, проведеного слідчим ОСОБА_10 з метою перевірки і уточнення відомостей нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4., що мали місце 28.03.2015 року по вул. Гагаріна, 5 в м.Черкаси за участю потерпілого ОСОБА_4.;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 2188 від 18.11.2015 року, оголошеного в суді апеляційної інстанції, згідно якого у ОСОБА_4. мало місце ушкодження: закритий перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Закритий перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки у ОСОБА_4. міг виникнути за обставин на які він вказав в протоколі про проведення слідчого експерименту від 19.10.2015 року.

Щодо доводів апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що були не повністю встановлені обставини отримання потерпілим травми, судово-медичному експерту було надано мало вихідних даних про механізм виникнення травми і медичний експерт лише висловив припущення про можливість виникнення подібної травми, а також доводи про те, що слідство провадилось формально та те, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування кримінального закону, яке полягало в тому, що місцевим судом даний нещасний випадок було кваліфіковано як злочин за ст.128 КК України, то на думку колегії суддів апеляційного суду ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Зокрема, допитані в суді апеляційної інстанції в ході проведення часткового судового слідства, свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9. дали показання про те, що обвинувачений ОСОБА_2. боровся з потерпілим ОСОБА_4. і що було всього 3 епізоди боротьби, перші 2 були на користь потерпілого ОСОБА_4., а третій раз потерпілий ОСОБА_4. стояв, а обвинувачений ОСОБА_2. зробив йому назустріч кроки і його атакував. Після цього було падіння і почувся хрускіт ноги. Не виключено, що потерпілий ОСОБА_4. по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 під час 3 епізоду боротьби, стояв у півоберта і що потерпілий ОСОБА_4. уже не тримав у полі зору обвинуваченого ОСОБА_2.

Показання свідка ОСОБА_11., ОСОБА_8. щодо того, що потерпілий ОСОБА_4. сам оступився та впав і, таким чином сам випадково зламав собі ногу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються іншими доказами по справі, а саме: даними показів потерпілого ОСОБА_4., свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7 про те, що під час третього епізоду боротьби потерпілий ОСОБА_4. лише стояв і не проводив прийомів із арсеналу боротьби, а обвинувачений ОСОБА_2., в цей час ішов назустріч потерпілому ОСОБА_4. і його атакував. Крім того, згідно показів свідка ОСОБА_6. не виключено, що потерпілий ОСОБА_4. по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 стояв у півоберта і не тримав у полі зору обвинуваченого ОСОБА_2. Також свідок ОСОБА_7. в суді апеляційної інстанції підтвердив його ж показання на досудовому слідстві, а саме при складанні протоколу його допиту від 20.10.2015 року про те, що під час третього епізоду боротьби, коли уже ОСОБА_2. підвівся, то він почав іти до потерпілого ОСОБА_4. назустріч, зробив близько двох кроків. В цей час потерпілий ОСОБА_4. стояв повернутий в бік. Проте, на особисту думку свідка ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_2., який наближався до потерпілого ОСОБА_4. все-таки міг бути у полі зору потерпілого. Але про це він достовірно сказати не може.

Оцінюючи покази свідків, щодо фактичних обставин події, колегія суддів апеляційного суду також враховує факт того, що майже всі свідки працюють разом з обвинуваченим ОСОБА_2, є його колегами та співробітниками, знаходяться у дружніх стосунках і таким чином, даючи показання у справі можуть дещо викривляти свої покази, щодо фактичних обставин кримінального провадження, особливо в частині того в якому саме положенні стояв потерпілий ОСОБА_4. по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 під час 3 епізоду боротьби і чи тримав чи не тримав у полі зору обвинуваченого ОСОБА_2, а також чи під час цього ж епізоду боротьби, потерпілий сам оступився та впав чи впав після фізичних дій обвинуваченого ОСОБА_2.

Колегія суддів апеляційного суду враховує факт того, що обвинувачений ОСОБА_2. фактично не заперечує отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_4., але не погоджується з механізмом отримання цим потерпілим тілесних ушкоджень.

Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_2, що мав місце нещасний випадок, то колегія суддів апеляційного суду Черкаської області вважає це твердження безпідставним та таким, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження, оскільки боротьба обвинуваченого ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_4. відбувалася на рівному ґрунті без додаткових перешкод. Твердження обвинуваченого ОСОБА_2, що потерпілий ОСОБА_4. двічі успішно виконав кидки з арсеналу греко-римської боротьби, а виконуючи втретє цей самий прийом оступився і невдало впав, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки свідки які також про це говорили в ході детальнішого їхнього допиту це твердження обвинуваченого не підтвердили.

Аналізуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2., здійснюючи третю спробу поборотися з потерпілим ОСОБА_4., вийшов за межі умов проведення боротьби, оскільки така /третя/ спроба поборотися для потерпілого ОСОБА_4. була вже неочікуваною і ОСОБА_2. в цей момент не перебував в полі його зору, що і позбавило його можливості здійснити дії спрямовані на захист.

Що стосується міри покарання, на думку колегії суддів апеляційного суду, при призначенні покарання ОСОБА_2. судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, воно не має на меті завдати фізичних страждань або приниження людської гідності засудженого.

Так, при призначенні ОСОБА_2. покарання місцевим судом було враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. З урахуванням цих обставин, а також відсутністю обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, місцевий суд вірно визначив, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе при призначенні покарання у вигляді виправних робіт.

Таким чином з урахуванням всього вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку вважає, що пред'явлене ОСОБА_2. обвинувачення доведене.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст.128 КК України, як нанесення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, з чим також, після проведення часткового судового слідства, повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, оскільки нею не наведено переконливих даних, які б давали підстави для задоволення вимог апеляції прокурора.

Не вбачаючи підстав для зміни, чи скасування вироку суду, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні Тітко А.А. - залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 травня 2016 року, стосовно Шелега Михайла Станіславовича залишити - без зміни.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку на протязі 3-х місяців.

Головуючий :

Судді :