Ухвала суду № 64549861, 02.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/795/17 Головуючий суддя І інстанції Колесник С.А.

Провадження № 11-сс/790/173/17 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Чопенка Я.В.,

суддів - Курила О.М. та Цілюрик В.П.,

при секретарі - Леськів Е.П.,

за участю прокурора - Слюсар І.М.,

захисника - ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 та застосовано відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) строком на 60 днів до 17 березня 2017 року.

Визначено суму застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 128000 гривень (а.с.100).

Як зазначено в ухвалі, 19.01.2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в СІЗО Управління ДФС України в Харківській області.

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №22016220000000056 за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

17.01.2017 року о 21-10 год., після проведення обшуку, ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.. 208 КПК України.

18.01.2017 року о 18-00 год. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_2, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов*язків, передбачених КПК України в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 128000 грн.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні відносно ОСОБА_2 будь якого запобіжного заходу, а в разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді утримання підозрюваного під вартою встановити йому мінімальний розмір застави.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, захисника та підозрюваного ОСОБА_2, які наполягали на задоволенні апеляції, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.2-4).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

3.недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.96-101). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПКУкраїни та необхідності застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Окрім того, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги захисника є взаємовиключними, оскільки адвокат, стверджуючи про необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, просить в разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді утримання підозрюваного під вартою встановити йому мінімальний розмір застави.

Наявність стійких соціальних звязків, утриманців, постійного місця проживання, не спростовують висновків слідчого судді.

За викладених обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст.177 КПКУкраїни. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є недостатнім.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушеннь обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Щодо доводів апеляції про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттевими, оскільки ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Посилання захисника на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте слідчим суддею рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2017 року щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: