Ухвала суду № 64548109, 02.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Пиляй І.С., за участю представника позивача адвоката Водопян Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про стягнення грошових коштів за договором фінансового лізингу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

02 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся в Рокитнівський районний суд з позовом до ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон", в обґрунтування якого вказував, що 19 лютого 2016 між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансового лізингу №003585 з додатками. Згідно додатку №3 до договору фінансового лізингу №003585 від 19.02.2016 року, відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - міні трактор МТЗ-320 (Беларус-320). Повіривши переконанням представника відповідача, за вказівкою останнього, позивачем був здійснений платіж в сумі 30000,00 грн. на рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон».

Вважає, що вказаний договір фінансового лізингу № 003585 від 19.02.2016 року є недійсним, укладений з порушенням норм Законів

______________

Провадження № 22-ц/787/127/2017 Головуючий у 1 інстанції : Комзюк А.Ф.

Доповідач : Григоренко М.П.

України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», ЦК України, оскільки його положення не відповідають принципам добросовісності та рівності сторін у договорі, містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживачу, а тому є несправедливими.

Крім того, укладений договір не відповідає вимогам закону щодо нотаріального посвідчення. Договір фінансового лізингу від 19.02.2016 року нотаріально посвідчений не був, отже, є нікчемним правочином, тому згідно ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім матеріальної шкоди, неправомірними діями ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» позивачу завдано моральну шкоду, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та не повернення сплачених коштів в сумі 30000,00 грн., позивач доклав значних зусиль для відновлення свого порушеного права, через що отримав переживання та душевні страждання.

Моральну шкоду оцінює у 30000,00 гривень.

Посилаючись на норми ст.ст.18, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 15, 215, 216, 220, 628, 799, 806 ЦК України, просив визнати недійсним договір фінансового лізингу №003585 від 19 лютого 2016 року, стягнути з ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» на його користь сплачені грошові кошти за договором фінансового лізингу №003585 від 19 лютого 2016 року у розмірі 30000,00 грн., завдану моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 30000 грн. грошових коштів за договором фінансового лізингу №003585 від 19 лютого 2016 року, 3000 грн. моральної шкоди та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102,40 грн.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що 23.05.2016 року відповідачем було отримано претензію від позивача щодо розірвання договору та повернення коштів. 02.06.2016 року (вих.№ 836) позивачу було надіслано відповідь на претензію, в якій позивача повідомлено про те, що договір фінансового лізингу було розірвано, одночасно позивачу було роз'яснено, що договір може бути поновлений, а також замінено предмет лізингу на підставі заяви позивача.

В день підписання договору, позивач також написав заяву про те, що він уважно прочитав та зрозумів умови договору і отримав свій примірник договору разом з додатками №№ 1, 2, 3, а також написав заяву (для фізичної особи) на отримання фінансового лізингу, в якій вказано про марку, модель та вартість предмета лізингу, котрий він обрав самостійно.

Зазначає, що договір фінансового лізингу №003585 від 19.02.2016 року був укладений у відповідності до законодавства, що регулює діяльність у сфері фінансового лізингу. У вказаному договорі не міститься несправедливих умов, а тому він не може бути визнаний судом недійсним. Спірним договором передбачена відповідальність сторін, як лізингодавця, так і лізингоодержувача за невиконання взятих на себе зобов'язань, тому неприпустимо говорити про наявність дисбалансу, враховуючи особливості відносин непрямого лізингу.

Вказує, що одностороннє розривання договору у разі невиконання лізингоодержувачем умов договору, прямо передбачено ст. 611 ЦК України, тому п. 4.3.5 Договору не може бути визнаний несправедливим.

Позивач свідомо не виконав всіх необхідних умов для настання бажаного результату, чим і порушив умови договору і як наслідок, до нього були застосовані передбачені договором штрафні санкції у вигляді неповернення комісії за організацію, що є адекватною відповіддю сторони, чиє право порушене, тому п. 12.12. Договору є справедливою умовою та не суперечить п. 4 ч.3 ст. 18 ЗУ „Про захист прав споживачів".

Також висновок суду про те, що договір фінансового лізингу є нікчемним, оскільки не був посвідчений нотаріально є хибним. Договори фінансового лізингу не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем заподіяно йому моральну шкоду та не довів наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вину останнього в її заподіянні. Тому вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є недоведеними та необґрунтованими.

Договір фінансового лізингу вчинений з дотриманням норм ЦК України, ЗУ „Про фінансовий лізинг", містить основні істотні умови встановлені законом, вчинений у письмовій формі, а тому не може бути визнаний судом недійсним.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу суперечить вимогам Закону України « Про захист прав споживачів» і цей договір не був посвідчений нотаріально.

Дані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування про безпідставність заявлених вимог, які вказані у запереченнях відповідача на заявлений позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

В постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року ( справа № 6-2766 цс15) зазначено, що відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою оскаржуваний договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною першою статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

З огляду на нікчемність укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, так як цей договір не був посвідчений нотаріально, будь-якої потреби в окремому аналізі доводів апеляційної скарги на предмет відповідності положень цього договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів не вбачає, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Частиною 2 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), з урахуванням характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням у кожному конкретному випадку інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, а також погоджується із розміром відшкодування цієї шкоди, оскільки цей розмір відповідає характеру та тривалості завданих ОСОБА_2 моральних страждань.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" відхилити .

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.С. Шимків