Рішення № 64548084, 31.01.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Гордійчук С.О., Григоренко М.П.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю представника позивача- ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків та судових витрат,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи та невідповідності їм висновків суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що місцевий суд, покладаючи в основу рішення висновок судової інженерно-технічної експертизи, при цьому не звернув увагу на наявні протиріччя, розбіжності та формулювання, які містять характер припущень, а не встановлених експертом фактів. Додає, що в резолютивній частині висновку міститься суперечність щодо встановленої експертом документальної і фактичної площі земельної ділянки № 2 (власник ОСОБА_4.), яка у відповіді на питання № 1 указана в розмірах 1000 кв.м. та 1103 кв.м., а відповіді на питання № 2 - в розмірах 1400 кв.м. та 1295 кв.м.. Стверджує, що експерт вийшов за межі своєї компетенції, вдавшись до дослідження причин розбіжностей у розмірах усіх трьох земельних ділянок, в той час, як за ухвалою суду мав би встановити такі причини лише щодо ділянки ОСОБА_4, а при їх встановленні не розібрався, ким саме: ОСОБА_6, ПП «Фірма «Лімб» чи Державним кадастровим реєстратором допущено порушення, які призвели до неправильної реєстрації. Звертає увагу на те, що висновок експерта ОСОБА_7 спростовує наявний у технічній документації з землеустрою земельної ділянки ОСОБА_6 протокол від 26.05.2006р. встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі площею 0,14 га. Зазначає, що поза увагою суду залишився висновок № Е-13/15 судової земельно-технічної експертизи від 07.09.2015р. експерта ОСОБА_8, в якому експерт дійшла висновку про наявне захоплення з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 частини земельної ділянки ОСОБА_6. Заперечує застосування судом строку позовної давності та пояснює, що суд взяв до уваги нічим не підтверджені пояснення представників відповідачів щодо нібито існуючих з 2008 року

______________Справа № 570/6058/14-ц Головуючий в суді І інстанції - Красовський О.О.

Провадження № 22-ц 787/36/2017 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

суперечок між сторонами з приводу розміру земельної ділянки, у той час як твердження позивача щодо виникнення у нього сумнівів стосовно меж земельної ділянки у 2014 році, після початку на ній будівництва, до уваги не взяв. З наведених міркувань просить скасувати

рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні його земельною ділянкою, обґрунтовуючи вимоги тим, що у вересні 2014 року на своїй земельній ділянці розпочав будівництво будинку та господарських будівель і в ході будівельних робіт виявив, що фактичні межі земельної ділянки є меншими від зазначених у Державному акті на право власності на земельну ділянку за рахунок захоплення її частини суміжними землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, кожний з яких на захопленій частині ділянки встановив огорожу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактичний розмір земельної ділянки позивача відповідно до правовстановлюючих документів є меншим, а фактичні розміри земельних ділянок відповідачів є більшими, ніж зазначено у правовстановлюючих документах, однак, на думку суду першої інстанції, позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого права, а тому у задоволенні його вимог відмовив за пропуском строку позовної давності.

Відповідачами рішення суду не оскаржено.

Колегія суддів апеляційного суду з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи із слідуючого.

Судом встановлено: рішенням Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області №151 від 05.02.2001 року ОСОБА_6суперечок між сторонами з приводу розміру земельної ділянки, у той час як твердження. передано у власність земельну ділянку площею 0,14 га в с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області, цільове призначення: для будівництва житлового будинку та господарських будівель. Відповідно до даного рішення на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 02.06.2006 року.

Земельна ділянка ОСОБА_4 за кадастровим НОМЕР_3, та земельна ділянка ОСОБА_2 за кадастровим № НОМЕР_1 межують із земельною ділянкою позивача.

За висновками судової земельно-технічної експертизи № Е-13/15 від 7 вересня 2015 року фактична площа і межі належної ОСОБА_6 на праві власності земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1 в с.Великий Житин не відповідає площі та межам, визначеним у Державному акті на право власності на землю НОМЕР_2 від 02.06.2006 року. Невідповідність полягає у зменшенні площі ділянки відповідно на 120 кв.м. і 4,3 м. через зміщення поворотних точок.

З боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 наявне захоплення частини належної ОСОБА_6 земельної ділянки, що має в плані чотирикутну форму, геометричними розмірами по периметру в метрах: 40,98 - 1,66 - 41,15 - 1,98 площею 75,0 квадратних метрів. На даній частині ділянки зведена бетонна огорожа.

З боку суміжного землекористувача ОСОБА_4 наявне захоплення частини належної ОСОБА_6 земельної ділянки трикутної форми в плані, з розмірами в метрах: 33,15 - 33,27 - 1,63 площею 27,0 квадратних метрів. На цій частині земельної ділянки зведено бетонний паркану та металева сітка.

На думку колегії суддів, вищевказаними висновками судової земельно-технічної експертизи доведено факт порушення відповідачами права власності позивача на його земельну ділянку.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ч.2 ст.90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу слід відмовити в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права(статті 261 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 зазначив, що до 2014 року на своїй земельній ділянці не здійснював будівництва, а тому не знав про порушення його права. І тільки з початком будівництва у нього виникли сумніви щодо правильності меж земельної ділянки з суміжними користувачами. У зв"язку з цим звернувся до ТзОВ «Фірма-Рівнеприватзем», яке на його замовлення склало технічний звіт від 07.10.2014 року, в якому зазначено: в результаті проведеного кадастрового знімання земельної ділянки виявлено невідповідність фактичного розташування меж земельної ділянки (в натурі) з координатами (межами), зареєстрованими в базі Державного земельного кадастру згідно розробленої технічної документації ПП Фірма «Лімб».

На підтвердження факту початку будівельних робіт позивачем надано копію Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, подане ним у Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області 13 лютого 2013 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що про своє порушене право він дізнався з початком будівельних робіт у вересні 2014 року, а тому з цього часу слід рахувати початок перебігу строку позовної давності.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, позовні вимоги доведені наявними в матеріалах справи доказами, а тому позов слід задовольнити.

Доводи відповідачів про те, що суперечки між сторонами з приводу невідповідності правовстановлюючим документам фактичних меж земельних ділянок мали місце з 2008 року і позивач з того часу знав про порушення його прав, не підтверджені жодними доказами.

Підлягають задоволенню матеріальні збитки в сумі 2 200 грн., які ОСОБА_6 сплатив ТзОВ «Фірма-Рівнеприватзем» за виконання кадастрового знімання земельної ділянки.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій ОСОБА_6 у зв"язку з розглядом справи поніс судові витрати в сумі 6 500 гривень, які підлягають стягненню на його користь з відповідачів порівну.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, в зв'язку із чим прийняв незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків та судових витрат задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,14 га, яка знаходиться в с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області, звільнивши частину земельної ділянки чотирикутної форми в плані, геометричними розмірами по периметру в метрах: 40,98 - 1,66 - 41,15 - 1,98 площею 75,0 квадратних метрів, шляхом знесення встановленої на ній бетонної огорожі.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,14 га, яка знаходиться в с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області, звільнивши частину земельної ділянки трикутної форми в плані, з розмірами в метрах: 33,15 - 33,27 - 1,63 площею 27,0 квадратних метрів, шляхом знесення встановлених на ній бетонного паркану і металевої сітки.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2 200 (дві тисячі двісті) гривень понесених збитків.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати по 3 250 (три тисячі двісті п"ятдесят) гривень з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Гордійчук С.О.

підпис Григоренко М.П.

Згідно: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.