Рішення № 64547815, 06.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5259/15-ц Номер провадження 22-ц/786/21/17Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді Прядкіної О.В.,

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.,

При секретарі Кальник А.М.,

За участі: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «Дельта Банк» звернулось до суду із вказаним позовом.

Вказував, що 28 лютого 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 20/21/08-Склв, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 460000 гривень з розрахунку 13, 9 % річних за користування кредитом на строк до 28 лютого 2023 року. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором між банком і відповідачем було укладено договір іпотеки 20/21/І01/08-Склв від 29 лютого 2008 року, згідно до умов якого ОСОБА_3 передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Зазначав, що внаслідок порушення відповідачем кредитних зобов'язань станом на 28 липня 2015р. утворилась заборгованість на загальну суму 423666, 57 грн., яка складається з суми по кредиту-183830,25 грн. та відсотків за користування 239832, 32 грн.

Просив в рахунок вказаної заборгованості ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру, загальною площею 96,8 кв.м., житловою 50, 8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить на праві власності відповідачу, визнавши за ПАТ «Дельта Банк» право власності на цю квартиру.

У травні 2016 року до суду з зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_3 звернувся його представник ОСОБА_4 Зазначав, що ОСОБА_3 не було відомо про укладення договору іпотеки і підпис у ньому йому не належить, у зв'я зку з чим просив суд визнати недійсним договір іпотеки № 20/21/І01/08-Склв від 29 лютого 2008 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено за недоведеністю.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення оскаржило ПАТ «Дельта Банк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що висновок суду про недоведеність укладення договору відповідачем є безпідставним, оскільки іпотечний договір посвідчений нотаріусом, який перевірив особу відповідача.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 не оскаржується.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 20/21/08-Склв, за умовами якого банк зобовязався надати відповідачу кредити (транші) в межах загальної суми 460000 гривень, а ОСОБА_3 прийняв на себе зобовязання сплачувати проценту ставку за користування кредитом у розмірі 13, 9 % річних, на строк до 28 лютого 2023 року.

29 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем, з метою виконання зобовязання за кредитним договором, було укладено іпотечний договір № 20/21/І01/08-Склв. Згідно до умов якого предметом іпотеки є житлова квартира загальною площею 96,8 кв.м., житловою 50, 8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 30 серпня 2007 року /а.с. 25-30/.

Відповідно до п. 3.1.6 Кредитного договору, у разі недотримання позичальником умов договору та додаткових угод, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісії, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки № 20/21/101/08-Склв від 29 лютого 2008 року.

Пунктом 4.2. Кредитного договору визначено, що основним забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів за користування ними, комісій та пені є іпотека житлової квартири загальною площею 96,8 кв.м., житловою 50, 8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, згідно з іпотечним договором № 20/21/08-Склв від 29 лютого 2008 року.

27 вересня 2013 року між ПАТ «Дельта банк» і ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Кредит промбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами /а.с. 44-48/.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у звязку з чим, станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у сумі 423666, 57 грн., з яких по кредиту 183830, 35 грн., відсотки за користування 238832, 32 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову банку, суд виходив з того, що позивачем не доведено його вимог, оскільки не надано оригіналу іпотечного договору.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким мотивуванням районного суду.

Так, іпотечний договір № 20/21/ І01/08-Склв. від 29 лютого 2008р., укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, посвідчено нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, договір підписано в її присутності. Особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ВАТ «Кредитпромбанк», повноваження його представника і належність гр.ОСОБА_3 квартири перевірено.

Оригінал зазначеного договору на вимогу апеляційного суду надано нотаріусом ( т.2 а.с.36) та досліджено в судовому засіданні.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав оцінку змісту іпотечного договору та вимогам ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», згідно якої звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Викладена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 30 березня 2016 рок №6-1851цс15, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1243цс16, що в силу ст.360-7 ЦПК є обовязковою для усіх судів.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. Іпотечного договору, у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, або умов іпотечного договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобовязання, забезпечені іпотекою, не були виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно тертім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначених іпотекодержавтелем, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.

Більш того, п. 4.4. Іпотечного договору сторони встановили, що у випадку, коли виконання пункту 4.3. цього Договору унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Таким чином, виходячи з того, що сторони не реалізували своїх прав, визначених п.4.3 зазначеного Договору, банк мав діяти у відповідності до ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку» та п.4.5 Договору, однак сформулював позовні вимоги на свій розсуд шляхом набуття права власності на іпотечну квартиру , тоді як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати це питання у такий спосіб.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, в якій закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. За нормою статті 37 ЦПК України право змінити предмет або підставу позову має лише позивач.

За таких обставин, зважаючи на визначені ПАТ«Дельта Банк» позовні вимоги, вони не підлягають задоволенню з огляду на вищенаведене. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову банку слід скасувати, ухваливши нове рішення в цій частині, яким в задоволенні вимог ПАТ«Дельта Банк» відмовити з інших підстав, ніж ті, що визначені місцевим судом.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ч.1 п.п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», ухваливши в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ«Дельта Банк» відмовити з інших підстав.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -суддя / Підпіс/ ОСОБА_1

СУДДІ: / Підпіси/ ОСОБА_6

ОСОБА_7

З оригіналом згідно :

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1