Ухвала суду № 64547802, 01.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/4946/16-ц Номер провадження 22-ц/786/83/17Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Дорош А.І.,Триголова В.М.

при секретарі: Радько О.М.

за участі представника позивача - адвоката Красницької Я.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. В обгрунтування своїх вимог вказував, що 20 квітня 2016 року відповідач отримав від нього в борг грошові кошти у сумі 425 000 грн. строком на один місяць. В строк визначений в розписці ОСОБА_4 кошти не повернув, пояснюючи тим, що не встиг ще продати нерухомість. Останнім часом відповідач ухиляється від зустрічі з ним та від повернення боргу. Мотивуючи тим, що ОСОБА_4 свої зобов'язання не виконав, борг не повернув, просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 425 000 грн. та судові витрати.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним судове рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На апеляційну скаргу ОСОБА_3 своє заперечення надав відповідач ОСОБА_4, в якому, спротовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2016 року - залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 20 квітня 2016 року ОСОБА_4 власноручно написав розписку та поставив свій підпис про те, що 20 квітня 2016 року він отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 425000 грн. строком на один місяць. Разом з тим, судом також встановлено, що досліджена розписка, її зміст не свідчать про те, що відповідач взяв кошти у сумі 425 000 грн. саме в борг. Також відсутнє зобов'язання відповідача повернути грошові кошти. В судовому засіданні відповідач не заперечував факту написання ним вказаної розписки, однак заперечував отримання в борг будь-яких коштів та зобов'язання їх повернути позивачу. Окрім того, судом встановлено, що написання розписки відповідач обгрунтував бажанням продати свою квартиру, право на проживання в якій має його колишня дружина та їх неповнолітня дитина, без згоди останніх. Зазначені обставини підтвердив також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 Саме тому ОСОБА_4 за рекомендацією ріелтора на імя ОСОБА_1, з метою вирішення питання відчуження квартири без згоди зареєстрованих членів сім"ї та органу опіки та піклування, написав зазначену розписку. Яким чином це мало відбутися, відповідач пояснити не зміг. Повідомив, що до нього приїхав ріелтор та запропонував проїхати з ним з копією паспорта для оформлення документів з продажу квартири. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру Департаменту охорони здоровя Полтавської обласної державної адміністрації від 28 липня 2016 року №26, ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку в цьому закладі з приводу алкогольної залежності з листопада 2009 року по теперішній час з діагнозом: ППР-А, синдром залежності. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15, відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. При цьому, у вище вказаній постанові Верховного Суду України наголошується на тому, що суди, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і, залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Отже, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, давши належну оцінку доводам сторін, та, взявши до уваги той факт, що розписка ОСОБА_4 про отримання грошових коштів не містить зобов'язання про їх повернення, районний суд дійшов правильного висновку, що укладення між сторонами договору позики не відбулося, а тому позовні вимоги про стягнення боргу не грунтуються на вимогах чинного законодавства і не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв"язку з чим задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду узгоджується з наведеною вище правовою позицією Верховного Суду України, яка відповідно до ст. 360-7 є обов"язковою для всіх судів України.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.

Судді: /підписи/ Дорош А.І.

Триголов В.М.

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.