Рішення № 64547683, 06.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/738/16-ц Номер провадження 22-ц/786/300/17Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.

при секретарі Рибак О.О.

за участі позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Золотухинської сільської ради про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та просив встановити факт, що ОСОБА_7, який помер 12 січня 2016 року є його батьком.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що його мати ОСОБА_8 вперше перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, проте 05 жовтня 1980 року вказаний шлюб було розірвано.

Вказував, що він народився 14 серпня 1986 року, у той час як його мати не перебувала у зареєстрованому шлюбі, проте проживала спільно із ОСОБА_7 Запис про батьківство у свідоцтві про народження було здійснено зі слів матері «Ткаченко Василь Іванович».

Зазначав, що на момент смерті ОСОБА_7 12 січня 2016 року він проживав з ним спільно. Здійснив витрати на поховання та продовжує догляд за його могилою.

Вказував, що встановлення факту батьківства необхідне для реалізації ним своїх спадкових прав.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_7, який помер 12 січня 2016 року є батьком ОСОБА_2

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4, просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Оржицького районного суду від 28.04.1980 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 розірвано.

14.08.1986 року народився позивач ОСОБА_2 Його батьками згідно свідоцтва про народження серії П-КЕ № 476013 є ОСОБА_11 та ОСОБА_8

ОСОБА_7 помер 12.01.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КЕ № 307690 виданого виконавчим комітетом Золотухинської сільської ради Оржицького району Полтавської області 13.01.2016 року.

За даними довідки Золотухинської сільської ради № 14 від 13.01.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 провів обряд поховання відносно ОСОБА_7 Довідками сільської ради № 182 від 21.04.2016 року та № 482 від 08.08.2016 року підтверджується, що ОСОБА_7 з 1992 року проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_2 продовжував проживати за вказаною адресою.

21.04.2016 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 Відповідно до постанови нотаріуса від 18.10.2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по причині недоведеності родинних стосунків з померлим ОСОБА_7

10 березня 2016 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_4, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_7

18.08.2016 року та 19.08.2016 року ОСОБА_4 видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на спадкове майно, а саме на земельну ділянку розміром 4,45 га, яка належала померлому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 011526 виданого Оржицьким районним відділом земельних ресурсів 12.01.2004 року та земельну ділянку площею 4,75 га., яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 08.11.2011 року за реєстровим № 1-1150.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд визнав батьківство ОСОБА_7, що суперечить вимогам, заявленим позивачем, а також нормам чинного законодавства.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Аналогічні норми містяться у ст.ст. 126 ч.1, 128 ч.1 СК України - походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Вказані норми врегульовують порядок визнання батьківства за рішенням суду, у випадку, коли батько дитини є стороною по справі.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Тобто, у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, належним способом захисту може бути лише встановлення факту батьківства.

Таким чином, суд першої інстанції мав право встановити факт батьківства, а не встановлювати батьківство, зокрема, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_2

Судом першої інстанції порушив вимоги ч.1 ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 просив встановити факт батьківства, то місцевий суд вийшов за межі його позовних вимог.

Проте, вимоги позивача про встановлення факту батьківства не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 130 СК України заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Аналогічні норми містяться у ч. 2 ст. 55 КпШС України при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Таким чином, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 батьком записаний ОСОБА_11.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б вказували, що запис про батька дитини зроблений згідно зі ст. 55 ч. 2 КпШС України, тобто за відсутності спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, за вказівкою матері.

Позивач всупереч вимог ст.ст. 10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК України не надав суду доказів того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не подавали спільної заяви та останній записаний батьком зі слів матері.

Згідно з розясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад , відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, рішення суду та доводи позивача побудовані на припущенні щодо запису батьком позивача ОСОБА_11 зі слів матері, що протирічить вимогам ст. 60 ч. 4 ЦПК України

Згідно зі ст. 53 ч. 3 КпШС України при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які підтвердили факт проживання однією сімєю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 та народження у них сина ОСОБА_2

Проте, в матеріалах справи містяться довідки Золотухинської сільської ради № 182 від 21.04.2016 року та № 482 від 08.08.2016 року відповідно до яких ОСОБА_7 проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1992 року і по день смерті 12 січня 2016 року разом із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд у своєму рішенні не зазначив, чому він відхилив довідки сільради та надав перевагу показанням свідків.

Інші докази, які б вказували на наявність обставин, передбачених ст. 53 ч. 3 КпШС України, в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з викладеного, у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 судові витрати повязані з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 584,32 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Золотухинської сільської ради про встановлення факту батьківства відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 584,32 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: --//-- ОСОБА_1

--//-- ОСОБА_14

--//-- ОСОБА_15

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1