Ухвала суду № 64546335, 30.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1900/16-к Головуючий у І інстанції Бончев І. В.Провадження № 11-кп/780/35/17 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 60 30.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого-судді - Свінціцької О.П.

суддів- - Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.

секретар - Коломиченко А.С., ОСОБА_11

за участю прокурора - Клюшніков Д.Г.

виправданих - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисників - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015110000000483за апеляційною скаргою прокурора на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року, яким,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Фастова Київської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2, не працюючого (на момент вчинення злочину працюючого начальником відділу погашення заборгованості Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, потерпілого від ЧАЄС 4-ї категорії, з вищою освітою, українця, громадянина України, не судимого,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Фастова Київської області, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_3, працюючого водієм у КП ФМР «Фастівське БТІ» (на момент вчинення злочину працюючого інспектором черговим Фастівського ВП ГУ МВС України в Київській області), одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, потерпілого від ЧАЄС 4-ї категорії, з вищою освітою, українця, громадянина України, не судимого,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки міста Конотоп Сумської області, зареєстрованої АДРЕСА_4, фактично проживаючої АДРЕСА_3, працюючої на посаді заступника директора у КП ФМР «Фастівське БТІ», заміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, з вищою освітою, українки, громадянки України, не судимої,

визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369-2 КК України, та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду, 08.10.2015 року ОСОБА_6 до Фастівської міжрайонної прокуратури Київської області подано письмову заяву про злочин за фактом неправомірних дій на її земельній ділянці в АДРЕСА_7.

Також, 09.10.2015 року до чергової частини Фастівського МВ УМВС України в Київській області надійшла заява від ОСОБА_6 аналогічного змісту.

Під час розгляду вказаних заяв ОСОБА_6, її чоловік - працівник Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_5 та начальник відділу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, розробили план злочинних дій щодо одержання неправомірної винагороди у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме за вплив на працівників правоохоронних органів, уповноважених вживати заходи щодо припинення виконання ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» земельних робіт, без відповідних дозвільних документів, поблизу АДРЕСА_7.

За результатами розгляду вищевказаних заяв ОСОБА_6, слідчим відділом Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області 17.10.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110310001816 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В подальшому, 12.10.2015 року приблизно о 20.00 годині начальник відділу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4, діючи на виконання попередньо узгодженого плану, зустрівся з засновником ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» (далі - товариство) ОСОБА_8, представником товариства ОСОБА_9 у кафе «Фастів-Сіті», розташованого за адресою: АДРЕСА_6, на якій ОСОБА_4 повідомив, що за безперешкодне виконання земельних робіт товариством на території хутора Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 необхідно сплатити йому неправомірну вигоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, що станом на 12.10.2015 року за курсом НБУ - 21.49 грн. за 1 долар США, становило 1 074 500 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі п'ятсот). При цьому ОСОБА_4 зазначив, що за вказану неправомірну вигоду він забезпечить сприяння безперешкодній діяльності товариства з боку працівників правоохоронних та контролюючих органів в межах Фастівського району, зокрема, органів прокуратури, державної фіскальної служби, міністерства внутрішніх справ, екологічної інспекції та інших. В іншому разі, як повідомив ОСОБА_4, господарська діяльність товариства буде зупинена, а техніка буде вилучена в рамках вказаного кримінального провадження.

Крім того, у попередніх розмовах з засновником товариства ОСОБА_8, ОСОБА_4 вказав, що земельні ділянки, на яких товариством проводяться земельні роботи, фактично належать йому та ОСОБА_5, хоча формально оформлені на дружину останнього- ОСОБА_6

22.10.2015 року о 14.46 годині ОСОБА_9 повторно зустрічався із ОСОБА_4 у м. Васильків навпроти будівлі Васильківської ОДПІ та під час зустрічі останній повідомив, що, всі попередні домовленості залишаються в силі та лише він вирішує питання щодо безперешкодного здійснення господарської діяльності товариства на території Фастівського району, зокрема ОСОБА_4 зазначив, що він зможе вплинути на прийняття рішення про закриття будь-якого провадження стосовно службових осіб товариства, оскільки він перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_5, який працює у Фастівському МВ ГУМВС України в Київській області та є чоловіком ОСОБА_6, яка є власником земельної ділянки в АДРЕСА_7, на якій товариство проводило земельні роботи. При цьому ОСОБА_4, шантажуючи ОСОБА_9 та провокуючи його на надання неправомірної винагороди зазначив, що у разі ненадання такої неправомірної вигоди, він - ОСОБА_4 зробить так, що з'являться ще три нові заяви аналогічного змісту в інші контролюючі органи.

В подальшому 17.12.2015 року ОСОБА_9, усвідомлюючи реальність настання негативних наслідків для службових осіб та господарської діяльності ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» у разі невиконання вимог ОСОБА_4 та не бажаючи їх настання, домовився про зустріч із ОСОБА_4 на 18.12.2015 року з приводу вирішення питання щодо припинення перешкоджання веденню господарської діяльності вищевказаного товариства та закриття кримінального провадження № 12015110310001816.

18.12.2015 року близько 17.30 години, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка, виконуючи роль пособника, шляхом усунення перешкод для вчинення злочину, а саме переконання ОСОБА_9 у необхідності передачі всієї раніше обумовленої суми неправомірної винагороди, знаходячись біля кафе «Наталіно», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5, вимагав та отримав від ОСОБА_9 для себе та третіх осіб, раніше обумовлену суму неправомірної винагороди еквівалентну за ринковим курсом 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, а саме 1200000 грн. за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за закриття кримінального провадження № 12015110310001816 від 17.10.2015 року, розпочатого за заявою ОСОБА_6, а також за вплив на працівників правоохоронних органів, уповноважених вживати заходи щодо припинення виконання ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» земельних робіт без відповідних дозвільних документів, поблизу АДРЕСА_7.

Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли на вулицю, сіли у салон автомобіля НОМЕР_1, який використовував ОСОБА_5, де розподілили грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) у розмір 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень між собою, після чого були затримані в порядку ст. 208 КІІК України.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були кваліфіковані за ч.3 ст. 369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди. Дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 369-2 КК України як сприяння вчинення одержання неправомірної вигоди ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2016р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та виправдано за відсутністю в їх діях складу вказаного злочину, ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369-2 КК України, та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що твердження про те, що отримані ОСОБА_4 грошові кошти були передплатою за продаж земельної ділянки ґрунтується лише на припущеннях та показах самих обвинувачених та в достатній мірі не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Суд залишив поза увагою той факт, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається виключно в письмовій формі та посвідчується нотаріально. При цьому жодних доказів щодо реєстрації, підписання або хоча б підготовки такого договору стороною захисту суду не надано та в ході судового розгляду досліджено не було.

Окрім того, судом не обґрунтовано належним чином і посилання на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 не мав наміру впливати на слідчого і прокурора у кримінальному провадженні, як на осіб уповноважених на виконання функцій держави. Вказує на те, що у разі, якщо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали грошові кошти від ОСОБА_9 не маючи при цьому наміру впливати на посадових осіб правоохоронних органів, в провадженні яких перебувало кримінальне провадження, тоді вони заволоділи грошовими коштами шляхом обману, тобто в їх діях вбачається ознаки складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Також зазначає, що судом залишено поза увагою факт можливої наявності в діях обвинувачених інших складів злочинів та належним чином не досліджено вказані питання.

Крім того, під час судового розгляду не допитано жодного з прокурорів- процесуальних керівників у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_6, тобто судом не досліджено обставини, з»ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Також звертає увагу на те, що ст.ст. 368, 374 КПК України чітко визначено питання, які вирішуються судом під час ухвалення вироку, при цьому вказані норми не передбачають можливості надання під час постановлення вироку окремої оцінки обвинувальному акту прокурора, що є істотним порушенням вимог КПК та перешкодило суду прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, які подані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і є аналогічними за змістом, останні вказують на те, що наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи як правові підстави скасування вироку суду першої інстанції, суперечать КПК України, оскільки прокурор не наводить доводів з приводу мотивів і підстав виправдання, а лише посилається на обставини, які є підставами для скасування виключно обвинувальних вироків, коли саме і призначається новий розгляд в суді першої інстанції, що є незаконним. Оскільки правові вимоги стосовно підстав оскарження судового рішення прокурором не дотримані, в суду апеляційної інстанції немає підстав для їх розгляду та задоволення відповідно до вимог ст. 404 КПК України. При цьому, як вбачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, прокурор, в порушення вимог ст. 17 КПК України хоче перекласти процес доказування на сторону захисту та доводи апеляційної скарги прокурора суперечать положенням ст. 22 КПК України щодо принципу змагальності сторін кримінального провадження. Також вважають, що суд дав правильну оцінку обвинувальному акту прокурора, навівши у вироку ті чисельні порушення, які він містив.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, думку виправданих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_7, які заперечували проти поданої апеляційної скарги дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За результатами апеляційного розгляду цього кримінального провадження колегією суддів встановлена наявність таких порушень вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку, судом першої інстанції зроблені висновки про невідповідність обвинувального акта вимогам як кримінального процесуального закону, так і закону про кримінальну відповідальність. При цьому, поза увагою суду залишилось те, що законодавцем надано вичерпний перелік питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку (ст. 368 КПК України) та визначені вимоги до мотивувальної частини вироку ( ч. 3 ст. 374 КПК України). Зазначеними нормами закону не передбачено вирішення питань про відповідність обвинувального акта вимогам закону та викладення відповідних мотивів у мотивувальній частині вироку. Окрім того, судом не враховано те, що обвинувальний акт є підсумовуючим процесуальним документом у якому, серед іншого, формулюється обвинувачення, тобто твердження про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, передбаченому КПК України (ст. 291, п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України). Для обвинувального акта встановлена відповідна процесуальна форма, сформульовані вимоги до його змісту та передбачена можливість не допуску до розгляду обвинувального акта, який не відповідає вимогам закону ( ст. 231, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України). Таким чином, законодавець визначив те, що обвинувальний акт, який не відповідає вимогам закону, не може бути предметом розгляду у суді першої інстанції. Визнавши при ухваленні вироку те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, суд першої інстанції фактично визнав наявність таких порушень вимог кримінального процесуального закону, що були допущені на початковій стадії судового провадження, які перешкодили суду провести судовий розгляд та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тобто самим судом була визнана наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Зазначених вимог Закону судом при ухваленні вироку у повній мірі дотримано не було. Аналіз указаних правових норм дає підстави стверджувати те, що особа може бути виправдана лише у пред'явленому обвинуваченні. Будь-яких висновків щодо наявності в діях особи складу іншого злочину чи обсягу обвинувачення при ухваленні виправдувального вироку, на відміну від обвинувального, не допускається.

В порушення зазначених вимог закону суд в мотивувальній частині вироку зробив висновки про можливу наявність у діях обвинувачених складів інших злочинів та зменшення обсягу обвинувачення.

Із урахуванням того, що вирок має приюдиціальне значення для подальших правовідносин, зазначені вище висновки суду істотно порушують права обвинувачених і створюють підґрунтя для нового кримінального провадження щодо усіх обвинувачених.

Як вбачається із резолютивної частини вироку усі обвинувачені виправдані за відсутності в діях обвинувачених складів інкримінованих їм злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

-вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

-кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

-в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Окрім цього, виправдувальний вирок ухвалюється у разі встановлення відсутності події злочину та встановлення відсутності в діях складу злочину ( ч. 2 ст. 373, ч. 1 ст. 284 КПК України).

Відсутність складу злочину, є багатоскладовою підставою для виправдання особи, яке застосовується коли:

-В діянні особи містяться всі ознаки злочину, однак в силу положень закону це діяння не утворює злочину: малозначність діяння (ч.2 ст. 11 КК України), діяння, вчинене у стані необхідної оборони без перевищення її меж (ст.36 КК України), вчинене у стані крайньої необхідності ( ст. 39 КК України), у разі затримання особи, що вчинила злочин при відсутності перевищення засобів необхідних для затримання злочинця (ст. 38 КК України), тощо;

-діяння взагалі не є злочином, а є адміністративним правопорушення;

-у ході кримінального провадження прийнятий закон, який скасовує кримінальну відповідальність;

-діяння не містить усіх необхідних ознак складу злочину.

Прийнявши рішення про необхідність виправдання усіх обвинувачених за відсутністю в діяннях обвинувачених складів, інкримінованих їм злочинів , суд у мотивувальній частині вироку не навів відповідних мотивів такого рішення та не зазначив, яке із наведених ознак відсутності складу злочину ним застосовано. Натомість, суд допустив суперечності при обґрунтуванні необхідності виправдування обвинувачених, визнавши як відсутність складу злочину, так і відсутність події злочину (щодо обвинуваченого ОСОБА_5), наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 ознак іншого злочину та не доведеність вини без наведення відповідних мотивів та обґрунтування того, у вчиненні якого злочину не доведена вина обвинуваченого щодо якого висунуте обвинувачення, чи того ознаки якого вбачаються в діях обвинуваченого. При наявності висновку про відсутність в діях обвинувачених складів злочину, суд у мотивувальній частині вироку вдався до аналізу складових частин закону про кримінальну відповідальність, щодо порушення якого обвинуваченими висунуте відповідне обвинувачення, зробив висновки про невідповідність положень ст. 369-2 КК України положенням Конституції України, що не може указувати у своїй сукупності на відсутність чи недоведеність в діях обвинувачених складу злочину.

Окрім того, в порушення п.1 ч.3 ст. 374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку не навів достатніх та переконливих мотивів, із яких він відкинув усі доводи обвинувачення.

Сукупність зазначених вище порушень кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає істотними, тобто такими, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судом рішення і які є підставою для скасування вироку.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 409 КПК України, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам злочину є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом ст. 411 КПК України, судове рішення визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження в тому числі якщо висновок суду не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду та якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути та його висновки. Аналіз мотивувальної частини вироку дає підстави стверджувати, що судом допущена зазначена вище невідповідність.

Судом у ході ухвалення вироку не дана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_8та ОСОБА_9 та не наведено належних та обґрунтованих мотивів із яких він відкинув показання цих свідків про те, що ОСОБА_4 висунув вимогу про передачу йому грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США, погрожував поданням заяв до правоохоронних органів, обіцяв не перешкоджати діяльності підприємства, такі вимоги ОСОБА_4 свідки вважаючи незаконними, що змусило їх звернутись до правоохоронних органів. Окрім того, судом не наведено належного обґрунтування чому ним були відкинуті показання зазначених свідків про те, що будь-яких домовленостей із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони не мали.

Судом у в вироку не наведено належних мотивів того, чому ним відкинуті протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді - аудіо, - відео контролю особи та зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж. За змістом цих протоколів у розмовах, які відбувалися між ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 згадувалися земельні ділянки та проведені на них роботи,вказується на можливість та необхідність закриття кримінальних справ, в тому числі і за відсутністю події злочину, указується на необхідність відмови від заяв, називаються цифри 25 за кожну заяву, фігурує цифра 50, також згадуються інші факти та указується на обставини, про які указували свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, в тому числі і необхідність спілкування із представниками правоохоронних органів із приводу поданих заяв про вчинені злочини.

Судом у мотивувальній частині вироку зроблені висновки про те, що кошти, які передавались обвинуваченим були оплатою за укладення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_6 земельної ділянки. Однак доказів, які би підтверджували ці висновки, судом у вироку не наведено. В основу цього висновку, судом першої інстанції були покладені виключно показання самих обвинувачених. При цьому, у мотивувальній частині вироку не наведено мотивів із яких були відкинуті показання свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про те, що між ними та обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не було будь-яких домовленостей із приводу купівлі-продажу земельної ділянки, що могло указувати на необґрунтованість як показань обвинувачених, так і висновків суду, оскільки договір купівлі-продажу є двостороннім договором і його укладення без згоди іншої сторони є неможливим. Судом першої інстанції не наведено мотивів із яких ним відхилені протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до яких, у зафіксованих розмовах відсутні розмови, які би безумовно указували на бажання укладення договорів купівлі-продажу свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Із урахуванням того, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є триваючим процесом, у ході якого є необхідність вчинення певного роду дій, пов'язаного із виготовленням планів земельної ділянки, проведення оцінки земельної ділянки, консультації нотаріуса із приводу укладення зазначеного договору купівлі-продажу, судом першої інстанції не з'ясовано і не знайшло свого відображення у вироку те, чи вчинялися власником земельної ділянки будь-які із указаних дій. Зробивши висновки про те, що грошові кошти, які були передані обвинуваченим були платою за укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, судом не було з'ясовано і не знайшло свого відображення у вироку те, чи були обвинуваченими видані розписки, чи інші документи, які би підтверджували отримання ними зазначених грошових коштів у якості оплати за купівлю-продаж земельної ділянки. Судом не з'ясовано і у вироку не знайшло свого відображення те, чи відповідає отримана обвинуваченими грошова сума ринковій вартості належної ОСОБА_6 земельної ділянки. Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, чому заяву ОСОБА_6 про відмові від первинної заяви про вчинення злочину ОСОБА_9 передавав саме ОСОБА_4, в контексті розмов, зафіксованих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, де саме ОСОБА_4 обіцяв вирішити дане питання.

Колегія суддів вважає, що наведена невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, могла вплинути на вирішення питання про невинуватість виправданих, що є, у відповідності до ч.2 ст.411 КПК України, підставою для скасування вироку.

За наявності зазначених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, яка могла вплинути на вирішення питання про невинуватість виправданих, вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2016 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.

У зв'язку із наявністю зазначених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та враховуючи те, що у апеляційній скарзі висунуте прохання виключно у виді призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне із застосуванням положень ст.ст. 2, 7 та 9 КПК України, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції у ході якого, необхідно врахувати наведене, провести судовий розгляд відповідно до вимог закону, усунути зазначені вище недоліки, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 376 ч. 2 КК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Судді:

____ ___ ___

Свінціцька О.П. Ігнатюк О.В. Рудніченко О.М.