Постанова № 64546100, 18.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9934/16-п Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/72/17 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 18.01.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ІгнатюкаО.В., за участю представника правопорушника ОСОБА_2, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року на

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця США, штат Мінесота, мешканця АДРЕСА_1, працюючого президентом благодійної організації «Russian Harvest»,

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації валюти;

вилучену валюту у розмірі 6 600 доларів США повернуто ОСОБА_3.

ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за те, що він, 17 листопада 2016 року, о 13 годині 40 хвилин, прибув до України, разом із своєю дружиною громадянкою США - ОСОБА_4, з Нідерландів, м. Амстердам, рейсом № 1385, та обрав проходження митного контролю в каналі, позначеному символами зеленого коридору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявив, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», у нього були виявлені не заявлені 28 000 доларів США. Вказана іноземна валюта переміщувалась без ознак приховування. Із вказаної суми ОСОБА_3 та його дружині пропущено 21 400 доларів США на двох осіб та за протоколом про порушення митних правил вилучено 6 600 доларів США.

У апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС України порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Указав на необґрунтованість посилання судді на положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, оскільки аналіз міжнародних договорів не дає підстави стверджувати що міжнародні норми змінюють існуючі, встановлюють нові або відновлюють скасовані національні норми права. Указав також на те, що провадження у справах про порушення митних правил повинно здійснюватися відповідно до КУпАП та МК України. Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у розмірі 1700 грн.

Вислухавши пояснення:

представника Київської митниці ДФС України, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

представника правопорушника ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника Київської митниці ДФС України не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та винності ОСОБА_3 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 17.11.2016 року № 0722/125120102/16, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 17.11.2016 року, доповідними записками головного та старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Бориспіль-аеропорт» від 17.11.2016 року, поясненнями ОСОБА_3 та іншими доказами.

На підставі указаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_3 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого посилання судді на положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, оскільки провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України, а положення міжнародних договорів не дають підстави стверджувати що міжнародні норми змінюють існуючі, встановлюють нові або відновлюють скасовані національні норми права, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906-VI від 29.06.2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що положення цієї статті захищають право на мирне володіння своїм майном не лише фізичних, а й юридичних осіб.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої валюти ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що грошові кошти, які Мел Пітер Лоуренс перевозив через митний кордон України, є власністю некомерційної місіонерської організації «Russian Harvest», президентом якої він є, і яка тривалий період часу надає благодійну допомогу християнським релігійним організаціям різних конфесій які діють на території України, а також капеланському служінню в зоні АТО та сім'ям із тяжкими матеріально-побутовими умовами.

Наведені висновки судді апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки із урахуванням цільового призначення переміщуваних коштів, втручання у право власності ОСОБА_3, як президента некомерційної місіонерської організації «Russian Harvest» не може вважатися пропорційним.

Поряд із цим, апеляційний суд бере до уваги також і те, що конфіскація іноземної валюти ОСОБА_3, позбавить матеріальної допомоги громадян із тяжкими матеріально-побутовими умовами що свідчитиме про порушення справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи.

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін із урахуванням доповнень, викладених у мотивувальній частині постанови.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ О.В. Ігнатюк