Рішення № 64545806, 19.01.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12112/15-ц

Провадження № 2/369/204/17

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2017 Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

при секретарі Кузьменко П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_1, треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Києво-Святошинський РВ ГУ ДСНС України у Київській області про знесення самочинної забудови, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до суду, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 здійснює самочинне будівництво індивідуального житлового будинку на власній земельній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1

На момент звернення до суду відповідачем самочинно було збудовано фундамент та розпочато зведення стін першого поверху.

Згідно ст.376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані /будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати дівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням дівельних норм і правил.

Будівництво житлового будинку відповідачем здійснюється без відповідних документів, які давали б йому право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту.

Відповідно до п.4 ст.26, ст.27 Закону №3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених ст.ст. 26 - 32 Закону №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 №6 під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України №3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (ст.ст. 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної ст.ст. 1,7,8 Закону України №687-ХІV «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до ст.ст. 29, 31 Закону № 3038-VІ, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Крім того, відповідно до ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням мельних сервітутів та охоронних зон, тощо.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, димлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (п. 1,2 ст. 103 ЗК України).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст. 104 ЗК України).

Ч.2 ст.10 Закону України «Про пожежну безпеку» прямо встановлює заборону на будівництво та реконструкцію об'єктів, а також на фінансування цих робіт без одержання позитивних результатів пожежної експертизи.

Тому просив зобов'язати ОСОБА_1 на земельних ділянках кадастровий номер:НОМЕР_1 та кадастровий номер: НОМЕР_2 загальною площею 0,0838 га., розташованих у АДРЕСА_1 знести самочинну забудову за його рахунок.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. Додатково пояснили, що порушення, допущені відповідачем під час здійснення самочинної забудови підтверджуються всіма доказами у справі, дозвільної документації відповідач не отримував, проекту чи інших документів щодо будівництва не погоджував, а тому вважають за необхідне саме знести самочинно збудовану споруду, а не перебудовувати її.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у повному обсязі. Додатково пояснили, що жодного разу представники позивача не намагались вирішити питання перебудови будівлі, не заявляли про необхідність усунення якихось порушень, допущених під час будівництва, та які б впливали на права третіх осіб. Більше того, жодних позовів до відповідача з приводу цього дозвільними органами не подавалось, та таких не існує. Тому вважають, що підстави саме для знесення будівлі відсутні, оскільки взагалі не встановлено, що самочинне будівництво порушує права третіх осіб. Вважають позов надуманим, та таким, що не підлягає до задоволення.

Представник третьої особи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області позов підтримав, просив задовольнити.

Представник третьої особи Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС України у Київській області позов підтримав, просив задовольнити.

Вислухавши сторін, дослідивши докази, зібрані у справі, суд приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником суміжних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер:НОМЕР_1 та кадастровий номер: НОМЕР_2 загальною площею 0,0838 га, розташованих у АДРЕСА_1, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 10.12.2014. На вказаних земельних ділянках відповідачем здійснюється самочинне будівництво житлового будинку без оформлення необхідної дозвільної документації. Дозвільними органами зафіксовані порушення, допущені відповідачем під час будівництва.

Вказані обставини підтверджуються всіма доказами, зібраними у справі, в їх сукупності, та не оспорюються сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Право на забудову виникає у особи, яка набула право на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених ст.ст.26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (отримання вихідних даних, технічних умов, розроблення проектної документації тощо). За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Всупереч вищевказаних нормативних-правових норм відповідач здійснює самочинне будівництво без відповідних документів, які надають право виконувати роботи, а також з порушенням протипожежних норм, що підтверджується матеріалами справи, а саме листом відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.10.2015, №328, листом департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 09.10.2015 №10/10-52/0910/02, листом Києво-Святошинського ГУ ДСНС України у Київській області №272 від 22.02.2016, листом Відділу містобудування та архітектури №47 від 22.02.2016, листом №01-12/170 від 23.02.2016, Управління водних ресурсів у м.Києві та Київській області, листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №10/10-15/2402/02 від 24.02.2016.

Внаслідок перевірки комісією Києво-Святошинської РДА Київської області дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил було складено акт від 06.04.2016, де вказано, що було виявлено наступні порушення: порушена протипожежна відстань 8 м. при будівництві приватного житлового будинку ОСОБА_1 до існуючих будівель на сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 згідно діючих вимог п.3,25* та п.3,25а* ДНБ 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

За заявою Голови позивача судовим експертом ОСОБА_2 було проведено експертне дослідження. Відповідно до висновку від 11.03.2016 №161-06 по дослідженню об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та здійснюється з порушенням вимог п.3,25* та п.3,25а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», в частині дотримання протипожежної відстані між житловими будинками та між житловим будинком і господарською спорудою. Також, при завершенні будівництва об'єкта дослідження, ймовірно зменшення наявної відстані між житловими будинками та між житловим будинком і господарською спорудою.

Щодо суттєвості порушень та можливості їх усунень ОСОБА_2, допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста, що здійснював дослідження, пояснив, що питання перебудови самочинного будівництва житлового будинку з метою усунення порушень, допущених при будівництві, як і питання щодо їх суттєвості, не заявлялось, та ним не досліджувалось. Також пояснив, що виміри здійснювались ним без доступу до споруд на земельній ділянці відповідача.

Як випливає з роз'яснень п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду Україна (ВССУ) з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03. 2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Втім, відповідно до позиції Колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, у цьому випадку застосування судом ч.7 ст.376 ЦК України при вирішенні позову про знесення об'єктів самочинного будівництва є передчасним, оскільки необхідною умовою застосування такого засобу захисту є умова: якщо буде встановлено, що проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Тобто правило про зобов'язання знести самочинне будівництво, застосовується лише у разі, коли буде встановлено, що самочинне будівництво неможливо привести у стан, якій буде відповідати будівельним нормам та правилам, або особа відмовляється вчинити такі дії.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідача знести самочинне будівництво, суд повинен звертати увагу на наведені вимоги закону.

За змістом ч.ч.4,7 ст.376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями ст.ст.16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Такої ж позиції дотримується ВАСУ, у постанові від 02.12.2014 у справі №К/800/42153/13 вказавши, що знесення об'єкта самочинного будівництва, як крайньої міри, можливе, зокрема, за умови, що цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм та правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, здійснити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно ч.І ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Станом на сьогоднішній день такого позову від державного архітектурно-будівельного контролю до ОСОБА_1 не існує.

Пунктом 25 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 N6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

Згідно п.9 тої ж Постанови за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.ч.І, 7 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З огляду на правила вказаної норми, які обрані позивачем та судом, як підстава для задоволення позову, збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише на підставі судового рішення у виключних випадках, а саме: 1) якщо така забудова порушує права інших осіб; 2) якщо проведення перебудови такого об'єкта є неможливим; 3) якщо особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Позивач не довів, що забудова, яку він просить знести, порушує права інших осіб, проведення перебудови такого об'єкта є неможливим, та що особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Окрім зазначеного вище, 08.04.2016 відповідач звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області з заявою про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

22.06.2016 головним інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ОСОБА_3, було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

З акту вбачається, що за результатами здійснених замірів лазерним дальноміром індивідуальний житловий будинок відповідача побудований на орієнтовній відстані 10,7 м від зовнішніх несучих стін житлового будинку який розташований на суміжній земельній ділянці. Тоді ж, 22.06.2016, ОСОБА_3, було складено протокол №1-Л-А-2206/1 про адміністративне правопорушення та припис №С-2206/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

29.06.2016, ним же, було винесено постанову №А-2906/1 по справі про адміністративне правопорушення та сплачено ОСОБА_1 штраф за не усунення порушень викладених у приписі у зв'язку з дією ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.02.2016.

12.09.2016, ОСОБА_1 повторно звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області із заявою про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Тобто, відповідачем вчиняються дії в межах чинного законодавства України, спрямовані на усунення невідповідності здійсненого самочинного будівництва вимогам нормативних документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена необхідність знесення самочинної забудови відповідача, без здійснення спеціального експертного дослідження, стосовно порушення прав та інтересів третіх осіб самочинною забудовою, чи є порушення суттєвими, та чи можуть вони бути усунуті відповідачем шляхом перебудови, переобладнання, тощо.

Сторонам роз'яснювалось право заявлення клопотань щодо проведення судової експертизи з цього приводу, однак таких клопотань протягом розгляду справи не надходило. Позовних вимог про здійснення перебудов чи переобладнань самочинного будівництва відповідачем, спрямованих на усунення порушень прав третіх осіб, позивачем не заявлялось.

Судової експертизи в рамках цієї справи не проводилось.

На підставі викладеного та керуючись у відповідності з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.9, п.25 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 №6, ст.ст. 375, 376 ЦК України, ст.ст. 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Д.Усатов