Рішення № 64545310, 24.01.2017, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7193/14-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді: Кухленка Д.С.,

при секретарі: Токач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду Київської області при судовому розгляді цивільну справу за позовом Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про повернення нерухомого майна шляхом виселення, -

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що сім'я відповідачів з 3-ох чоловік (ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) протиправно проживає у приміщенні дитячого АДРЕСА_1, де знаходиться двокімнатне приміщення загальною площею 28,6 кв.м.

Зазначений будинок знаходиться на балансі Позивача саме як дитячий корпус ї де житлового фонду не відноситься.

Згідно Статуту Позивача (пункт 6.2) його майно належить до комунальної власності м. Києва і закріплене за ним на праві оперативного управління.

Відповідач ОСОБА_1 був АДРЕСА_1, як член сім'ї (син) колишнього працівника Будинку дитини ОСОБА_5 в 2001 році. На той час АДРЕСА_1 для розміщення дітей не використовувався і ОСОБА_5, що працювала вихователем, самостійно виховувала 4-ох дітей і не мала власного житла, звернулася до адміністрації та профспілкового комітету з заявою від 18.10.2001 р. про надання дозволу на проживання в цьому корпусі. Адміністрація (заява головного лікаря в профком щодо надання згоди на тимчасове поселення) і профспілковий комітет (протокол засідання від 18.10.2001 р. № 26) погодили надати їй дозвіл на тимчасове безоплатне проживання з чотирма дітьми у приміщенні корпусу.

Відповідно до ст., ст. 324 та 257 чинного на той час Цивільного кодексу Української PCP (втратив чинність з 01.01.2004 р. згідно П. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України) договір безоплатного користування майном повинен був укладатися у письмовій формі.

Однак ст. 154 (абзац другий) ЦК України допускався спрощений порядок укладення письмового договору, а саме: якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Таким чином, заява ОСОБА_5 разом з заявою Головного лікаря і протоколом засідання Профспілкового комітету, в своїй сукупності, можна вважати письмовим . договором безоплатного користування майном.

У зв'язку з тимчасовим характером проживання сім'ї ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 був у 2004 році прописаний в гуртожитку Будинку дитини по АДРЕСА_2.

У відповідності із ст.,ст. 324, 259 ЦК УРСР цей договір було укладено на невизначений строк.

В ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Враховуючи ці обставини, усім проживаючим на той час у АДРЕСА_1 дітям ОСОБА_5, включаючи ОСОБА_1 був вручений лист Позивача від 14.03.2012 р. № 137, яким запропоновано звільнити приміщення корпусу до 01.05.2012 р.

Після ознайомлення з листом ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Позивача" з заявою від 17.04.2012 р. про відстрочення строку виселення хоча б на 3-6 місяців.

Оскільки Відповідачі не звільнили і не повернули спірне приміщення, Позивач листом від 18.06.2013 р. № 315 (отриманий ОСОБА_1 21.06.2013 р.) повідомив про необхідність, що виникла, у використанні, після ремонту, АДРЕСА_1 для розміщення дітей і запропонував Відповідачам звільнити приміщення до 05.07.2013 р.

Листом від 04.04.2014 р. № 207 (отриманий ОСОБА_1 07.04.2014 р.) Позивач в третє запропонував Відповідачам звільнити приміщення в місячний строк (до 05.05.2014 р.). Ознайомившись при врученні із змістом листа, Відповідач ОСОБА_1 на примірнику Відповідача написав, що не згодний (звільнити приміщення) і усно заяви, що добровільно повертати приміщення сім'я не буде.

Таким чином, Відповідачі до цього часу продовжують проживати разом іх своїми дітьми без законних підстав у приміщенні АДРЕСА_1 і відмовляються добровільно його повернути Позивачу.

Відповідач ОСОБА_2 до одруження проживала у будинку разом з батьками по АДРЕСА_3 і сім'я Відповідачів може надалі проживати у цьому будинку.

Крім того, відповідно до листа Ворзельської селищної ради від 13.12.2013 р. № 2/15-1494 сім'я ОСОБА_6 перебуває на квартирному обліку з 24.04.2008 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти позову.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі вважає позов такими, що не підлягає до задоволення: судом встановлено, що 12.02.2008 р. Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького та ОСОБА_6 уклали договір №2 безоплатного користування майном. Параграфом 2 вказаного договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року.

Судом встановлено, що АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького, і це підтверджується листом №345 від 10.06.2014 р. за підписом головного лікаря та головного бухгалтера.

Згідно листа №137 від 14.03.2012 р. Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького повідомив ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що АДРЕСА_1 є корпусом, який призначений для поселення дітей, позбавлених батьківського піклування, а також просили звільнити дане приміщення.

Крім того, судом встановлено, що Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького листом №296 від 06.06.2013 р. повідомив про те, що сім'я тимчасово проживає у дитячому корпусі АДРЕСА_1, і є необхідність у використанні даного корпусу за його призначенням, тому просили до 01.07.2013 р. повністю звільнити приміщення дитячого АДРЕСА_1. Листом №208 від 04.04.2014 р. Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького знову звернувся до з проханням до 05.04.2014 р. звільнити займане приміщення в корпусі АДРЕСА_1.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 317, 319, 391 ЦК України, згідно яких власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права володіння, користування та розпорядження майном.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення гл. 58 цього кодексу.

Згідно із ч.3 ст. 828 ЦК України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до ст. 793 цього кодексу.

Статтею 836 ЦК України передбачено, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Відповідачі проживають у корпусі №9 по вул. Пролетарській, 56 на підставі цивільно - правового договору, строк дії якого закінчився.

Однак, на даний час іншого житла крім спірного не мають.

Відповідно, при наданні родині ОСОБА_1 ОСОБА_2 іншого житлового приміщення вони мають звільнити спірне житло, яке має використовуватися позивачами за призначенням.

Така ж правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 01 липня 20156 року, у аналогічній справі №6-503цс15.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 були поселені в приміщення АДРЕСА_1 тимчасово, як член сім'ї колишнього працівника будинку дитини ОСОБА_5 в 2001 році. На той час АДРЕСА_1 не використовувався за призначенням і так як гр. ОСОБА_5 не мала власного житла і звернулась до адміністрації будинку дитини та профспілкового комітету з заявою від 18.10.2001 року про надання дозволу на проживання в цьому корпусі. Адміністрація будинку дитини ( заява головного лікаря до профкому щодо надання згоди на тимчасове поселення) і Профспілковий комітет ( протокол засідання від 18.10.2001 року № 26 погодили надати їй дозвіл на тимчасове безоплатне проживання з дітьми в цьому корпусі.

Відповідно до ст. ст. 257, 324 чинного на той час Цивільного кодексу Української PCP (втратив чинність з 01.01.2004 року згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) договір безоплатного користування майном повинен був укладатись в письмовій формі.

Таким чином, заява ОСОБА_5 разом з заявою Головного лікаря та Профспілкового комітету, в своїй сукупності, можна вважати письмовим договором безоплатного користування майном.

В ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла і згідно ч. 1 ст. 835 Цивільного кодексу України договір безоплатного тимчасового користування ( позички) припиняється у разі смерті фізичної особи, якій річ було передано в користування.

Згідно ст. ст. 834, п.2, п. 1 Цивільного кодексу України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі, якщо вона з непередбачених обставин стала потрібна йому самому.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення.

Оскільки, з'явилась потреба в використанні за призначенням приміщення Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького, адміністрація будинку дитини була змушена звернутись до Ірпінського міського суду з позовом про повернення нерухомого майна шляхом виселення.

Згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 « Про формування комунального майна міста та районів» ( підпункту 2.8.1 пункту 2.8. таблиці № 9 додатку 1) АДРЕСА_1 у складі майна Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького в сел. Ворзель віднесене до комунальної власності територіальної громади м. Києва, від 31.08.2005 № 280 закріплене за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького на праві оперативного управління (лист Департаменту комунальної власності № 062/12/50/145-5348 від 14.05.2015 року).

Використання житла громадянами можливе на підставі укладеного ними договору найму (оренди) житлового приміщення.

Відповідно до ст. 759 п. 1 за Договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького не наділений правом надавати в користування приміщення на платній основі. Відповідачам надавалось майно в безоплатне тимчасове користування згідно Договору № 2 безоплатного користування майном від 12.02.2008 року. Згідно ст. 761 п. 1 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Зазначений будинок знаходиться на балансі Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького, який не є власником даного майна, і тому адміністрація будинку дитини не має права укласти договір житлового найму та визнати право проживання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 119-120, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Київському міському будинку дитини ім. М.М. Городецького відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. С. Кухленко