Рішення № 6454495, 12.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.09р. Справа № 25/179-09 За позовом Приватного підприємства "Ковель-Будпостач", м. Ковель до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА-Дніпро", м. Дніпропетровськ про стягнення 87 646,40 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Крівник Михальчук Р.В. - довідка №047387/164 від 18.07.08р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 86 154,00 грн. за поставлений товар - бетон М-200 в кількості 149 куб.м., що підтверджується видатковою накладною № 00000553 від 18.12.2008р. на суму 111 154,00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 516,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 975,48 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань по оплаті поставленого товару та ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 611, 625, 692 ЦК України.

Відповідач вдруге не забезпечив явку представника до судового засідання, не надав витребувані судом матеріали та звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку із підготовкою мирової угоди по справі. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, що підтверджується матеріалами справи, закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, повторне не з’явлення представника до судового засідання, не надання відповідачем доказів на підтвердження існування поважних причин не з’явлення представника до судового засідання, заперечення представником позивача підготовки сторонами мирової угоди по справі, а також достатність матеріалів справи для прийняття рішення по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (ст.. 75 ГПК України), відхиливши відповідне клопотання відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2008 року приватним підприємством „Ковель-Будпостач" (надалі - Пізивач) було поставлено ТОВ «Віста-Дніпро»(надалі - Відповідач) бетон М-200, надалі - Товар, в кількості 149 куб.м. на загальну суму 111 154,00 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 00000553 від 18.12.2008 року на суму 111 154,00 грн.

Вищевказаний Товар, згідно Довіреності № 66 від 12 грудня 2008 року, виданої ТОВ «Віста-Дніпро»був отриманий Доценко Тетяною Володимирівною.

Вартість отриманого Товару Відповідач станом на час пред’явлення позову у суді оплатив частково 04.02.2009 року у сумі 25 000,00грн., що підтверджується відповідною банківською випискою позивача.

Отже, як вбачається з матеріалів справи Відповідач має заборгованість за поставлений Позивачем Товар у сумі 86 154,00 грн. (доказів оплати не надано).

В порядку досудового врегулювання виниклого спору, 12 травня 2009 року на адресу відповідача - ТОВ «Віста-Дніпро»Позивачем направлено лист-вимогу за № 46 з пропозицією добровільно сплатити заборгованість в розмірі 86 154,00 грн., яка була одержана Відповідачем 22.05.2009р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно п.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

В свою чергу, Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов договору. Свій обов'язок Позивач виконав - передав цемент у власність Відповідачу, а Відповідач своє зобов'язання виконав не в повній мірі - прийняв товар, але неоплатив його вартість.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вимога щодо погашення боргу була викладена Позивачем у листі вих. № 46 від 12.05.2009р. Даний лист був отриманий Відповідачем 22 травня 2009 року отже Відповідач був зобов’язаний у строк до 29 травня 2009 року здійснити оплату поставленого Товару.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином Відповідач зобов'язаний сплатити суму грошової заборгованості з урахуванням суми інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Відповідно від дати виникнення зобов'язання та термінів сплати, Позивачем здійснено розрахунок річних за прострочення грошового зобов'язання по оплаті поставленого Товару, розмір яких за період з 30.05.2009р. по 10.08.2009р. становить 516,92грн., а також розрахунок інфляційних втрат, розмір яких за період травень-червень 20009р. становить 975,48грн.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 876,47грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Решту ж сплачених Позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79,00грн.. враховуючи час пред’явлення позову у суді слід повернути позивачу, як надмірно сплачені.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 611, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста-Дніпро» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети Правда, 40а/5, код ЄДРПОУ 33324427, р/р 260091400001 в ВАТ «Банк Фінанси і Кредит»м. Дніпропетровськ, МФО 307231) на користь Приватного підприємства „Ковель-Будпостач" (45000, м. Ковель, вул. Ветеранів, 27, код ЄДРПОУ 32232319, р/р 260014270 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 303569) основну суму заборгованості в розмірі 86 154,00 грн., 3% річних в розмірі 516,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 975,48 грн., а всього - 87 646,40 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 876,47грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн., видати наказ. Повернути Приватному підприємству „Ковель-Будпостач" (45000, м. Ковель, вул. Ветеранів, 27, код ЄДРПОУ 32232319, р/р 260014270 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 303569) з державного бюджету надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79,00грн. за платіжним дорученням № 227 від 10.07.2009р., яке знаходяться в матеріалах справи № 25/179-09, видати довідку. Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано