Постанова № 64544886, 06.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16257/16-п

Провадження № 33/779/35/2017

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) ОСОБА_2, на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Вказаною постановою ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України,?

визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 275 (двісті сімдесят п'ять ) грн. 60 коп.

З постанови судді вбачається, що 02 грудня 2016 року о 01.00 годин в м. Івано-Франківську по вул. Пасічна, 39 А водій ОСОБА_2 керував автомобілем "Опель Кадет", д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 подав АС, в якій покликається на незаконність постанови щодо нього, оскільки суддя неповно дослідив докази, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не керував вказаним автомобілем під час руху, зупинки та складання працівниками поліції протоколу. Вказує, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були присутні при зупинці автомобіля, а також при проведенні інспекторами поліції обшуку у кишенях його куртки та надівання на нього наручників. Вважає, що протокол про адмінправопорушення не може вважатися доказом його вини, оскільки він складений у відділенні поліції, а не на місці зупинки транспортного засобу, що є порушенням вимог законодавства.

Просить постанову судді Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2016 року щодо нього скасувати, закривши провадження за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення і пояснив, що вночі 02 грудня 2016 року о 01.00 годин в м. Івано-Франківську по вул. Пасічна, 39 А, він як пасажир знаходився в автомобілі " Опель Кадет ", д.н.з. НОМЕР_1, яким керував його друг ОСОБА_5 Коли автомобіль зупинили працівники поліції, то ОСОБА_5 пересів із сидіння водія на заднє пасажирське сидіння. Працівник поліції запропонував ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп'яніння, на що він відповів відмовою, вказавши, що він не водій, а пасажир. Тоді працівники поліції надягли на нього наручники та відвезли його у поліцейський відділок. Просить провадження у справі закрити за відсутності події адміністративного правопорушення.

За клопотанням ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду було допитано свідка ОСОБА_5, який пояснив наступне.

Вночі 02 грудня 2016 року о 01.00 годин в м. Івано-Франківську по вул. Пасічна, 39 А, він керував автомобілем " Опель Кадет ", д.н.з. НОМЕР_1, у салоні якого з ним перебував ОСОБА_2 Коли він почув сирену поліцейського автомобіля, то зупинив автомобіль та пересів із сидіння водія на заднє пасажирське сидіння, бо злякався. Працівники поліції помилково прийняли ОСОБА_2 за водія та запропонували йому пройти медичний огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_2 відповів відмовою, вказавши, що він не водій, а пасажир. Тоді працівники поліції надягли на ОСОБА_2 наручники та відвезли його у поліцейський відділок. Працівники поліції не допитували його, як свідка та не відбирали у нього письмових пояснень.

Свідок ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду пояснив, що він працює водієм в охоронній фірмі " Арте". 02 грудня 2016 року на прохання працівників поліції він та ОСОБА_3 погодились бути свідками факту вилучення посвідчення водія ОСОБА_2 з його гаманця у відділенні поліції. Однак він не був свідком керування ОСОБА_2 чи іншою особою вище вказаним транспортним засобом, як і не був свідком пропозиції працівників поліції пройти ОСОБА_2 медичний огляд на стан сп'яніння. Працівник поліції склала протокол та пояснення, які він, не читаючи, підписав.

Свідок ОСОБА_3 підтвердив показання свідка ОСОБА_4 та пояснив, що не читав протокол про адмінправопорушення і пояснення щодо ОСОБА_2, який він підписав, як свідок.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного і всебічного з'ясування обставин справи, зважаючи на вимоги ст.272 КУпАП викликав у судове засідання свідка - інспектора патрульної поліції ОСОБА_6, яка склала даний протокол про адмінправопорушення.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 пояснила, що 02 грудня 2016 року в радіоефір поступило повідомлення, що автомобіль патрульної поліції наздоганяє автомобіль " Опель Кадет ", д.н.з. НОМЕР_1. Вона у складі екіпажу прибула на місце події, коли вказаний автомобіль вже був зупинений інспекторами патрульної поліції з іншого екіпажу, які не могли скласти протокол, однак за словами пасажира доповіли їй, що саме ОСОБА_2 був водієм вказаного транспортного засобу. Автомобіль патрульної поліції доставив ОСОБА_2 у відділок поліції на вул. Бельведерську в м. Івано-Франківську, вона склала протокол про адмінправопорушення у присутності свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Вказаним свідкам було роз'яснено, що вона забирає посвідчення водія у ОСОБА_2, який відмовився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився їхати в медичний заклад. Однак ці свідки не бачили, хто керував вказаним вище транспортним засобом, оскільки не були присутні на місці його зупинки.

Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2, який просить скасувати постанову, а провадження закрити за відсутності події адміністративного правопорушення; пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, інспектора патрульної поліції в м. Івано-Франківську ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, вважаю, що АС слід задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адмінправопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Постанова судді від 22 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 ухвалена із порушенням вказаних вимог.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису тощо.

Як вбачається із постанови судді, доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, визнано дані протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №172817 від 02.12.2016 року, а також пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про підтвердження факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння.

Однак протокол є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Апеляційний суд визнає протокол про адмінправопорушення (а.с.1) недостовірним доказом і таким, що не відповідає положенням ст.256 КУпАП, оскільки істотно порушує вимоги ст.266 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 року №14 " Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті " звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі, не розкрив їх суті та не дав їм належної оцінки, а лише формально вказав про них.

Доводи, викладені в АС ОСОБА_2 про його невинуватість, є обґрунтованими, та підтверджується дослідженими в апеляційній інстанції доказами.

Зокрема пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та частково пояснення інспектора поліції ОСОБА_6 спростовують вину ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд визнає достовірними дані під час апеляційного розгляду показання свідка ОСОБА_5, який заперечив факт керування ОСОБА_2 автомобілем " Опель Кадет ", д.н.з. НОМЕР_1 та визнав, що саме він був за кермом автомобіля 02 грудня 2016 року о 01.00 годин в м. Івано-Франківську по вул. Пасічна, 39 А; свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що жоден з них не бачив факту керування вказаним вище транспортним засобом, як і факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки були залучені для підписання протоколу при його оформленні у відділку поліції, а не на місці зупинки транспортного засобу. Вказані показання є послідовними та узгоджується між собою.

Крім того, як вбачається із показань інспектора патрульної поліції ОСОБА_6, вона склала даний протокол про адмінправопорушення зі слів інших інспекторів патрульної поліції, які зупинили даний автомобіль, та вказали, що саме ОСОБА_2 був водієм вказаного транспортного засобу, а ОСОБА_4 і ОСОБА_3, зазначені у протоколі про адмінправопорушення як свідки, не бачили, хто керував вказаним вище транспортним засобом, оскільки не були присутні на місці його зупинки.

Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №172817 від 02.12.2016 року та в інших матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адмінправопорушення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази про вчинення апелянтом вищезазначеного адміністративного правопорушення і їх не здобуто під час апеляційного розгляду справи, а тому приходжу до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову судді Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адмінправопорушення, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області Ю.Д. Шкрібляк